Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 травня 2024 року Справа№200/1043/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
12 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) засобами поштового зв'язку (трек АТ «Укрпошта» 4901807155786) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 22 лютого 2024 року), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.01.2024 року, оформлене Військовою частиною НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільнені з військової служби у зв'язку з відсутністю підстав, визначених абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - на підставі того, що він має право на звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його бабусею ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Позов обґрунтовував тим, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого солдата, стрільця-зенітника зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки.
03 січня 2024 року звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вважав, що має право на звільнення через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. До рапорту додав документи, що підтверджують підстави звільнення, зокрема довідку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Рапорт відповідачем зареєстрований 06 січня 2024 року. Проте відповідач 06 січня 2024 року надав позивачу наступну відповідь (рішення у вигляді напису на його рапорті): «З огляду до долучених до рапорту документів, а саме - довідки ЛКК, замість довідки МСЕК, підстав для звільнення не вбачається».
Вважав, що не звільненням позивача з військової служби відповідачем допущено протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року поновлено пропущений строк звернення до суду з позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що позивач проходить військову службу у відповідача. Він подав рапорт (зареєстрований за вхідним № 146 від 06 січня 2024 року), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». До рапорту додав копії документів, завірені особисто позивачем, зокрема: копію висновку «ЦПМД Курахівської міської ради» від 09 листопада 2023 року №426 без діагнозу захворювання та з рекомендацією по догляду за ОСОБА_2 та копію акту від 22 листопада 2023 року за підписом старости Курахівської міської ради, де йдеться про наявність у ОСОБА_2 . окрім позивача, ще онуки ОСОБА_3 та правнучки ОСОБА_4 .
В рапорті підставою свого звільнення зазначив необхідність здійснення постійного догляду за особою похилого віку, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує догляду, вказав про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, що на його переконання, відповідає умовам абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Проте, такі твердження помилкові, оскільки саме абз. 8, а не 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 цього Закону визначає можливість звільнення з військової служби за наведених позивачем обставин.
За результатами опрацювання вказаного рапорту т.в.о. помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_5 на зворотній стороні рапорту надано рекомендації щодо відсутності підстав для звільнення позивача зі служби. Після цього рапорт було передано на розгляд командиру Військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на зміст рапорту та долучені до нього документи, командир Військової частини НОМЕР_1 дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення рапорту, про що зазначив позивачу без прийняття відповідного наказу.
Крім того, відповідач не заперечує, що підставою для здійснення стороннього догляду може бути або висновок лікарсько-консультативної комісії або медико-соціальної експертної комісії (п. 1 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31 липня 2013 року №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», п. 4 розд. IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09 квітня 2008 року № 189). Не заперечує, що долучений позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії з посиланням на необхідність здійснення стороннього догляду в даному випадку може бути підставою саме для здійснення догляду, в тому числі за особою похилого віку. Проте, позивач помилково вважає, що наявність підстав для здійснення догляду є тотожним з наявністю підстав для звільнення.
Так, положення п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» конкретизується постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних підстав та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу».
За цим переліком, військовослужбовці на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років (абз. 6 цього Переліку).
Позивач не єдиний хто може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , що підтверджується копією акту від 22 листопада 2023 року за підписом старости Курахівської міської ради, де йдеться про наявність інших осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Обставин, які б свідчили про неможливість здійснення догляду за ОСОБА_2 з боку зазначених осіб, не зазначено. Висновок медико-соціальної експертної комісії про необхідність догляду за ОСОБА_2 , що могло би бути підставою для звільнення позивача, не надано.
Тому підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 8 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» також відсутні.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06 березня 2022 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час у Військовій частині НОМЕР_1 у званні старшого солдата на посаді стрільця-зенітника зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки (військовий квиток серії № НОМЕР_2 ; довідки відповідача від 18 грудня 2022 року № 3090 та від 25 квітня 2024 року № 1419); є учасником бойових дій (посвідчення від 06 червня 2023 року серії НОМЕР_3 ).
26 грудня 2023 року між позивачем та командиром Військової частини НОМЕР_1 , в присутності інших відповідних осіб, проведено бесіду, під час якої позивач, який на той час мав вислугу 1 рік 9 місяців 21 день, одружений (дружина ОСОБА_3 ), висловив небажання продовжувати військову службу та прохання звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Вказані обставини відображені в аркуші бесіди від 26 грудня 2023 року, який підписаний командиром Військової частини НОМЕР_1 та з яким того ж дня ознайомлений позивач з проставлянням свого підпису.
Після цього позивач звернувся до відповідача з рапортом від 03 січня 2024 року (зареєстрований за вхідним № 146 від 06 січня 2024 року), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; його особову справу надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рапорт обґрунтовував тим, що проживає з бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує постійного догляду, що підтверджується документально, і інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, вона не має (її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 померли, а дружина позивача ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та проживають у іншому місті - у м. Дніпрі).
До рапорту, в підтвердження підстав звільнення, додав наступні документи:
- копію свого паспорту, в якому зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- копію свого свідоцтва про народження, в якому зазначено, що батьком позивача є ОСОБА_7 , матір'ю - ОСОБА_8 ;
- копію паспорту своєї бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- копію довідки ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) від 09 листопада 2023 року № 426, що видана комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради», в якій зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (довідка дійсна 1 рік);
- копію висновку від 09 листопада 2023 року №426, що складений комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради», в якому зазначено, що ОСОБА_2 внаслідок свого захворювання потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; рекомендовано догляд вдома на непрофесійній основі від фізичної основи (висновок дійсний протягом 12 місяців);
- копію акту від 22 листопада 2023 року, що виданий старостою Курахівської міської ради Коваленком С.В., в якому відображено, що ОСОБА_2 проживає одна за адресою: АДРЕСА_2 ; зареєстровані з нею онука ОСОБА_3 та правнучка ОСОБА_4 з жовтня 2022 року як внутрішньо переміщені особи перебувають на обліку у м. Дніпро, де постійно проживають. На підставі довідки ЛКК від 09 листопада 2023 року № 426 ОСОБА_2 хворіє невиліковною хворобою похилого віку, має потребу у постійному сторонньому догляді, не в змозі вести дома господарство та обслуговувати себе самостійно. Тому допомога, її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вкрай необхідна. Інших родичів ОСОБА_2 не має;
- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , згідно з яким 06 січня 1959 року був укладений шлюб між ОСОБА_6 , 1935 року народження, та ОСОБА_9 , 1937 року народження, після чого прізвище останньої змінено на ОСОБА_10 ;
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_5 , що видане 10 жовтня 2020 року;
- копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , що видане 18 лютого 2014 року, згідно з яким розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_7 , що видане 29 листопада 2023 року;
- копію довідки від 27.10.2022 року №1239-5002276483 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з якою її зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;
- копію довідки від 27.10.2022 року №1239-5002276601 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з якою її зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Позивачу вручили поданий ним рапорт з відміткою (написом) на ньому: «З огляду до долучених до рапорту документів, а саме - довідки ЛКК, замість довідки МСЕК, підстав для звільнення не вбачається».
Як пояснив представник відповідача (у відзиві), напис вчинено т.в.о. помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_5 . Після цього рапорт було передано на розгляд командиру Військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на зміст рапорту та долучені до нього документи, командир Військової частини НОМЕР_1 дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення рапорту, про що зазначив позивачу без прийняття відповідного наказу.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Видами військової служби, є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Питання звільнення з військової служби врегульовано ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах, зокрема:
«г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом № 3096-IX від 03.05.2023.».
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до пп. 2 п. 225 розд. XII «Звільнення з військової служби» цього Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 розд. XII цього Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення (що регулює припинення (розірвання) контракту) рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 розд. XII цього Положення).
В рапорті про звільнення позивач просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, що визначена абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - є така сімейна обставина або інша поважна причина (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
До рапорту позивач додав докази того, що його бабуся потребує постійного догляду.
Проте документи, які підтверджують те, що його бабуся є особою з інвалідністю І групи, до рапорту додані не були. Про наявність таких ні в рапорті, ні в позові не зазначено.
Отже, документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення згідно з абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач до рапорту не додав. Це свідчить про те, що наявність права на таке звільнення позивач не підтвердив.
За таких обставин відповідач правомірно відмовив позивачу у такому звільненні.
Така підстава для звільнення з військової служби як необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, - визначена абз. 8 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Проте рапорт про звільнення на підставі абз. 8 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 цього Закону позивач до відповідача не подавав.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.
Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 21 травня 2024 року.
Суддя Т.В. Логойда