Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 травня 2024 року Справа№200/1393/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.02.2024 року № 052530004347 про відмову в призначенні пенсії позивачці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 13.02.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 20.02.2024 року на наслідками розгляду заяви від 13.02.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем було прийнято рішення № 052530004347, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням на дату звернення необхідного пенсійного віку 55 років.
Із зазначеним рішенням відповідача позивачка не погоджується та вважає, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач, серед іншого, вказує на те, що рішення від 20.02.2024 року № 052530004347, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є повністю законним та обґрунтованим.
Зокрема, як зазначається відповідачем, страховий стаж позивачки на дату її звернення становив 31 рік 7 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 26 років 2 місяців 13 дні, вік позивачки на дату звернення - 50 років 8 місяців.
Оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивачка не досягла пенсійного віку 55 років, передбаченого положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вона не має права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вказаної норми, внаслідок чого спірним рішенням позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/1393/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
З 06.05.2024 року по 20.05.2024 року суддя Бабіч С.І. перебував у щорічній відпустці.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивачка у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
13.02.2024 року позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою (разом із доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
20.02.2024 року за наслідками розгляду цієї заяви відповідачем було прийнято рішення № 052530004347, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії через недосягнення на дату звернення пенсійного віку 55 років, передбаченого Законом № 1058-IV.
Як видно з даного рішення, при розгляді заяви позивачки до страхового та пільгового стажу позивачки не зараховано період роботи з 01.07.2023 року по 31.01.2024 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Згідно з оскаржуваним рішенням страховий стаж позивачки на дату звернення складав 31 рік 7 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 26 років 2 місяців 13 дні, вік позивачки на дату звернення - 50 років 8 місяців.
Відповідно до наведеного у вищевказаному рішенні висновку позивачка не має право на пенсію за віком на пільгових умовах за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV через недосягнення встановленого законодавством пенсійного віку (55 років).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Як видно зі змісту спірного рішення від 20.02.2024 року № 052530004347, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало недосягнення нею на дату звернення пенсійного віку 55 років, який передбачений положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
Суд зауважує, що саме недосягнення позивачкою необхідного віку (а не відсутність у неї необхідного стажу) на дату звернення за призначенням пенсії вказано в оскаржуваному рішенні як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому жодних позовних вимог щодо зарахування до страхового і пільгового стажу певних періодів позивачкою у позовній заяві не заявлено.
За цих обставин судом у даному рішенні надається оцінка оскаржуваному рішенню на предмет відповідності критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, з точки зору конкретних, викладених у ньому, мотивів відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та у межах заявлених по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Також право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється положеннями статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), однак із урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15).
За змістом пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року) право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13 Закону № 1788-ХІІ є застосовною відносно тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.
При цьому застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ не ставиться Конституційним Судом України в залежність від тривалості роботи на відповідних посадах або від періодів роботи, щодо яких виникає питання про можливість їх зарахування до пільгового стажу.
Тобто, основною умовою для застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ за рішенням Конституційного Суду України є те, що особа мала працювати до 01.04.2015 року на посаді, яка віднесена у встановленому порядку до Списку № 1 або Списку № 2.
Судом установлено, а відповідачем не заперечується, що до 01.04.2015 року позивачка працювала за професіями (посадами), які є віднесеними до Списків № 2, що були чинними у відповідні періоди роботи позивачки до 01.04.2015 року, та має стаж роботи, передбачений пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), що підтверджується рішенням відповідача від 20.02.2024 року № 052530004347, розрахунком стажу позивачки (форма РС-право), відповідними записами у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_3 від 22.09.2004 року та наданими до суду уточнюючими довідками.
Також судом установлено, що вік позивачки на дату звернення за призначенням пенсії становив 50 років, що підтверджується змістом рішення від 20.02.2024 року № 052530004347 та записом про дату народження позивачки у паспорті громадянина України.
Таким чином, на позивачку, при визначенні її права на пенсію за віком на пільгових умовах, розповсюджується дія як Закону № 1058-IV, так і Закону № 1788-ХІІ.
Разом з цим, норми Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ, як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, регулюють одне і те ж коло відносин та явно суперечать один одному, що порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, за яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги обставини справи, у цьому разі підлягають застосуванню положення Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15), як більш сприятливі для позивачки з точки зору вимог до мінімального пенсійного віку.
З огляду на викладене, оскільки позивачка працювала до 01.04.2015 року на посадах, віднесених до Списку № 2, і мала стаж роботи, визначений пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), та на дату звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку, встановленого пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), вона мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, оскаржуване рішення від 20.02.2024 року № 052530004347, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачкою способу захисту порушених прав суд зазначає про таке.
У своєму позові позивачка просить суд, серед іншого, зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву від 13.02.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина та інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в даній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
З огляду на викладене, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені у цьому рішенні висновки суду, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивачки, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України і частково задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.02.2024 року № 052530004347 про відмову в призначенні пенсії позивачці;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 13.02.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до вимог пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, а також з урахуванням висновків суду про те, що позивачка має право на призначення з 13.02.2024 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, відповідно до заяви від 13.02.2024 року.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, із застосуванням положень частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція № 0264-6405-8385-9748 від 10.03.2024 року).
Судовий збір було сплачено позивачкою із застосуванням коефіцієнта для пониження розміру ставки судового збору за подання цього позову згідно з частиною 3 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Докази здійснення інших судових витрат позивачкою не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачкою, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).
Суд, застосувавши частину 2 статті 9 і статтю 245 КАС України, задовольнив пов'язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягають присудженню понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.02.2024 року № 052530004347 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код згідно з ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 13.02.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, а також з урахуванням висновків суду про те, що ОСОБА_1 має право на призначення з 13.02.2024 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, відповідно до заяви від 13.02.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код згідно з ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Повне судове рішення складене 21 травня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч