Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
21 травня 2024 року Справа № 520/13376/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., м. Харків, 61022, ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не продовження у матеріалах пенсії справи (паперовій та електронній) та електронних реєстрах строк дії інвалідності ІІІ групи позивача до припинення або скасування періоду дії воєнного стану;
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не включення до складових пенсійного забезпечення позивача підвищення відповідно до статті 13 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344 продовжити дію інвалідності у матеріалах пенсійної справи (паперової та електронної) та електронних реєстрах строк дії інвалідності ІІІ групи позивача до припинення або скасування періоду дії воєнного стану;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344 включити до складових пенсійного забезпечення позивача підвищення відповідно до статті 13 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність до припинення або скасування періоду дії воєнного стану;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, виплатити позивачу недоплачену частину пенсії у розмірі підвищення відповідно до статті 13 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за кожний місяць з 01.12.2022;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, виплачувати позивачу пенсійне забезпечення із включенням підвищення відповідно до статті 13 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно приписів п. 5 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З огляду на вищевикладене та аналізуючи зміст позовних вимог, суд зазначає, що позивач отримуючи пенсійні виплати з 01.12.2022 року в перерахованому вигляді був обізнаний про їх розмір.
Крім того, до матеріалів справи позивачем додана відповідь від 04.01.2023р. Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області надана на веб-звернення позивача від 12.12.2022р. якою позивача повідомлено про проведення перерахунку його пенсії з 01.12.2022р. без врахування підвищення до пенсії за вислугу років, встановлене відповідно до ст. 15 Закону як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ще з 04.01.2023р. познач був обізнаний і про підстави здійсненого перерахунку, а звернувся з даним позовом до суду лише 16.05.2024р. отже пропустив строк звернення до суду з зазначеним позовом.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В супереч вказаному разом з позовною заявою позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та не надано будь-яких доказів поважності причин його пропуску, що не відповідає положенням ч.6 ст. 161 КАС України.
Крім того, відповідно до ч.4. ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.(ч.2)
Суд зазначає, що позивачем на підтвердження вказаних в позові обставин не надано відповідних доказів.
Так позивач, в позовній заяві зазначає, що він не мав змоги пройти повторний огляд у строк встановлений у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ №317422 та не має змогу пройти повторний огляд і на сьогодні у зв'язку т тим, що з моменту виїзду із окупації по день подання даної позовної заяви позивач вимушено знаходиться у Республіці Болгарія, у зв'язку з тим, що місце його фактичного мешкання знаходиться у зоні активних бойових дій та йому із сім'єю небезпечно там знаходитись.
При цьому на підтвердження зазначеного надає копію закордонного паспорту, згідно якого 07.09.2022р. позивач в'їхав, а 08.09.2022р. виїхав з Румунії. Отже доказів того, що позивач знаходиться у Республіці Болгарія до суду не надано. Крім того, у зв'язку із загрозою життя та складних життєвих обставин, пов'язаних із вторгненням Російської Федерації на територію України, позивачем до матеріалів справи не надано «Реєстраційну картку іноземця, якому надано тимчасовий захист» або докази того, що позивача визнано біженцем у Республіці Болгарія.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду: заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом; належним чином завірені копії документів, а саме: усіх аркушів закордонного паспорту ОСОБА_1 ; «Реєстраційну картку іноземця, якому надано тимчасовий захист» або докази того, що позивача визнано біженцем у Республіці Болгарія.
Керуючись статтями 160,161,169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали.
Повідомити позивачу про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом;
- належним чином завірені копії документів, а саме:
- усіх аркушів закордонного паспорту ОСОБА_1 ;
- «Реєстраційну картку іноземця, якому надано тимчасовий захист» або докази того, що позивача визнано біженцем у Республіці Болгарія.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Копію ухвали надіслати позивачу на електронну адресу зазначену ним в позовній заяві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Рубан В.В.