Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 травня 2024 року № 520/9613/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м.Харків, майдан Свободи,5, Держпром,3під, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо призначення довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк проходження строкові військової служби у лавах Збройних Сил - 4 роки 2 місяці 20 днів; період роботи на посаді секретаря судових засідань, консультанта - завідуючої приймальною громадян Харківського апеляційного суду та помічника судді Апеляційного суду Харківської області - 6 років 5 місяців 14 днів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 28.02.2023 року, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання;
стягнути судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці та надав необхідний пакет документів. Відповідачем призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50% від суддівської винагороди судді. Позивач зазначає, що до стажу, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, не зараховано строк проходження військової служби, період роботи на посаді секретаря судового засідання, консультанта. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач у відзиві на позов просив відмовити в його задоволенні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Позивач Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 654/2007 призначена на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, Постановою Верховної Ради України від 24 червня 2012 року № 5009-VІ обрана суддею цього суду безстроково.
Рішення ВРП від 21.02.2023 № 950/0/15-23 звільнена з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о.голови Орджонікідзевського районного суду Харківської області від 21.02.2023 року № 1/34 позивач відрахована зі штату Орджонікідзевського районного суду Харківської області у зв'язку із звільненням у відставку з 28.02.2023 року.
Рішенням Пенсійного фонду України № 204750015860 від 21.04.2023року “Про призначення пенсії” позивачці призначено довічне грошове утримання із застосуванням загального проценту розрахунку від заробітку у розмірі 50%, при цьому до стажу роботи судді зараховано стаж роботи на посаді судді 15 років 04 місяці 24 дні.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) закріплено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII, зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Частиною другою статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 5 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: « 2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Крім цього, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, чинного на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді, визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Додані до позовної заяви документи свідчать, що позивач мала достатній для звільнення у відставку стаж роботи (20 років), визначений на підставі статей 116, 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя», який складається зі: строку роботи на посаді судді - 15 років 04 місяці 24 дні; строк проходження строкової військової служби (в/ч НОМЕР_2 )- 1 рік 8 місяці 4 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Згідно ч. 3 ст.142 Закону № 2262-ХІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Щодо посилання позивачки на наявність суддівського стажу 26 років 00 місяців 28 днів, на підтвердження якого надано розрахунок стажу роботи для отримання надбавки до посадового окладу судді № 04-49/166 від 30.03.2023 року, то суд не вважає його належним доказом з наступних підстав.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 44 Закону № 2862-ХІІ суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Частиною шостою статті 44 Закону 2862-ХІІ передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Стаж роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, розраховувався на підставі Закону України «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (чинного на момент призначення на посаду судді).
Отже, розрахунок стажу роботи для отримання надбавки до посадового окладу та розрахунок стажу судді для реалізації права на відставку не є тотожними.
Враховуючи зазначені вище приписи нормативних актів, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено прав позивача у сфері публічних відносин, як передумови задоволення позовних вимог Вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від вимоги про визнання протиправної відмови у внесення змін до актового запису, та, відповідно, також не підлягають задоволенню
Відповідно до ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зоркіна Ю.В.