Справа № 120/5961/23
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
20 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , треті особи: Миколаївська окружна прокуратура, Військова частина НОМЕР_2 , Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 23.01.2023 №23 про зняття з підполковника ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення з 23.01.2023 за самовільне залишення Військової частини НОМЕР_1 , яке мало місце 23.01.2023;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 06.02.2023 №170 "Про встановлення премії військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 за січень 2023" в частині позбавлення премії за січень 2023 року начальника тилу - заступника начальника логістики підполковника ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 . оклад за військове звання - 409,35 грн, посадовий оклад - 1966,00 грн, надбавку за вислугу років - 1187,44 грн, надбавку за особливості проходження служби - 2314,96 грн, премію (пп2 п.5 постанови КМУ №704)с - 9478,00 грн, надбавку за доступ до державних таємниць - 294,82 грн, премію (постанова КМУ №168) - 30 000,00 грн, разом - 45 650,57 грн;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.02.2023 № 170 в частині припинення ОСОБА_1 , начальнику тилу - заступнику начальника логістики виплат;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за січень 2023 року відповідно до додатку №1 телеграми Міністра Оборони України від 01.02.2023 №2683 та додаткову винагороду за січень 2023 року в розмірі 30000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з матеріалами справи позивачем в позовній заяві було віднесено до учасників справи третіх осіб: Миколаївська окружна прокуратура, Військова частина НОМЕР_2 , Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області.
В ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для участі у справі третіх осіб на етапі відкриття провадження. В подальшому підстав для розгляду справи за участі третіх осіб, визначених позивачем, не встановлено у зв'язку з скасуванням відповідачем п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 23.01.2023, яким підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення за самовільне залишення Військової частини НОМЕР_1 , яке мало місце 23.01.2023.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З урахуванням положень ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до змісту якої відповідач оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника тилу - заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 .
23.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) видано наказ №23, яким, окрім іншого, за самовільне залишення Військової частини НОМЕР_1 , яке мало місце 23.01.2023, підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення з 23.01.2023. Підставою для прийняття наказу зазначено рапорт полковника ОСОБА_3 вх. № 1886 від 23.01.2023.
06.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) видано наказ №170, яким згідно з п. 2.4.1 наказано не виплачувати позивачу щомісячну премію за січень 2023 року. Підставою для прийняття цього наказу зазначено рапорт полковника ОСОБА_3 вх. № 3119 від 01.02.2023.
В подальшому з метою уточнення причин і умов, що сприяли відсутності позивача на військовій службі в пункті постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 в період з 21.12.2022 по 23.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №86 від 24.01.2023 "Про призначення службового розслідування".
Результати проведеного службового розслідування відображено в Акті службового розслідування від 07.03.2023, в п. 3.3 якого зроблено висновок про те, що начальник тилу - заступник начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 не вчиняв самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 з 21.12.2022 по 23.01.2023.
Крім того, в Акті службового розслідування зроблено висновок про те, що позивач з 21.12.2022 по 23.01.2023 виконував службові обов'язки з систематичним порушенням військової дисципліни, не виконуючи покладених на нього командуванням Військової частини НОМЕР_1 завдань, не доповідаючи про своє місце перебування командуванню Військової частини НОМЕР_1 . Зокрема, службовим розслідуванням встановлено, що внаслідок недисциплінованості позивача, ним не було написано рапорт про прибуття до місця його відрядження з району бойових дій, а також про його госпіталізацію.
Виходячи з встановлених в ході проведеного службового розслідування обставин запропоновано:
- за порушення військової дисципліни, відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, начальнику тилу - заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 "Нагадати про обов'язки служби";
- начальнику стройової частини відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 скасувати п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 23.01.2023, на підставі того, що службовим розслідуванням було встановлено, що начальник тилу - заступник начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 не перебував у самовільному залишенні Військової частини НОМЕР_1 ;
- помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику - фінансово-економічної служби провести коригування виплат грошового забезпечення начальнику тилу - заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 на підставі скасування п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 23.01.2023.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 213 від 08.03.2023 "Про результати службового розслідування", окрім іншого, наказано:
3. Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 скасувати п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 23.01.2023, на підставі того, що службовим розслідуванням було встановлено, що начальник тилу - заступник начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 не перебував у самовільному залишенні Військової частини НОМЕР_1 .
4. Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику - фінансово-економічної служби провести коригування виплат грошового забезпечення начальнику тилу - заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 на підставі скасування п. 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 23.01.2023.
5. Начальнику стройової частини відділення персоналу Військової частини НОМЕР_1 наказ довести до посадових осіб в частині, що їх стосується в триденний термін з моменту підписання.
На виконання вищезазначеного наказу до виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 позивачу було виплачено всі види грошового забезпечення, на які, на думку відповідача, останній мав право, що підтверджується Довідкою про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби в в/ч НОМЕР_1 з листопада 2022 року по березень 2023 року (том 2, а.с.20).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не виплатив ОСОБА_1 щомісячну премію за січень 2023 року відповідно до додатку №1 телеграми Міністра Оборони України від 01.02.2023 №2683 та додаткову винагороду за січень 2023 року в розмірі 30000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022.
Оцінюючи відповідність висновків суду першої інстанції положенням чинного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
П.2,3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України).
За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статей 2, 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається, у тому числі, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно із статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, у тому числі, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Згідно з статтями 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Міністерством оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктами 1, 5, 6 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Зі змісту Акта службового розслідування встановлено, що за результатами службового розслідування відповідач дійшов висновку про те, що начальник тилу - заступник начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 не вчиняв самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 з 21.12.2022 по 23.01.2023 (том 1 а.с.87).
Водночас, в Акті службового розслідування сформовано висновок про те, що позивач з 21.12.2022 по 23.01.2023 виконував службові обов'язки з систематичним порушенням військової дисципліни, не виконуючи покладених на нього завдань командуванням Військової частини НОМЕР_1 , не доповідаючи про своє місце перебування командуванню Військової частини НОМЕР_1 . Зокрема, службовим розслідуванням встановлено, що внаслідок недисциплінованості позивача, ним не було написано рапорт про прибуття до місця його відрядження з району бойових дій, а також про його госпіталізацію (том 1, а.с. 87).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до п. 1 та п.2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Згідно з п.5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, у випадку невиходу на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Водночас, відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №213 від 08.03.2023 під час службового розслідування встановлено, що начальник тилу-заступник начальника логістики підполковник ОСОБА_1 не вчиняв самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 з 21.12.2022 по 23.01.2023, однак в зазначений період не виконував покладених на нього командуванням військової частини завдань та не доповідав про своє місцезнаходження, переміщення та госпіталізацію.
Отже, встановлені під час службового розслідування обставини свідчать про відсутність підполковника ОСОБА_1 на службі в січні 2023 року без повідомлення командування Військової частини НОМЕР_1 про наявність поважних причин невиходу на службу. Зокрема, внаслідок недисциплінованості ОСОБА_1 не було написано рапорт про прибуття до місця його відрядження з району бойових дій, рапорт про його госпіталізацію та перебування на лікуванні.
Враховуючи положення п.5 розділу XVI Порядку №260, колегія суддів вважає, що рішення відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 премії за січень 2023 року є правомірним.
Оцінюючи наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за січень 2023 року в розмірі 30000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022, колегія суддів враховує наступне.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168).
Відповідно до п.1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Водночас, порядок виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано в розділі XXXIV Порядку №260.
Так, відповідно до п.2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
У п.4 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, чинним нормативно-правовим регулюванням виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди визначено умови, за яких така винагорода нараховується та виплачується, а також перелік документів, якими підтверджується наявність обставин для її виплати.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів виконання ним у січні 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
В матеріалах справи відсутні документи, передбачені Порядком №260, які підтверджують безпосередню участь в січні 2023 року підполковника ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Таким чином, підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022, за січень 2023 року відсутні.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за січень 2023 року відповідно до додатку №1 телеграми Міністра Оборони України від 01.02.2023 №2683 та додаткової винагороди за січень 2023 року в розмірі 30000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 не ґрунтуються на положеннях нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, чинних на час їх виникнення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Незважаючи на обов'язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов'язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної премії за січень 2023 року відповідно до додатку №1 телеграми Міністра Оборони України від 01.02.2023 №2683 та додаткової винагороди за січень 2023 року в розмірі 30000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.