21 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3570/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною та дискримінаційною позначку в Особливостях протокола - розпорядження № 916040194636 від 26.09.2022 - "Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм." та скасувати протокол-розпорядження № 916040194636 від 26.09.2022 стосовно розрахунку пенсії позивачу та розрахунку суми боргу за період з 01.06.2010 по 26.09.2022 в порядку та у способі, не відповідному до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: без врахування надбавки за понаднормовий стаж та щомісячної додаткової пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 у редакції, дійсної на момент нарахування;
- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність відповідача стосовно розрахунку поточної пенсії позивачу та розрахунку суми боргу за період з 01.06.2010 по момент фактичної виплати в порядку та у спосіб, не відповідному до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: без врахування надбавки за понаднормовий стаж, без щомісячної додаткової пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю та без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 у редакції, дійсної на момент нарахування;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату поточної пенсії та пенсії з 01.06.2010, з урахуванням понаднормового стажу 19 років позивача відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 у редакції, дійсної на момент нарахування до виплати, з компенсацією втрати частини доходів на момент фактичної виплати, за винятком виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, зокрема, що 20.07.2022 та 26.08.2022 позивач звернувся до відповідача з листом з вимогою про добровільне виконання рішення від 25.11.2022. За доводами позивача, як виходить з протоколу-розпорядження, відповідач своїми рішенням, діями та бездіяльністю виключили особу позивача з кола осіб, яким проводяться автоматичні масові перерахунки пенсій та поновили пенсію позивача в розмірі, визначеному не на дату нарахування до виплати, а на дату припинення виплати пенсії. Рішенням суду від 25.11.2021 визначено право позивача на отримання пенсії з 01.06.2010, тобто виплата пенсії 26.09.2022 здійснюється з порушенням строків, а саме: із затриманням стосовно кожного місяця вказаного періоду на період з 01.06.2010 по 26.09.2022.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі №440/3570/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 440/3570/23 скасовано. Справу № 440/3570/23 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Справа № 440/3570/23 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 21.09.2023, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №440/3570/23 передано судді Канигіній Т.С. 28.09.2023.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3570/23; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та є пенсіонером, якому призначена пенсія за віком в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку, передбаченим статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації ІІ категорії.
У зв'язку з виїздом до держави Ізраїль виплата пенсії позивачу припинена з червня 2010 року.
07.05.2021 до ГУ ПФУ в Полтавській області надійшла заява представника позивача від 29.04.2021 про поновлення виплати пенсії, разом із апостильованої особистою заявою позивача про призначення/перерахунок пенсії від 04.03.2021, у якій викладено прохання поновити виплату пенсії з моменту припинення - з червня 2010 року.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №25 від 18.05.2021 відмовлено позивачу в поновленні виплати пенсії в Україні, оскільки документи надано поштою, відсутня можливість ідентифікувати особу та відсутні документи, що підтверджують факт постійного проживання на території України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №440/9878/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 25 від 18.05.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 з червня 2010 року виплату пенсії за віком, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 15.07.2022.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено поновлення виплати пенсії позивачу з 01.06.2010 та нараховано доплату за період з 01.06.2010 по 30.09.2022, що підтверджується рішенням від 26.09.2022 №916040194636.
Не погоджуючись із поновленням виплати пенсії без нарахування індексації та в розмірі, визначеному не на дату нарахування пенсії до виплати, а на дату припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Таким чином, громадянин України, незалежно від проживання, зокрема, в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, у тому числі і на належне пенсійне забезпечення.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 зазначеного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, проживаючий в Ізраїлі громадянин України має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Згідно з статтею 46 Конституції України пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.
Як встановлено судом, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду ввід 25.11.2021 у справі №440/9878/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії позивача з 01.06.2010.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено поновлення виплати пенсії позивачу з 01.06.2010 та нараховано доплату за період з 01.06.2010 по 30.09.2022 в сумі 140355,16 грн, яку перераховано на поштове відділення №39600 в жовтні 2022 року.
Водночас, позивач вважає, що відповідачем протиправно не здійснена індексація нарахованої їй пенсії, що і стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону - 0,85.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Суд звертає увагу, що до 2019 року індексація пенсії не відбувалась.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного у цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії (пункт 2 Постанови).
Відповідно до пункту 5 цієї Постанови Пенсійному фонду України визначено забезпечити перерахунок пенсій, зазначених у пункті 2 цієї постанови, з 01.03.2019.
Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок №124), відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, в тому числі, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу була призначена на підставі Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли, зокрема: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом 3 частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).
З 11.10.2017 частково, а з 01.01.2018 у повному обсязі набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VІІІ від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VІІІ), яким були внесені зміни до Закону № 1058-IV.
Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, до частини першої статті 25 Закону № 1058-ІV були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Законом № 2148-VIII розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пункт 4.3 такого змісту: "Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону № 2148-VIII, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Зазначена норма є законодавчою гарантією захисту прав на отримання пенсії у раніше встановленому розмірі, у випадку якщо внаслідок перерахунку зменшився її розмір.
Пунктами 2 та 5 Порядку № 124 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного у цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
У 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" у Порядку № 124 пункт 5 доповнено абзацом такого змісту: пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Позивачу пенсію призначено за рішенням суду відповідно до положень Закону № 1058-IV, у зв'язку з чим пенсія підлягала розрахунку та перерахунку з урахуванням пункту 4-3 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону № 2148-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, Законом № 2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
Отже, Законом № 1058 не було передбачено, з якої дати мають перераховуватися пенсії. Визначено лише, що дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
При прийнятті Закону № 1058-IV (у первинній редакції) у статті 28 було визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.2004 № 2291-IV частину першу статті 28 Закону № 1058-IV викладено в іншій редакції: мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 01.07.2000 до 01.01.2005, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 01.01.2018 по 31.12.2018, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+Кз2+Кз3+...+Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 06.05.2021 (дата розрахунку) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Отже, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні станом на 01.03.2022, а саме: 6186,32 грн, розрахунок заробітної плати проводиться із величини 5424,60 грн (3764,40 грн х 1,17). При перерахунку застосовується величина оцінки одного року страхового стажу на дату проведення перерахунку - 1%.
Розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії має наступний вигляд: Зп = 5424,60 х індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за матеріалами пенсійної справи на дату проведення перерахунку.
Водночас, розмір пенсії розраховується за формулою, визначеною статтею 27 та з урахуванням статті 28 Закону № 1058-IV (враховуючи індивідуальні показники страхового стажу пенсіонера).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 124 під час перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку.
Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс/100% х 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85 (частини перша та друга статті 25 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населенням у 2020 році" (далі - Постанова № 251) у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядкам проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11 (3764,40*1,17*1,11 = 4888,83 грн).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населенням у 2020 році" (далі - Постанова № 127) у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим Постановою № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з розмірі 1,11 (4888,83 грн X 1,11 = 5426,60 грн).
Розмір пенсійної виплати позивача обчислено з урахуванням статті 28 Закону № 1058-IV, а тому пенсійна виплата не є об'єктом індексації та індексації не підлягала.
Конституційний Суд України в Рішенні № 1-рп/99 від 09.02.2009 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Пункт 4.3 розділу XV Закону № 1058-IV не визнано неконституційним.
Оскільки позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону № 1058-IV в редакції, чинній до набрання чинності Законом України № 2148-VIII, пенсія підлягала перерахунку з 01.10.2017 відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Крім того, при зменшені величини оцінки одного року страхового стажу одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати раніше призначених пенсій та здійснено це підвищення із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн (підтверджено розрахунком а.с.171/).
Таким чином, наведені зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.
Також позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, які наведені в постановах від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17, від 12.11.2020 у справі № 260/401/19.
Щодо врахування надбавки за понаднормовий стаж, суд зазначає таке.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ці норми є такими, що розповсюджуються на правовідносини, які виникли або тривали на час набрання ними чинності.
Таким чином, з моменту набрання чинності Законом №2148-VIII (11.10.2017) призначення пенсії із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків та 15 років для жінок, які віднесенні до категорій 1, 2, 3, 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, але не вище 75 процентів заробітку, здійснюється у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якій зазначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Отже, одним із обов'язкових критеріїв за яких громадяни набувають право на пенсію в повному розмірі із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж мають громадяни у разі призначення їм пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на те, що зазначені умови, в даному випадку не дотримані, права на отримання надбавки за понаднормативний стаж позивач не має.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі №280/656/20, від06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 06.12.2023 у справі №320/6063/19.
Щодо позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми за спірний період суд зазначає таке.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050).
Згідно з статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, умовою для виплати громадянину компенсації, встановленою Законом № 2050 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Тобто, за наявності умов, визначених Законом № 2050, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14, Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 05.10.2018 у справі № 162/787/16.
Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо певні виплати нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу поновлено виплату пенсії та розраховано суму компенсації у розмірі 140355,16 грн, яку виплачено повністю у жовтні 2022 року на поточний банківський рахунок позивача.
З огляду на викладені обставини, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо скасування протоколу/розпорядження №916040194636 від 26.09.2022 та позначки в особливостях пенсійної справі позивача "не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі", суд зазначає, що згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Проте позові вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю ознак рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд.34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій та бездіяльності, рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.С. Канигіна