Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 травня 2024 року справа №520/26045/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ПФ України в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ПФ в місті Києві), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в місті Києві від 04.04.2023 №204250007283 про відмову в перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати ГУ ПФ України в місті Києві повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням періоду роботи з 18.02.1993 по 31.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1987.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної з 08.03.2023 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 29.03.2023 вона звернулася до ГУ ПФ України в Харківській області з заявою щодо перерахунку пенсії, у зв'язку з наданими додатковими документами, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після реєстрації в ГУ ПФ України в Харківській області, заява позивача про перерахунок пенсії по інвалідності за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФ України в місті Києві, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 04.04.2023 №204250007283, яким відмовлено їй у перерахунку пенсії, оскільки відсутні печатки та підписи посадових осіб після звільнення. На переконання позивача, вказане рішення відповідача є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
ГУ ПФ України в Харківській області за допомогою поштового зв'язку надіслав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФ України у місті Києві за допомогою поштового зв'язку надіслав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутні печатки та підписи посадових осіб після звільнення.
У період з 15.07.2023 по 06.08.2023, 12.10.2023 та з 15.11.2023 по 03.12.2023, з 01.01.2024 по 13.01.2024, 05.04.2024 по 06.04.2024 та з 08.04.2024 по 17.04.2024 суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної з 08.03.2023, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 29.03.2023 звернулася до ГУ ПФ України в Харківській області з заявою щодо перерахунку пенсії, у зв'язку з наданими додатковими документами, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після реєстрації в ГУ ПФ України в Харківській області, заява позивача про перерахунок пенсії по інвалідності за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФ України в місті Києві.
За результатами розгляду вказаної заяви, прийнято рішення від 04.04.2023 №204250007283, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що неможливо зарахувати стаж роботи з 18.02.1993 по 31.12.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутні печатки та підписи посадових осіб після звільнення.
Вважаючи, вказане рішення протиправним, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що суть спору полягає у наявності чи відсутності правових підстав для зарахування до загального стажу позивача період роботи позивача, згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
Положеннями частини першої статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями статті 26 Закону України №1058-IV передбачено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років.
Отже, з зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України №1058-IV.
Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Правовий аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Із записів копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивач працював на різних підприємствах.
Вказані записи засвідчені підписами посадової особи та відбитками печатки.
Однак, спірний період трудової діяльності позивача, вказаний у трудовій книжці, а саме - з 18.02.1993 по 31.12.1998 не зараховано до загального стажу ГУ ПФ України в у місті Києві, оскільки відсутні печатки та підписи посадових осіб після звільнення.
Порядок ведення (внесення записів) трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
Системний аналіз зазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Таким чином, доводи ГУ ПФ України у місті Києві, щодо незарахування до загального трудового стажу позивача спірного періоду роботи з підстав наявності неточностей, є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не - на працівника.
Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідачі не надали та не вказали у спірному рішенні.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не - дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не - правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих документів про перерахунок пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така правова позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою частини першої статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для незарахування періодів роботи позивача за записами у трудовій книжці НОМЕР_2 із тих мотивів, які викладені у рішенні від 04.04.2023 №204250007283.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунку пенсії №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 04.04.2023 №204250007283 про відмову у перерахунку пенсії.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання ГУ ПФУ в місті Києві здійснити перерахунок позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, суд зазначає наступне.
ГУ ПФУ в місті Києві є територіальним органом Пенсійного фонду України та діє на підставі Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (далі по тексту - Положення №28-2) та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до конституції та законів України, постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення №28-2 призначення і виплату пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.
Зважаючи на те, що відповідачем не було прийнято до уваги записи у трудових книжках позивача та не надано їм оцінку, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в місті Києві здій повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, зарахувавши період роботи позивача з 18.02.1993 по 31.12.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1987, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатила судовий збір у розмірі 1073,00 грн, що підтверджується квитанцією від 18.09.2023 №0.0.3205124652.1, оригінал якої наявний у матеріалах справи.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 1073,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1073,00 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, місто Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ: 4209368) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсії №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 04.04.2023 №204250007283 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, зарахувавши період роботи з 18.02.1993 по 31.12.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1987, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 20.05.2024.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА