ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" травня 2024 р. справа № 300/1917/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №091630002789 від 27.12.2023, яким ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу роботи на посаді завідуючої сектором обліку членів ВЛКСМ і фінансів ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.12.1984 по 29.12.1987 та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 20.03.2024 отримав 20.03.2024 в електронному вигляді в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.42).
Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася 20.12.2023 до територіального відділу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", долучивши необхідні документальні докази.
В зв'язку з впровадженням екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.12.2023 №091630002789 (а.с.29).
Листом від 09.01.2024 №0900-0209-8/1571 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило ОСОБА_2 рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.12.2023 №091630002789 (а.с.28).
Згідно вказаного рішення, ОСОБА_2 , відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного страхового стажу, оскільки за наданими документами відповідачем встановлено наявність страхового стажу позивача 17 років 07 місяців 06 днів при необхідних 20 років. В той же час, зокрема, серед іншого, не враховано період роботи позивача з 04.12.1984 по 29.12.1987, оскільки наявне виправлення в номері наказу про прийняття на роботу, а архівна довідка про заробітну плату від 29.11.2018 №О-2282 не підтверджена первинними документами. Для зарахування спірного періоду роботи необхідно надати накази на прийняття та звільнення, а архівну довідку про заробітну плату від 29.11.2018 №О-2282 - підтвердити первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати, особовими рахунками, платіжно-розрахунковими відомостями) (а.с.29).
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 21.03.2003 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 10.03.2005, то такі позивачем не оскаржуються.
Не погоджуючись із відмовою у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу та в призначенні пенсії за віком, з метою захисту свого порушеного права позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі, також - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Разом з вказаним, як передбачено у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Аналогічна норма була передбачена і у пунктах 5, 18 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16.11.1973 № 529 "Про трудові книжки робітників і службовців" (чинної на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача), яка втратила чинність згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", згідно з якими заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у згаданому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
З наведеного вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючих довідок, наказів, відомостей тощо підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.02.1983 позивач, зокрема, серед іншого, з 04.12.1984 прийнята в Пустомитівський райком ЛКСМ України на посаду завідуючої сектором обліку ВЛКСМ та фінансів на підставі наказу від 04.12.1984 (запис №4), а 29.12.1987 звільнена із займаної посади, на підставі протоколу засідання бюро ВЛКСМ 29.12.1987 (запис № 5) (а.с.15).
Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії №091630002789 від 27.12.2023 наявне виправлення у даті наказу (номер) про прийняття на роботу, а архівна довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами (а.с.29).
При цьому суд зазначає, що відповідно до законодавства відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця; трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає, а тому певні недоліки в заповненні трудової книжки, як то спосіб зазначення числа, не можуть слугувати підставою для незарахування трудового стажу позивачу.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 06.04.2022 у справі №607/7638/17.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за неналежний документообіг роботодавця.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
В той же час, відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірний період його роботи.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Водночас, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Додатково суд підкреслює, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відтак, територіальним органом Пенсійного фонду України не дотримані державні гарантії реалізації позивачем як застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законами України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періодів її роботи з 04.12.1984 по 29.12.1987, при цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи, а також того, що позивач у спірні період не працювала, такі періоди не накладаються тощо, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 04.12.1984 по 29.12.1987, є протиправною.
Щодо тверджень відповідача, що архівна довідка про заробітну плату від 29.11.2018 №О-2282 не підтверджена первинним документами, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивачем із заявою про призначення пенсії також додано архівну довідку №0-2282 від 29.11.2018, якою підтверджуються суми заробітку з грудня 1984 року по грудень 1986 року. Вказана довідка містить усі необхідні реквізити, дата номер, підпис та відтиск мокрої гербової печатки, а також зазначено підстави видання. Додатково зазначено: Ксерокопіювання первинних документів з нарахування заробітної плати технічно неможливо.
Крім того, після отримання та ознайомлення з оскаржуваним рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач 10.01.2024 звернулася до Державного архіву у Львівській області із заявою про надання необхідної інформації для підтвердження періоду роботи на посаді завідуючої сектором обліку членів ВЛКСМ і фінансів ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.121984 по 29.12.1987 (а.с.31), у відповідь на яку їй скеровано архівні довідки Державного архіву Львівської області №0-92/07-12(1) від 25.01.2024 та №0-92/07-12(2) від 25.01.2024.
Так, архівною довідкою від 25.01.2024 №0-92/07-12(1) підтверджується: "В документах Пустомитівський РКЛКСМУ в особовій картці форми П-2, книгах наказів, особових рахунках нарахування заробітної плати (необхідне підкреслити) значиться, що гр. Пудрій (дівоче прізвище ОСОБА_1 - сторонами даний факт визнається, відтак доказуванню не підлягає) ОСОБА_3 працювала: на підставі протоколу №2 засідання бюро Пустомитівського РКЛКСМУ від 20.12.1984 затверджена на посаду завідуючого сектором обліку членів ВЛКСМ і фінансів. У відомостях нарахування заробітної плати за 1986 р. останнє нарахування здійснене в грудні місяці, робочий час не зазначений. Примітка: документи Пустомитівського РКЛКСМУ на зберігання в Державний архів Львівської області надійшли з 1944 по 1986 р.р. і тому підтвердити звільнення за 1987 рік не має можливості.". Досліджена судом довідка також містить підставу видання, підписи директора та виконавця, завірена відтиском мокрої гербової печатки.
Крім того, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на особу є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні особі пенсії .
Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. І якщо пенсійний орган не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж особи, така бездіяльність визнається судом протиправною.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі№638/18467/15-а.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача наведеного вище спірного періоду роботи, є необґрунтованими та безпідставними.
Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 від 27.12.2023 №091630002789.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням оспорюваного періоду роботи, оцінку якому наданому в рішенні суду.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 20.12.2023, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією № 1277584466 від 06.02.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 211,20 грн (а.с.36).
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.12.2023 №091630002789 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до страхового стажу період роботи з 20.12.1984 по 29.12.1986 та повторно розглянути заяву від 20.12.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривні 96 (дев'яносто шість) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350).
Суддя Главач І.А.