Справа № 240/25593/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
20 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Житомирської обласної прокуратури Слівінського Олександра Олександровича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною відмови, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури, в якому просить стягнути з Житомирської обласної прокуратури компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період роботи з 15.03.2021 до 27.04.2021 в сумі 37173,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Житомирської обласної прокуратури у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати;
- зобов'язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 02.03.2022 до 26.09.2022, у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за судовим рішенням. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити, без змін рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.06.2012 по 27.04.2021 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Житомирської області, де з 06.06.2012 по 14.12.2015 перебував на посаді прокурора Овруцької міжрайонної прокуратури Житомирської області, з 15.12.2015 по 27.04.2021 на посаді прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області та у зв'язку з початком роботи окружних прокуратур наказом керівника Житомирської обласної прокуратури №192к від 15.03.2021, як прокурора Коростенської місцевої прокуратури закріплено за Коростенською окружною прокуратурою.
Наказом №275к від 23.04.2021 позивача звільнено з вказаної посади та органів прокуратури Житомирської області за власним бажанням з 27.04.2021.
За період роботи з 15.03.2021 по 27.04.2021 відповідач мав здійснити виплату заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі №240/79117/21 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо ненарахування з 15.03.2021 до 27.04.2021 заробітної плати відповідно до положень ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язано нарахувати з 15.03.2021 до 27.04.2021 заробітну плату виходячи з розміру посадового окладу,відповідно до положень ст.81 Закону України "Про прокуратуру", з урпхуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, і виплатити різницю між нарахованою сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. Вказане судове рішення набрало законної сили.
26.09.2022 Житомирська обласна прокуратура на виконання вищезазначеного рішення здійснила виплату позивачу заробітної плати за перод роботи з 15.03.2021 до 27.04.2021, однак відмовила у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Законом України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон № 2050-ІІІ) врегульовано порядок нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
В силу положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною 2 статті 2 вказаного Закону України під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Приписами статей 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
За змістом абз.1 п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи апеляційної скарги про те, що компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати не була нарахована позивачу була нарахована йому на виконання рішення суду від 02.03.2022 у справі №240/79117/21 та виплачена протягом одного місяця з дня отримання цього рішення (26.09.2022), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищенаведеними положеннями Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та правовими висновками Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу представника Житомирської обласної прокуратури Слівінського Олександра Олександровича залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.