Справа № 120/11083/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
15 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,
за участю:секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,
представника позивача: Володенюк О.В.
представника відповідача: Кухрівського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю- підприємство "Авіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
товариство з обмеженою відповідальністю- підприємство "Авіс" (далі ТОВ підприємство "Авіс") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2022 р. № 0045320703, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.08.2022 № 0045320703, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач-ГУ ДПС у Вінницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ-підприємство "Авіс" відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 1764382 від 22.07.1997р., перереєстроване за № 1846641 від 06.03.2003, Вінницькою ДПІ (м. Вінниця) зареєстровано платником ПДВ.
На підставі направлень від 22.02.2022р. №802, від 22.02.2022р. №803, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі наказів ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.02.2022р. №596к, від 03.06.2022 №669к та від 18.06.2022 № 1807к, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства “Авіс” з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 у податковій декларації з податку на додану вартість № 9422476094 від 20.01.2022 р. (надалі іменується - Декларація) від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.12.2020 року по 30.01.2021 року.
За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області складено Акт №3064/02-32-07-03/13304871 від 30.06.2022, відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 статті 198, п.200.4 б), п.200.7, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та п.5 p.V “Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. № 21, в результаті чого ТОВ-підприємство "Авіс":
- завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2 (20.2.1) Декларації) за грудень 2021р. на суму 4696362 грн.;
- занижено суму від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) (ряд.21 Декларації) за грудень 2021 року на суму 4696362 грн.
На підставі висновків акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2022 року № 0045320703, яке оскаржене позивачем до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 28.09.2022 року податкове повідомлення-рішення від 02.08.2022 року № 0045320703 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
В подальшому ТОВ-підприємство "Авіс" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, визначені Податковим кодексом України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України міститься визначення, що господарська діяльність-діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У підпункті 44.1 статті 44 ПУ України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом ст.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами п.134.1.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Тобто, витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.
Відповідно до п.185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно ст.1 Закону №996-XIV первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Виходячи із вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Надаючи правову оцінку господарським взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_1 колегія суддів виходить із наступного.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, перевіркою встановлено взаємовідносини між ТОВ - підприємство "Авіс" та ТОВ "Сампл Агро" у вересні-листопаді 2021 р.
В Акті зазначено, що ТОВ “Сампл Агро” перебуває на обліку 2654 ГУ ДПС у м. Києві, стан 0, основний вид діяльності - 01.11- ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР (КРІМ РИСУ), БОБОВИХ КУЛЬТУР І НАСІННЯ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР. Кількість працюючих - 8 осіб. Згідно даних 20 - ОПП у підприємства наявні земельні ділянки у Рівненській області, Дубровицький район, с. Трипутня; Київська область, Кагарлицький р-н, Білоцерківський р-н; автомобілі, трактора, колісна техніка для всіх видів робіт, бочки, складські приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції, складські приміщення для зберігання мінеральних добрив, автостоянка. Звітності про користування земельними ділянками до ГУ ДПС у Вінницькій області підприємство не подавало. Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 08.12.2021 № 10701 (Наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування).
В ході перевірки, посадовими особами відповідача встановлено, що між постачальником ТОВ "Сампл Агро" (далі - Постачальник) та ТОВ - підприємство “ABIC”, (далі - Покупець) укладено Договір поставки № ДА 22 від 15.09.2021 (далі - Договір).
За умовами договору № ДА 22 від 15.09.2021 Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця соняшник у кількості 500 тонн +/- 5%., а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування та кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна одиниці товару та загальна сума відповідної партії товару визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору у разі їх складання. Вартість однієї партії дорівнює вартості, зазначеній у видатковій накладній. Згідно з п. 1.6 Договору право власності на товар у Покупця виникає в момент фактичного отримання партії товару відповідно до видаткової накладної на складі Покупця, який знаходиться за адресою: смт. Крижопіль, вул. Тютюнника, 88. Товар постачається протягом вересня-грудня 2021. Згідно з п. 4.2 витрати з транспортування входять в ціну товару. Оплата товару покупцем здійснюється на розрахунковий рахунок. Термін дії договору до 31.12.2021 року.
Перевіркою також встановлено, що ТОВ “Сампл Агро” декларується менше 500 га землі, що недостатньо для вирощування задекларованих значних об'ємів реалізації сільськогосподарської продукції. Так, тільки на ТОВ - підприємство “ABIC” в періоді вересень-листопад 2021 поставлено соняшнику майже 550 т, що недостатньо для задекларованих площ наявних земель в розрізі сільськогосподарських культур. В результаті опрацювання податкової інформації, зібраної контролюючим органом, відповідно до ст. 72, ст. 74 Кодексу та Єдиного реєстру податкових накладних, тобто, відповідно до інформації, задекларованої ТОВ “Сампл Агро”, тільки в періоді липень-грудень 2021 підприємством реалізовано контрагентам: - кукурудзи - 7 346 тон; - соняшника - 6 022 тон; - пшениці - 6 646 тон; - сої - 11387 тон; - ячменю - 948 тон, тобто 32439 тон сільськогосподарської продукції.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що в ТОВ “Сампл Агро” відсутні можливості для вирощування зазначеної кількості сільськогосподарської продукції.
При цьому, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до інформації, задекларованої ТОВ “Сампл Агро”, підприємство не декларує придбання сільськогосподарської продукції. Відповідно даних ІС “Податковий блок”, а саме: згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них сум податку, а також сум нарахованого єдиного внеску не відображено придбання у неплатників ПДВ за ознакою 157.
Крім того, в Акті звернуто увагу, що в ТОВ “Сампл Агро” перевезення здійснювалось водіями: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 . Відповідно даних IC “Податковий блок“ встановлено, що підприємство податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них сум податку, за 4 квартал 2021 року не подавало. Повідомлення щодо прийняття нових працівників у жовтні - листопаді 2021 підприємство не подавало. Таким чином, жоден з водіїв, що здійснював перевезення, в штаті ТОВ “Сампл Агро” не перебуває, що також свідчить про відсутність поставки ТМЦ від зазначеного підприємства на ТОВ - підприємство “ABIC”.
Також, згідно наданих ТТН, значні обсяги перевезення здійснено ФОП ОСОБА_17 (водії ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ). В той же час, наявність найманих осіб ФОП ОСОБА_17 не декларується.
Згідно даних бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках з ТОВ "Сампл Агро" станом на 01.09.2021 року та станом на 31.12.2021 року заборгованість відсутня.
В бухгалтерському обліку ТОВ - підприємство “ABIC” зазначені операції відображено бухгалтерськими проведеннями: Д-т 201 “Сировина і матеріали” К-т 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Д-т 644 “Податковий кредит” К-т 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.
На переконання відповідача, сукупність вищеперелічених фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання робіт за вересень-грудень 2021, вказує на те, що ТОВ “Сампл Агро” проводить операції, спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами. Встановлені факти підтверджують, що дане підприємство фактично не постачало ТМЦ (соняшник) на адресу ТОВ - підприємство “ABIC” у вересні-листопаді 2021 року. Враховуючи вищевикладене, задекларовані ТОВ - підприємство “ABIC” операції з їх придбання не можуть вважатися операціями, що дають право на податковий кредит згідно умов ст. 198.1 Податкового кодексу України. Відсутність у ТОВ “Сампл Агро” умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, підтверджує, що дане підприємство фактично не постачали ТОВ - підприємство “ABIC” ТМЦ вищезазначеної номенклатури у вересні - листопаді 2021 року, а відтак податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ - підприємство “ABIC” та відображені в податковому обліку ТОВ “Сампл Агро” (деклараціях з податку на додану вартість) у вересні-листопаді 2021, не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даних ТМЦ (соняшника).
В свою чергу, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ “Сампл Агро” в межах договору поставки від 15.09.2021 № ДА-22 надало суду наступні докази:
-видаткову накладну від 17.09.2021 року №327, відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору №ДА-22 від 15.09.2021 соняшник урожаю 2021 року в кількості 38,86 т. на загальну суму 703366,00 грн. (в тому числі ПДВ - 86378,28 грн.); видаткову накладну від 19.09.2021 №328 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 55,66 т. на загальну суму 1007446,00 грн. (в тому числі ПДВ - 123721,44 грн.); видаткову накладну від 21.09.2021 р. № 360 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 59,848 т. на загальну суму 1101203,20 грн. (в тому числі ПДВ - 135235,48 грн.); видаткову накладну від 23.09.2021 № 385 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 23,858 т. на загальну суму 438987,20 грн. (в тому числі ПДВ - 53910,70 грн.); видаткову накладну від 24.09.2021 № 386 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 33,68 т. на загальну суму 619712,00 грн. (в тому числі ПДВ - 76104,90 грн.); видаткову накладну від 26.09.2021 № 387 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 2,448 т. на загальну суму 45043,20грн. (в тому числі ПДВ - 5531,62 грн.); видаткову накладну від 28.09.2021 № 411 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 24,48 т. на загальну суму455328,00 грн. (в тому числі ПДВ - 55917,47 грн.); видаткову накладну від 22.10.2021 № 531 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 25,06 т. на загальну суму 491176,00грн. (в тому числі ПДВ - 60319,86 грн.); видатковою накладною від 25.10.2021 № 560 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 12,539 т. на загальну суму 245764,40грн. (в тому числі ПДВ - 30181,59 грн.); видаткову накладну від 27.10.2021 № 561 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 21,406 т. на загальну суму 419557,60грн. (в тому числі ПДВ - 51524,62 грн.); видаткову накладну від 28.10.2021 № 562 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 47,686 т. на загальну суму 934645,60грн. (в тому числі ПДВ - 114781,04 грн.); видаткову накладну від 26.09.2021 № 387 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 199,64 т. на загальну суму 3793160грн. (в тому числі ПДВ - 465826,67 грн.); видаткову накладну від 05.11.2021 № 597 відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сампл-Агро") передає одержувачу (ТОВ-підприємство "Авіс") на підставі договору № ДА-22 від 15.09.2021 соняшники урожаю 2021 року в кількості 22,24 т. на загальну суму 422,560,00грн. (в тому числі ПДВ - 51893,33 грн.);
-квитанції № 03009 від 17.09.2021, № 03008 від 17.09.2021, № 003013 від 19.09.2021, № 003012 від 19.09.2021, № 003014 від 21.09.2021, № 003016 від 21.09.2021, № 003020 від 23.09.2021, від 24.09.2021, № 003034 від 26.09.2021, від 28.09.2021, від 22.10.2021, № 003057 від 25.10.2021, № 003058 від 25.10.2021, № 003056 від 25.10.2021, № 003059 від 27.10.2021, №003055 від 28.10.2021, №03054 від 28.10.2021, № 003051 від 04.11.2021, № 003062 від 04.11.2021, № 003063 від 04.11.2021, № 003064 від 04.11.2021, № 003065 від 04.11.2021, № 003066 від 04.11.2021, № 003067 від 04.11.2021, № 003068 від 04.11.2021, №003069 від 04.11.2021, № 003070 від 05.11.2021;
-товарно-транспортні накладні № 47 від 17.09.2021, № 46 від 17.09.2021, № 54 від 19.09.2021, № 55 від 19.09.2021, № 95 від 21.09.2021, №88 від 21.09.2021, № 105 від 23.09.2021, № 125 від 24.09.2021, № 128 від 26.09.2021, № 144 від 28.09.2021, № 12 від 29.10.2021, № 037 від 25.10.2021, № 036 від 25.10.2021, № 035 від 25.10.2021, № 038 від 27.10.2021, № 039 від 28.10.2021, № 040 від 28.10.2021, № 72 від 04.11.2021, № 71 від 04.11.2021, № 80 від 04.11.2021, № 69 від 04.11.2021, № 68 від 04.11.2021, № 67 від 04.11.2021, № 66 від 04.11.2021, № 65 від 04.11.2021, № 64 від 04.11.2021, № 73 від 05.11.2021;
-податкові накладні від 17.09.2021 № 120, від 19.09.2021 № 121, від 21.09.2021 № 122, від 23.09.2021 № 124, від 24.09.2021 № 125, від 26.09.2021 № 126, від 28.09.2021 № 152, від 22.10.2021 №129, від 25.10.2021 № 155, від 27.10.2021 № 156, від 28.10.2021 № 157, від 04.11.2021 № 19, від 05.11.2021 № 20;
-платіжні доручення №8380 від 17.09.2021 року на суму 1700000,00 грн., №8480 від 21.09.2021 року на суму 10812,00 грн., №8481 від 21.09.2021 року на суму 800000,00 грн., №8481 від 27.09.2021 року на суму 500000,00 грн., №8694 від 29.09.2021 року на суму 164755,20 грн., №8730 від 30.09.2021 року на суму 455328,00 грн., №9603 від 25.10.2021 року на суму 491000,00 грн., №9845 від 29.10.2021 року на суму 934600,00 грн., №8537 від 23.09.2021 року на суму 438987,20 грн., №8538 від 23.09.2021 року на суму 301203,20 грн., №9754 від 28.10.2021 року на суму 665498,00 грн., від 04.11.2021 №10016 на суму 2000000,00 грн; №10081 від 05.11.2021 року на суму 2000000,00 грн. та №10140 від 08.11.2021 року на суму 215765,60 грн.
Позивачем, окрім іншого, надано докази щодо подальшого використання придбаного ним у ТОВ "Сампл Агро" товару (соняшник урожаю 2021 року в кількості 500 т.) у власній господарській діяльності. Зокрема, отриманий від ТОВ "Сампл Агро" соняшник перероблявся позивачем та з нього отримувалась олія, яку позивач направляв для здійснення рафінації ТОВ "ВВВВ", що підтверджується наступними документами: договором про виконання робіт з переробки № 214/52-п4 від 06.10.2021, додатковими угодами від 13.10.2021, 28.10.2021, 10.11.2021, 22.11.2021, 30.11.2021, 10.12.2021 до договору про виконання робіт з переробки № 214/52-п4 від 06.10.2021; актами приймання-передачі № 1 від 16.10.2021, № 1 від 18.10.2021, № 2 від 27.10.2021, № 1 від 29.10.2021, № 3 від 10.11.2021, № 1 від 11.11.2021, товарно-транспортними накладними № 130 від 16.10.2021, 18/10-3 від 18.10.2021, № 154 від 27.10.2021 , № 29/10-3 від 29.10.2021, № 175 від 10.11.2021, № 11/11-7 від 11.11.2021, актами надання послуг з переробки № 1071 від 17.10.2021, № 1101 від 28.10.2021, № 1187 від 11.11.2021, платіжними дорученнями № 9631 від 25.10.2021 на сум 39775,90 грн, № 9933 від 02.11.2021 на суму 42364,10 грн, № 10378 від 06.11.2021 на суму 41514,10 грн., № 10879 від 29.11.2021 на суму 39627,08 грн, № 11165 від 06.12.2021 на суму 46102,10 грн, № 11528 від 14.12.2021 на суму 45103,09 грн (т. 1 а.с. 191-227).
Крім того, про можливість надання відповідних послуг ( продажу - поставки сільськогосподарської продукції ) та, відповідно, реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Сампл Агро" щодо поставки соняшника урожаю 2021 року свідчать звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році, які згідно з квитанціями Державної служби статистики України відповідають формату , визначеному Держстатом України, та зауважень та/або необхідності надання уточнень до вказаних звітів Держстатом України від ТОВ "Сампл Агро" не вимагалось.
В той же час, як обгрунтовано звернуто увагу судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 05 жовтня 2022 року (справа № 826/9671/18), від 02 листопада 2022 року (справа № 813/4565/15), від 08 листопада 2022 року (справа № П/811/374/16) та від 14 вересня 2022 року.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що відсутність у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, не може свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки контрагент не позбавлений права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах від 01 квітня 2021 року (справа № 818/395/15), від 22 вересня 2021 року (справа №640/12589/19), від 02 лютого 2022 року (справа № 300/718/20) та від 05 жовтня 2022 року (справа №826/9671/22).
Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача в тій частині, що водії зазначені в ТТН не можуть бути перевізниками, зважаючи на те, що відомості про доходи останніх відсутні у податковій звітності, оскільки позивач є лише отримувачем продукції за договорами перевезення і не відповідає за перевезення товару.
Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС встановлено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Водночас, виходячи із принципу змагальності в адміністративному судочинстві, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
За висновком Великої Палати (постанова від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19) сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 28 грудня 2022 року (справа № 520/1284/19).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16 зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Наведений висновок узгоджується з висновками, що викладені в постановах від 29 жовтня 2019 року (справа №815/8539/13-а), від 18 березня 2020 року (справа №817/822/16) та від 07 лютого 2020 року (справа №820/2344/16).
Таким чином, взаємовідносини контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання та можлива їх незаконна діяльність не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених ними з ТОВ "Авіс".
Верховним Судом у постановах по справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 та № 640/6854/20 від 01.03.2023 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, надано критичну оцінку посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі № 200/11698/19-а зазначає, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19.
Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими ТОВ "Авіст" документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі.
Колегія суддів звертає увагу, що висновки відповідача в основному ґрунтуються на припущеннях та податковій інформації стосовно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді позивача з останніми, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 травня 2024 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.