Справа № 718/724/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Масюк Л.О.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
21 травня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського ВП №1 (м.Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Глібчука Миколи Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
в лютому 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського ВП №1 (м.Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Глібчука Миколи Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1470144 від 18.02.2024, винесену за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10.04.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1470144 від 18.02.2024 відносно ОСОБА_1 .
Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач (поліцейський ВП №1 (м.Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старший сержант поліції ОСОБА_2 ) в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач (Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області) в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 18.02.2024 поліцейським ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старшим сержантом поліції Глібчуком М.В. винесено постанову серії ЕНА №1470144 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що 18.02.2024 о 17:55 год., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA HIGHLANDER» д.н.з. НОМЕР_1 в с. Тулуків, виїжджаючи із автомийки трикутник здійснив маневр повороту ліворуч, чим перетнув дорожню розмітку суцільну лінію п.п. 1.1 ПДР, чим порушив п.8.5.1 ПДР. (а.с.8)
На підтвердження законності дій працівника поліції, представник відповідача надав відеозапис, на якому міститься подія, яка мала місце 18.02.2024 за участі ОСОБА_1 .
Так, переглядаючи зазначений відеозапис, встановлено, що такий розпочинається із бесіди між інспектором та водієм ОСОБА_1 з приводу порушення п.8.5.1 ПДР. ОСОБА_1 свою винуватість заперечує, вказуючи, що суцільну лінію розмітки не перетинав, просив надати йому докази його винуватості, однак йому було надано відеозапис з власного телефону поліцейського, де автомобіль виїжджає з автомийки.
Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1ст.122 КУпАП, наданим відеозаписом не зафіксовані, як і не зафіксовано порушення водієм п.8.5.1 ПДР - перетин суцільної лінії розмітки при обгоні. При тому, що сам ОСОБА_1 свою винуватість категорично заперечував. Відеозапис завершується констатацією факту винесення постанови відносно водія за ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача на підтвердження наявності події вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, надана копія відеозапису з нагрудної бодікамери (без зазначення номера) працівника поліції про застосування якого не зазначено у постанові серії ЕНА №1470144 від 18.02.2024 року, з якої вбачається, що після зупинення працівником поліції транспортного засобу марки «TOYOTA HIGHLANDER» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 за перетин вузької суцільної дорожньої розмітки, зафіксовано, що поліцейським ВП №1 (м.Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старшим сержантом поліції ОСОБА_2 була грубо порушена процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, поліцейський ВП №1 (м.Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старший сержант поліції ОСОБА_2 , в порушення вимог норм процесуального закону та положень Інструкції, не оголосив, яка справа розглядається, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснив особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, її права і обов'язки, після чого, не заслухав її, не дослідив жодних доказів, не з'ясував питання щодо наявності або відсутності у неї клопотань, не вирішив їх, чим грубо порушив визначену законом процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, позбавив її можливості реалізувати право зокрема на отримання правової допомоги.
Натомість, як вбачається із вказаного відеозапису, інспектор патрульної поліції після зупинення транспортного засобу, фактично без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, одразу оголосив, що відносно позивача винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладено на позивача грошове стягнення у вигляді штрафу.
Такими діями, інспектор патрульної поліції грубо порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та унеможливив їх реалізацію.
З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а тому слід скасувати оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, закривши провадження по справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 8.5.1 ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Як встановлено з матеріалів справи (оскаржуваної постанови) позивач, керуючи автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Тулуків, виїжджаючи із автомийки трикутник здійснив маневр повороту ліворуч, чим перетнув дорожню розмітку суцільну лінію п.п. 1.1 ПДР, чим порушив п.8.5.1 ПДР України.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В свою чергу, згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, як вірно вказано судом першої інстанції, у п. 7 оскаржуваної постанови міститься вказівка на те, що до неї додаються матеріали, разом з тим відсутнє посилання на фото чи відеозапис правопорушення та не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснювався фото або відеофіксація правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 1 ч.1 ст.40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 є відеофіксація правопорушення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на здійснення відповідачем відеофіксакції спеціальним приладом, відомості про який також мали б бути відображені в постанові згідно вимог ст. 283 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних належних доказів не підтвердження скоєння позивачем порушень ПДР України. В свою чергу, посилання в оскаржуваній постанові на певні матеріали без їх уточнення не є належним доказом, оскільки є неконкретизованим посиланням на прилад фіксації правопорушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі, оскільки відповідачем не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Щодо висновків суду першої інстанції в частині порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем не зазначено жодного доказу в підтвердження правопорушення та проведення процедури роз'яснення, притягнення до відповідальності, тому можна вважати правомірним висновок суду першої інстанції щодо порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції та залишення без задоволення апеляційної скарги відповдіача.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.