20 травня 2024 року (10:15)Справа № 280/2361/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
15.03.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати дії відповідача відносно нарахування суми податкового боргу, яка визначена в податковій вимозі про сплату боргу від 18 листопада 2020 року № Ф-56755-50 У у розмірі 35 588,74 грн. неправомірними та скасувати суму податкового боргу в розмірі 35 588,74 грн., яка визначена в податковій вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2020 року №Ф-56755-50 У;
зобов'язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2020 року № Ф-56755-50 У, у розмірі 35 588,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не заперечує наявність у нього з 2006 року статусу фізичної особи-підприємця, однак позивач не виявив власного бажання зареєструвати підприємницьку діяльність, замість нього вирішила його мати. Так, реєстрація його матір'ю ФОП на його ім'я йому не принесла доходу та ніяких коштів позивач від підприємницької діяльності не отримував. Зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця /дата запису: 02.08.2022/номер запису: 2001030060004024801/підстава: власне рішення. Позивач із оскаржуваною вимогою не погоджується та зазначає, що остання не містить жодного розрахунку боргу, ані періодів, ані сум нарахування, не зазначено про наявність нарахованих штрафних санкцій. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08.04.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 16681), в якому зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Отже, підставою для визначення суми єдиного соціального внеску є облікові дані платника інформаційної системи органу доходів і зборів. Закон №2464 до 01.01.2021 не ставить факт здійснення чи не здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку як підставу сплати чи не сплати єдиного внеску. Таким чином, незалежно від підстав реєстрації підприємцем та не здійснення господарської діяльності ним особисто (а від його імені матір'ю, як зазначено у позові) ОСОБА_1 повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок. З врахуванням вказаної норми, ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску є обов'язковим для осіб визначених у ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 без будь-яких виключень та не залежно від проведення перевірок такого платника податків чи подання ним звітності. Сума боргу по єдиному внеску виникла згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів та складається з: зобов'язання, як фізичної особи - підприємця за січень - грудень 2017 року становить 8448,00 грн. ( 3200 грн. х 22% х 12 = 8 448,00 грн.); зобов'язання, як фізичної особи - підприємця за 2018 рік становить 9 828,72 грн. (3723 грн. х 22% х 3 =2457,18 грн. за квартал); зобов'язання, як фізичної особи - підприємця за 2019 рік становить 11016,72 грн. (4173,00 грн. х 22% х 3 =2 754,18 грн. за кожний квартал); зобов'язання, як фізичної особи - підприємця за 2020 рік становлять 8495,30 грн. (січень-березень =2078.12 грн., квітень - червень =1039,06 грн., липень-вересень = 3178,12 грн., жовтень-грудень=2 200,00 грн.). У зв'язку з несплатою єдиного внеску у позивача виникла заборгованість в розмірі 35588,74 грн. та сформовано податкову вимогу від 18 листопада 2020 року № Ф-56755-50. Просить відмовити у задоволенні позову.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зауважує наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Слід зазначити, що питання, яке ставить відповідач, вже вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження від 20.03.2024; судом визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Звідси, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
17.05.2024 представником позивача подано відповідь на відзив (вх. № 23481), в якій вона спростовує аргументи відповідача.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.07.2006 за № 21030000000024801 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
18.11.2020, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56755-50 на загальну суму боргу 35588,74 грн., у т.ч.: недоїмка 35588,74 грн.
Вимогу контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , а саме:
з терміном сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);
з терміном сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року);
з терміном сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);
з терміном сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);
з терміном сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (IV квартал 2018 року);
з терміном сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. (І квартал 2019 року);
з терміном сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року);
з терміном сплати 19.10.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІІ квартал 2019 року);
з терміном сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. (ІV квартал 2019 року);
з терміном сплати 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн. (січень, лютий 2020 року єдиний внесок за І квартал 2020 року);
з терміном сплати 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн. (червень 2020 року єдиний внесок за ІІ квартал 2020 року);
з терміном сплати 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн. (ІІІ квартал 2020 року).
02.08.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №2001030060004024801 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , підстава: власне рішення, про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернувся до суду із вказаним позовом про її скасування та зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно частини 5 статті 9 Закону України № 2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
За правилами пункту 2 частини1 статті 7 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За приписами частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 12 статті 9 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
За приписами пункту 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (пункт 13 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частина 16 статті 25 Закону України № 2464-VI).
Так, суд зазначає, що у період часу з 19.07.2006 по 02.08.2022 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак повинен був сплачувати у 2017-2020 роках єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.
Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи реєстрацію позивача період часу з 19.07.2006 по 02.08.2022 як фізична особа-підприємець суд дійшов висновку, що позивач у зв'язку із вищезазначеним зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі та у строки, встановлені чинним законодавством.
Відповідачем на обґрунтування суми недоїмки ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відзиві на позовну заяву наведено детальний розрахунок сум єдиного внеску, які несплачені позивачем, а також надано особову картку платника податку ФОП ОСОБА_1 , у якій відображені всі несплачені позивачем суми єдиного внеску.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином обґрунтовано суму боргу ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску.
Відповідно до ст.14 Закону України № 2464-VI, органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до ст.25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018, що відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому законом порядку.
Враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач мав всі законні підстави для винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 18 листопада 2020 року №Ф-56755-50, отже оскаржувана вимога є обґрунтованою, правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Окрім того, суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 сформовано правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що починаючи з 01.01.2017 за позивача єдиний внесок до бюджету України сплачував роботодавець, у зв'язку з чим позивач був би звільнений від його сплати.
Зазначена обставина підтверджується відповідною довідкою форми «ОК-5» Індивідуальні відомості про застраховану особу щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) починаючи з 2017 року (а.с.52-54).
Щодо нездійснення підприємницької діяльності та не отримання доходу на що посилається позивач, суд зазначає, що чинне законодавство у сфері збору та обліку єдиного внеску не пов'язує фактичне проведення фізичними особами-підприємцями своєї підприємницької діяльності із обов'язком сплати єдиного внеску. Тобто, обов'язок сплати єдиного внеску, за відсутності інших умов, пов'язаний саме із статусом суб'єкта підприємницької діяльності та припиняється разом із внесенням відомостей щодо припинення діяльності саме фізичної особи-підприємця.
Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.
Таким чином, незважаючи на фактичне не ведення позивачем господарської діяльності та неотримання останнім доходів від господарської діяльності, позивач не позбавлений обов'язку від сплати єдиного соціального внеску у мінімальному розмірі.
Щодо доводів позивача стосовно того, що особистого волевиявлення для реєстрації ФОП у позивача не було то суд зазначає, що зазначена обставина документально не підтверджена. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до правоохоронних органів із зазначеного приводу.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 зобов'язального характеру є похідними вимогами щодо вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2020 року №Ф-56755-50, а відтак ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.05.2024.
Суддя Ю.В. Калашник