про повернення апеляційної скарги
20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23250/23 пров. № А/857/10645/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Курильця А. Р.
суддів -Мікули О. І.
Пліша М. А.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 380/23250/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору, не долучено підтвердження направлення апеляційної скарги та документів, що до неї додаються в паперовій формі листом з описом вкладення іншим учасникам справи, у яких відсутній електронний кабінет та не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відтак надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 02 травня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог вказаної ухвали, скаржник подав клопотання в якому просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням та недостатністю коштів. Також апелянт надав фіскальний чек про направлення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 .
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
До клопотання скаржник не надає жодних доказів, які б підтверджували вчинення всіх залежних від Головного управління заходів задля сплати судового збору (зокрема, вжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень).
Так, скаржник лише зазначає подання запит про сплату судового збору по справі № 380/23250/230 до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області, однак самого запиту апелянт не долучає.
Отже, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору в даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Окрім того, скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність коштів на сплату судового збору, не повинна впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги.
Вказане відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду.
Отже, обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не звільняють скаржника від обов'язку своєчасної його сплати.
Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
Отже держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Відтак неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Також, колегія суддів зазначає про неналежне виконання (невиконання) скаржником ухвали судді залишення апеляційної скарги без руху в частині підтвердження направлення апеляційної скарги та документів, що до неї додаються в паперовій формі листом з описом вкладення іншим учасникам справи, у яких відсутній електронний кабінет.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 червня 2018 року в справі справа №820/1186/17 дійшов висновку, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Однак такі висновки зроблені за відмінного правового регулювання процесуального закону, який істотно зазнав змін.
Водночас відповідно до пункту 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що покладений обов'язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов'язковим для виконання вимог про належне надсилання документів іншій стороні. Опис вкладення без номеру поштового відправлення не є належним доказом направлення документів. (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2022 року в справі № 916/1618/21).
Тобто належним доказом надіслання документів іншим учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу та який засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку).
Однак, скаржником не додано опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, що унеможливлює встановлення вмісту направленого поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 .
При цьому скаржником абсолютно проігноровано вимоги ухвали від 02 травня 2024 року в частині зазначення повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) щодо позивача в цій справі, що є самостійною підставою для повернення апеляційної скарги.
Разом з тим, особі, яка подавала апеляційну скаргу, необхідно роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 380/23250/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити Головному управлінню Національної поліції у Львівській області, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш