20 травня 2024 рокуСправа №160/2755/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву від « 23» листопада 2023 року і висновку військово-лікарської експертної комісії про встановлення рівня придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 розглянути по суті заяву від « 23» листопада 2023 року і а) надати висновок військово-лікарської експертної комісії про встановлення рівня придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 б) рішення щодо звільнення від мобілізації на підставі абз.4 п.2, ч. 4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме на підставі наявності дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із числа осіб з інвалідністю 2 групи (Довідка МСЕК № 499697 серії МСЕ-ДНА-01 від 07.02.2006) про що надати письмову відповідь у відповідності до змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Згідно відзиву на позов, ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що позовні заява не обгрунтована, викладені в ній обставини не відповідають фактичним подіям. Зокрема, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби за ст. 136, ст. 39 г, ст.49 а, графи II Положення № 402 від 14.08.2008 року "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України". Громадянину ОСОБА_1 запропоновано для підтвердження встановленого діагнозу та групи придатності до військової служби направлення до Обласної військово-лікарської комісії Дніпровського ОТЦК та СПІ але він не з?явився.
Відповідь на заяву на підставі ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» гр. ОСОБА_1 було надіслано засобами поштового зв?язку в термін визначений законодавством і встановлений законом час.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію відповіді на заяву позивача від 23.11.2023 з доказами її направлення/вручення позивачу, а також докази направлення/вручення позивачу висновку ВЛК (довідки) від 22.11.2023.
Згідно наданих відповідачем пояснень, відповідь на заяву на підставі ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» гр. ОСОБА_1 було надіслано засобами почтового зв'язку без повідомлення в термін визначений законодавством і встановлені законом час, другий екземпляр наданої інформації знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, ні копії відповіді на звернення позивача від 23.11.2023, ні доказів направлення позивачу відповіді на звернення, відповідачем на вимогу суду не надано.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
23.11.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дніпропетровській області з заявою на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» (про витребування висновку ВЛК щодо рівня придатним до військової служби), в якому просив прийняти і зареєструвати заяву згідно до вимог чинного законодавства і долучити до матеріалів особової справи; надати висновок Військово-лікарської експертизи стосовно встановленого стану і рівня придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової служби для ознайомлення і оскарження її в судовому порядку; звільнити його від мобілізації і служби в ЗС України на підставі абз.4 п.2, ч. 4 ст.24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», а саме на підставі наявності дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із числа осіб з інвалідністю 2 групи (Довідка МСЕК №499697 серії МСЕ-ДНА-01 від 07.02.2006р).
До заяви позивачем додано: копію паспорту і РНОКПП ОСОБА_1 , копію повістки з Дніпровського РТЦК, копію паспорту і РНОКПП ОСОБА_3 , копію довідки про інвалідність дружини ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб, копію медичних документів ОСОБА_1 .
Неотримання позивачем відповіді на вказане звернення стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі Закон №393).
Стаття 3 Закону №393 визначає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно ст.7 Закону №393, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Відповідно до частин 4-7 статті 5 Закону звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до ст.20 Закону №393, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З аналізу приписів Закону України "Про звернення громадян" слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року по справі № 280/4698/19, від 01 жовтня 2020 року по справі № 815/1178/17.
Відповідно до ст. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2023 звертаючись із зверненням до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач, просив надати висновок Військово-лікарської експертизи стосовно встановленого стану і рівня придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової служби для ознайомлення і оскарження її в судовому порядку; звільнити його від мобілізації і служби в ЗС України на підставі абз.4 п.2, ч. 4 ст.24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», а саме на підставі наявності дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із числа осіб з інвалідністю 2 групи (Довідка МСЕК №499697 серії МСЕ-ДНА-01 від 07.02.2006).
Проте, відповідачем до відзиву надано довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.11.2023 № 4/1-2409 (пр. №227), згідно якої ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.
Відповідач у відзиві не заперечив щодо отримання від позивача звернення від 23.11.2023, однак, зазначив, що вказаний висновок ВЛК направлений позивачу на його звернення від 23.11.2023 поштовим зв'язком, при цьому доказів направлення суду не надав.
При цьому, доводів щодо надання відповіді в частині підстав звільнення позивача з військової служби відповідачем не наведено.
Аналіз наведених норм чинного законодавства, дає підстави для висновку про наявність у відповідача обов'язку надати позивачу відповідь на його звернення, однак, відсутність доказів надання відповіді (відсутність доказів надсилання висновку ВЛК позивачу), свідчить про невиконання такого обов'язку.
Тому, судом вбачається вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання позивачу відповіді на його звернення.
При цьому, позивач просить суд зобов'язати відповідача надати інформацію, що запитувалась згідно звернення.
В той же час, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження розгляду відповідачем звернення позивача від 23.11.2023 року, а розгляд справи передбачає з'ясування обставин зокрема щодо дотримання заявником при зверненні приписів Закону України "Про звернення громадян", суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 23.11.2023 року.
При цьому, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати конкретні документи - висновок ВЛК та рішення про звільнення з військової служби, суд відмовляє, оскільки виходячи із предмета та підстав даного позову, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на звернення, у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а зобов'язання відповідача надати конкретно визначені позивачем документи виходять за межі даного позову, та підстави їх надання судом не встановлювались.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від « 23» листопада 2023 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від « 23» листопада 2023 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_9 (код ЄДРПОУ 09866345) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 20.05.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна