Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код: 34390710, тел. 730 42 72
з питань залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
21 травня 2024 р. справа № 520/9365/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за процедурою письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про про 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 року з урахуванням проведеної індексації згідно Постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", Постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та Постанови КМУ від 23 лютого 2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" з нарахуванням та виплатою щомісячної доплати 2000 гривень без обмеження максимальним розміром; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року, 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року без обмеження розміру проведеної індексації згідно Постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", Постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та Постанови КМУ від 23 лютого 2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" з нарахуванням та виплатою щомісячної доплати 2000 гривень без обмеження максимальним розміром, -
встановив:
Спір у справі склався з приводу оскарження заявником управліських волевиявлень суб"єкта владних повноважень з приводу: 1) призначення і виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118; 2) призначення і виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168; 3) призначення і виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185; 4) призначення і виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.221р. №713; 5) обчислення розміру пенсії до виплати з 01.03.2022р., з 01.03.2023р., з 01.03.2024р. із обмеженням максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів для осіб, котрі втратили працездатність.
Суд відмічає, що під час остаточного вирішення питання про належність оформлення позову заявника у відповідності до ч.1 ст.121, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 КАС України у даному конкретному випадку належить надати відповідь на питання: 1) зміст правової категорії "вимога немайнового характеру" у відносинах з пенсійного забезпечення громадян; 2) види окремих управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень у відносинах з пенсійного забезпечення громадян як самостійних предметів судової перевірки у порядку ч.2 ст.2 КАС України.
Суд зауважує, що норми національного закону України (у тому числі і КАС України) не містять визначення правових категорії "вимога немайнового характеру", "немайнова вимога", "вимога позову", "предмет позову", а тому зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) тлумачення змісту цього терміну не повинно призводити до звуження обсягу прав позивача.
Так, згідно з ч.1 ст.5 КАС України учасник суспільних відносин може заявити до суду вимоги про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта суб"єкта владних повноважень, визнання протиправною дії суб"єкта владних повноважень, визнання протиправною бездіяльності суб"єкта владних повноважень, за якими суд згідно з ч.2 ст.245 КАС України при розв"язанні спору по суті повинен відповідно до п.4ч.1 ст.244 та п.1 ч.5 ст.246 КАС України прийняти рішення про задоволення позову або про відмову у позові.
Звідси слідує, що кваліфікуючою ознакою кожної окремої та самостійної "вимоги немайнового характеру" є виникнення обов"язку суду постановити стосовно такої вимоги рішення про задоволення позову або рішення про відмову у позові.
З цих міркувань суд доходить до переконання про тотожність змісту правової категорії "вимога немайнового характеру" згадуваній законодавцем у ч.1 ст.47 КАС України правовій категорії "предмет позову".
Також у межах ініційованого заявником спору ключовим питанням є питання про те яке саме управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень під час призначення, обчислення, нарахування і виплати пенсії є окремою управлінською дією.
Системний аналіз положень Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) та суміжних підзаконних актів дозволяє виокремити, зокрема, такі види управлінських дій суб"єкта владних повноважень: 1) управлінська дія з приводу обчислення вислуги років у порядку ст.12 Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ; 2) управлінська дія з приводу визначення показника відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення у порядку ст.13 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ; 3) управлінська дія з приводу обчислення розміру пенсії під час призначення пенсії вперше у порядку ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ; 4) управлінська дія з приводу перерахунку пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ у разі підвищення розмірів видів грошового забезпечення або у разі введення у дію нових видів грошового забезпечення; 5) управлінська дія з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром; 6) управлінська дія з приводу виплати 50% підвищення до пенсії у порядку п.2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103; 7) управлінська дія з приводу виплати 75% підвищення до пенсії у порядку п.2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103; 8) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713; 9) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118; 10) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168; 11) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.
При цьому, управлінські дії суб"єкта владних повноважень з приводу призначення і виплати платежів у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 не є перерахунком пенсії у розумінні ч.3 ст.51 та ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк вчиняються не у зв'язку із зростанням розміру видів поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення діючого публічного службовця та не на підставі довідки про підвищене грошове забезпечення, а виключно на виконання приписів, зокрема, постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.
Окрім того, управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713; з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118; з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168; з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2023р. №185 є однократними, разовими, одномоментними актами правозастосування і не вчиняють безперервно у межах кожного окремого календарного місяця.
Усі перелічені види управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень є окремими предметами позову, відносно яких виникає обов"язок суду відповідно до п.4ч.1 ст.244 та п.1 ч.5 ст.246 КАС України прийняти рішення про задоволення позову або про відмову у позові.
Отже, ці види управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень є окремими, самостійними і не пов"язаними між собою немайновими вимогами позову, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором.
Суд відмічає, що даний позов надійшов до суду 09.04.2024р. та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024р. був прийнятий до розгляду.
Ухвалою суду від 09.05.2024р. був залишений без руху у зв'язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини в частині позовних вимог про встановлення заявнику щомісячної доплати до пенсії на виконання постанови КМУ №713 від 14.07.2021р. з 01.03.2022р. по 08.10.2023р. Строк усунення недоліків встановлений судом - 5 днів від дати отримання ухвали від 10.05.2024р.
Дану ухвалу представник позивача отримав 10.05.2024р. в Електронному кабінеті системи "Електронний суд", недоліки підлягали усуненню до 15.05.2024р. включно.
17.05.2024 р. представником заявника до суду подано заяву про усунення недоліків, котра містить виключно виклад власного суб'єктивного тлумачення змісту певних норм права, твердження про те, що строк звернення до суду не пропущено.
Вирішуючи питання про усунення недоліків в оформленні позову, суд виходить із таких підстав та мотивів.
За змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи повинні діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до власних прав і здійснювати реалізацію цих прав таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, і стосовно дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
За правилами ч.1 ст.122 і ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до суду, встановленого законом, а перебіг згаданого строку розпочинається з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
З положень наведених норм процесуального закону витікає, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення власних прав (інтересів), а й об'єктивної можливості особи знати про існування таких фактів, а тому застосовану законодавцем конструкцію «повинна була дізнатись» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
Відносно спірних правовідносин в частині призначення, нарахування, виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 строк звернення особи до адміністративного суду встановлений ч.2 ст.122 КАС України і складає шість місяців.
Підстав для поширення на спірні правовідносини дії ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» судом з матеріалів справи не виявлено, позаяк управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", адже здійснюється не у зв"язку із зміною розмірів видів грошового забезпечення та не у зв"язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а через іншу підставу - у зв'язку із виконанням окремого рішення Уряду України нормативного характеру - постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
З доводів позову та матеріалів позову судом за власною ініціативою наразі не виявлено інших норм права, котрі можуть бути застосовані до спірних правовідносин в аспекті строку звернення до суду, окрім ч.2 ст.122 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуального права чи обов'язку.
Тому до кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об”єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 та постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21.
Умотивовуючи поважність причини пропуску строку на звернення до суду позивач зазначає, що строк звернення до суду не пропущено.
У силу правового висновку п.20 постанови Верховного Суду від 07.12.2022р. у справі №420/4995/21 під час вирішення питання про дотримання особою, яка звернулася до суду з адміністративним позовом, встановленого строку звернення з'ясуванню підлягають наступні обставини, а саме: - за захистом якого порушеного права особа звернулася до суду; - коли особа дізналася про порушення своїх прав (чи дотримано строк з дати обізнаності); - коли вона повинна була дізнатися про їх порушення; - чи мала вона можливість дізнатися про порушення своїх прав; - наявність поважних причин, які об'єктивно заважали дізнатись про порушення своїх прав чи звернутися з позовом до суду.
Тлумачення змісту абз.1 ч.2 ст.122 КАС України викладено також і в постанові Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16, відповідно до якої неможливість точного встановлення дня обізнаності особи з порушенням власних прав зумовлює обчислення строку з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно з правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/14/22: 1) порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Стосовно випадку звернення громадянина до суду у спорі про пенсійне забезпечення застосовними (релевантними) є правові висновки постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19, де указано, що: пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує; така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових; з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Докази існування цих обставин про поважні причини пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Окрім того, і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об'єктивну неможливість Позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться Позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об'єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.
Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обов”язків.
Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.
Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказаність задекларованого позивачем твердження, але не має обов'язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.
У силу правового висновку п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24 суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.
Отже, у межах спору про пенсійне забезпечення саме позивач - громадянин у порядку ч.1 ст.77 КАС України повинен довести факт звернення до суду у межах визначеного процесуальним законом строку або факт звернення до суду з пропуском визначеного строку з поважних причин, долучивши до матеріалів позову на виконання вимог ч.2 ст.79, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України докази, які б поза розумним сумнівом неспростовно та беззаперечно доказували обставини об'єктивної нездатності через дію непереборних та нездоланних факторів довідатись про дату призначення чи перерахунку пенсії, видів або розмірів складових призначеної чи перерахованої пенсії, суму пенсії нарахування та суму пенсії до виплати.
Тому події ознайомлення громадянина чи представника громадянина з матеріалами пенсійної справи, результати листування між громадянином та територіальними органами системи ПФУ у порядку Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР «Про звернення громадян» або Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», подання особистих письмових заяв про призначення (перерахунок або виплату в іншому розмірі) пенсії, які значно віддалені у часі від події призначення пенсії, перерахунку пенсії, виплати пенсії не можуть бути кваліфіковані ані у якості початку перебігу строку на звернення до суду, ані у якості поважних причин звернення до суду із пропуском визначеного процесуальним законом строку.
З наведених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що ані у позові, ані у поданому на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. у справі №520/9365/24 процесуальному документі не наведено жодних переконливих доводів (а також доказів на їх підтвердження) про те, що: заявник був необізнаний і об"єктивно не міг довідатись про розмір грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія; заявник був необізнаний і об"єктивно не міг довідатись про показник відсоткового значення власної пенсії відносно розміру грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія; заявник був необізнаний і об"єктивно не міг вчинити елементарні арифметичні дії з перевірки наявності та розмірів складових елементів пенсії за загальнодоступними та офіційно оприлюдненими підзаконними актами (постановою КМУ від 16.02.2022р. №118, постановою КМУ від 24.02.2023р. №168, постановою КМУ від 23.02.2024р. №185, постановою КМУ від 14.07.221р. №713), а відтак, з'ясувати обставини отримання відповідного грошового платежу та розмір цього платежу.
Відтак, вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. у справі №520/9365/24 слід визнати невиконаними.
Окрім того суд зазначає, що вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу зміни призначення вже проведених за минулий період пенсій є підставою або для подання окремого позову із вимогою про визнання протиправними дій суб"єкта владних повноважень з приводу зміни призначення вже проведених за минулий період пенсій у зв"язку із виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/32282/23, або для подання процесуальних документів у порядку ст.ст.382 та 383 КАС України з приводу неправильного обчислення суб'єктом владних повноважень боргу минулих періодів при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/32282/23.
Проте, вчинення згаданого управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень об"єктивно не здатне призвести до виникнення права на заявлення позову про спонукання суб"єкта владних повноважень до виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 саме з 01.03.2022р., позаяк із невідворотною неминучістю спричинить неможливість здійснення судового контролю за управлінськими волевиявленнями суб"єкта владних повноважень під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/32282/23, бо у даній справі суд обтяжив суб"єкта владних повноважень обов"язком провести перерахунок та виплату пенсії (у тому числі і стосовно минулих відносно календарної дати фізичного виконання рішення суду періодів, тобто зобов"язав провести грошові платежі), а не обов"язком зарахувати вже проведені виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 у рахунок боргу минулих періодів по справі №520/32282/23.
Суд вважає, що з огляду на приписи ч.2 ст.122 КАС України та ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" захист права на отримання щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 заявник повинен здійснювати або з дати, коли мала настати подія призначення відповідного платежу за постановою КМУ від 14.07.2021р. №713 (тобто з - 01.07.2021р.) або з дати, коли настала подія вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення виплат за постановою КМУ від 14.07.2021р. №713 у зв"язку із виконанням конкретного рішення суду про збільшення розміру пенсії.
При цьому, у першому із означених випадків стосовно календарної дати - 01.07.2021р. предметом оскарження є або бездіяльність суб'єкта владних повноважень з приводу непризначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, або відмова у призначенні щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
У другому із означених випадків предметом оскарження є дія суб'єкта владних повноважень з приводу припинення виплати доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
Відносно обох окреслених випадків підлягає застосуванню строк звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України - шість місяців від події, коли громадянин як отримувач грошових коштів за пенсією повинен був дізнатись (не міг не довідатись) про непризначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 або про припинення щомісячної виплати доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
Натомість, захист права громадянина на отримання виплати пенсії у повному розмірі після перерахунку на виконання відповідного рішення суду (у даному випадку по справі №520/32282/23) повинен відбуватись у порядку ст.383 КАС України, а не у спосіб подання нового окремого позову.
Відносно самостійно сформульованої представником заявника вимоги про ненарахування з 01.03.2022р. щомісячної доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 станом на дату звернення заявника до суду у цій справі визначений ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду збіг.
Суд повторює, що оскарження дій суб"єкта владних повноважень з приводу відрахування вже виплачених сум щомісячної доплати до пенсії (тобто з приводу зміни призначення платежу) за попередній період під час перерахунку на виконання судового рішення повинно здійснюватись за процедурами судового контролю у межах тієї адміністративної справи, на підставі судового рішення в якій суб"єктом владних повноважень було проведено перерахунок пенсії, котрий призвів до зростання розміру пенсії, що було використано суб"єктом владних повноважень у якості підстави для припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
З огляду на викладене наведена представником позивача причина не може бути кваліфікована судом у якості достатньої підстави для визнання причин пропуску строку на звернення до суду відносно вимоги з 01.03.2022р. поважними.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 21.02.2024р. по справі №240/27663/23, постанови Верховного Суду від 05.03.2024р. по справі №300/5476/22, постанови Верховного Суду від 08.05.2024р. по справі №400/11403/23 до вимоги про виплату щомісячної додаткової доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 застосовується строк звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України (тобто шість місяців від календарної дати, коли мала місце подія першої виплати пенсії після збільшення розміру пенсії за рахунок перерахунку, призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, підвищення пенсії за процедурою індексації у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 чи постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 або зростання розміру пенсії з будь-яких інших причин чи подія вчинення суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713).
У зв'язку із викладеним згідно з ч.15 ст.171 КАС України позовна заява в частині позовних вимог про встановлення заявнику щомісячної доплати до пенсії на виконання постанови КМУ №713 від 14.07.2021р. з 01.03.2022р. по 08.10.2023р. підлягає залишенню без розгляду.
Окрім того, представник позивача подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків вже 17.05.2024 р., тобто вже після закінчення строку, протягом якого йому належало усунути недоліки позовної заяви.
При цьому, звертаючись до суду із заявою про усунення недоліків, позивач не надав клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви із обґрунтуванням існування поважних причин пропуску строку для усунення недоліків в оформленні позову.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 121-123, 171, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. у справі №520/9365/24 - визнати невиконаними.
2. Позов в частині позовних вимог про призначення і виплату щомісячної доплати до пенсії на виконання постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 з 01.03.2022р. по 08.10.2023р. - залишити без розгляду.
3. Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя А.В. Сліденко