Справа № 133/1097/21
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
20 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , АТ "Українська залізниця" в особі ВП "Козятинська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Південно - Західна залізниця" до Управління Держпраці у Вінницькій області про скасування припису та протоколу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області, в якому просив скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021 та протокол про адміністративне правопорушення №ВН72/487/АП/П/ПТ від 06.04.2021, а справу закрити у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області №213 о від 05.03.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства в сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничного нагляду виробничого підрозділу "Козятинська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська Залізниця", за наслідком якого складено акт №ВН1111/487/АВ/П від 16.03.2021, в якому зафіксовано порушення ст. 116,117 КЗпП України. Особами, якими проведено захід державного нагляду встановлено, що в день звільнення не провадиться виплата всіх сум, належних працівникові, та не виплачується середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
На підставі акту Управлінням Держпраці у Вінницькій області прийнято припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021 та складено протокол про адміністративне правопорушення №ВН72/487/АВ/П від 06.04.2021 (а.с.7-12).
Вважаючи припис та протокол протиправними, позивачі звернувся до суду з позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) та іншими нормативно-правовими актами..
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Управління Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пункту 1 «Положення про Головне управління (Управління) Державної служби з питань праці в області», затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27 березня 2015 року №340, Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року №84 (далі - Положення про Управління), Управління Держпраці у Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Управління, воно здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Управління Держпраці у Вінницькій області наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №823).
Згідно з пунктами 1 частини п'ятої Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Пунктами 16, 17 Порядку №823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 823 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до підпунктів 20, 21 Порядку № 823 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Таким чином, у випадку виявлення порушень трудового законодавства, Держпраці виносить припис про усунення виявлених порушень, який є обов'язковим для виконання у визначені строки.
Крім того, статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що за наслідками проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки складено припис №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021 про усунення виявлених порушень та протокол №ВН72/487/АВ/П від 06.04.2021, яким зафіксовано порушення позивачем законодавства про працю (а.с.7-12).
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про скасування протоколу №ВН72/487/АВ/П від 06.04.2021, колегія суддів враховує, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є способом фіксації певного факту, та не створює для особи негативних наслідків у вигляді порушення прав та інтересів.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 04.03.2019 у справі №199/7360/17 (2-а/199/252/17), від 10.07.2020 у справі №420/647/19.
Отже, питання правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення тощо, належить розглядати в порядку, визначеному Кодексу України про адміністративне правопорушення. Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо скасування протоколу №ВН72/487/АВ/П від 06.04.2021.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про скасування припису №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021 про усунення виявлених порушень, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з матеріалами справи за результатами проведення заходу державного контролю 16.03.2021 відповідачем складено Акт №ВН1111/487/АВ.
19.03.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача заперечення на Акт від №ВН1111/487/АВ від 16.03.2021 (а.с.30).
24.03.2021 Управління Держпраці у Вінницькій області направило на адресу ВП "Козятинська дирекція залізничних перевезень" РФ "Південно-Західна Залізниця" АТ "Українська залізниця" листа, в якому повідомило про те, що заперечення на Акт від №ВН1111/487/АВ від 16.03.2021 розглянуто, долучено до матеріалів Акту та є його невід'ємною частиною (а.с.31-32).
Водночас, відповідно до пункту 21 Порядку № 823 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Таким чином, відповідно до положень нормативно-правового регулювання, чинного на час виникнення спірних правовідносин, відповідач мав внести припис об'єкту відвідування не пізніше наступного дня після розгляду зауважень до акту, тобто 25.03.2021.
Відповідно до матеріалів справи припис №ВН1111/487/АВ/П винесено 06.04.2021, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 21 Порядку № 823, що є підставою для його скасування у зв'язку з порушенням порядку (строків) його прийняття.
З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування припису №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021 суперечить встановленим у справі обставинам. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування припису №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 7 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього кодексу.
Статтею 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Відповідно до положень статті 283-284 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Отже, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відповідний орган приймає постанову, зокрема, щодо закриття справи за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП.
Водночас, відповідно до ст.221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Таким чином, вирішення питання наявності підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, й на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, здійснюється судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Отже, в межах заявлених позовних вимог щодо оскарження протоколу №ВН72/487/АВ/П від 06.04.2021, яким зафіксовано порушення позивачем законодавства про працю, суд не надає оцінку наявності підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, посилання апелянта на рішення Козятинського міськрайонного суду від 24.06.2021 колегія суддів вважає помилковим, оскільки суд надає оцінку правомірності рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень з урахуванням обставин, які існували на момент прийняття рішення, вчинення дій/бездіяльності.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2021 суд прийняв рішення про заміну неналежного відповідача в частині вимог про скасування припису №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021 та ухвалив розгляд справи розпочати спочатку. Відповідно до матеріалів справи копію ухвали було направлено на електронні адреси сторін та отримано останніми (а.с.125-133).
Таким чином, висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування припису №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Акціонерного товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування припису №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021.
Прийняти в цій частині постанову про задоволення позовних вимог.
Скасувати припис Управління Держпраці у Вінницькій області про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ВН1111/487/АВ/П від 06.04.2021.
В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.