21 травня 2024 р.Справа №160/12911/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12911/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
1. 20.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 14.10.2024.
2. Позовна заява обґрунтована тим, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 є протиправною.
3. Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 (далі - "заявник") подано заяву про забезпечення позову, у якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до прийняття судом рішення у справі.
4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що заявник з 06.08.2002 працює на підприємстві Приватне акціонерне товариство «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на посаді електрогазозварника 5 розряду в структурному підрозділі цех технологічного автотранспорту/дільниця агрегатних ремонтів, що підтверджується довідкою №53 від 16.05.2024 виданою ПРАТ «ІНГЗК».
5. Заявник зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 15.04.2024 №9304 йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 14.10.2024.
6. 13.05.2024 заявник прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 із документами про бронювання військовозобов'язаних, та йому було відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, аргументувавши, що він не підлягає бронюванню.
7. Заявник вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірно відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, проігноровано документи про бронювання військовозобов'язаних відповідно до наказу Міністерства економіки України від 15.04.2024 №9304, які надано особисто.
8. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання значних негативних наслідків, а саме: якщо його буде призвано на військову службу в той період, доки діє відстрочка, надана на підставі наказу Мінекономіки від 15.04.2024 №9304, то майбутнє рішення суду, якщо воно буде ухвалено на його користь, неможливо буде виконати та воно не поновить його порушені права.
9. Отже, як стверджує заявник, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він автоматично втратить статус "віськовозобов'язаний" та набуде статус "військовослужбовець", а відтак наказ Мінекономіки від 15.04.2024 №9304 про його бронювання вже не буде підставою для звільнення з військової служби.
10. Таким чином, в даній справі наявна необхідність у забезпечені позову, з метою надати заявнику тимчасову правову охорону його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
11. Заявник стверджує, що на його думку, він має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації оскільки заброньований на ПРАТ «ІНГЗК».
12. Проте, представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 йому вручена повістка на відправку до в/ч, згідно якої його було зобов'язано прибути 16.05.2024 на 07:00, за адресою: АДРЕСА_3 .
13. Отже, в даному випадку, без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи щодо заявника, будуть завершені, а його буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він автоматично втратить статус військовозобов'язаної особи і набуде статус військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки від 15.04.2024 №9304 про його бронювання вже не буде підставою для звільнення з військової служби.
14. Будь-яке рішення у справі не поновить порушені права, про які ним наголошено, без вжиття заходів забезпечення позову.
15. З огляду на викладене, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти певні дії зокрема пов'язані з мобілізацією до прийняття рішення у справі.
16. Перевіривши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, при вирішенні її по суті, суд виходить з наступного.
17. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
18. Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
19. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
20. За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
21. Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
22. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
23. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
24. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
25. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
26. При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
27. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
28. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
29. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
30. Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
31. За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов'язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У свою чергу, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
32. Отже, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він автоматично втратить статус військовозобов'язаної особи і набуде статусу військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки від 15.04.2024 №9304 про його бронювання вже не буде підставою для звільнення з військової служби.
33. Стаття 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначає мету бронювання військовозобов'язаних. За її змістом бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
34. В даному випадку, при розгляді поданої заяви суд враховує інтерес заінтересованої особи, якою в даному випадку є роботодавець позивача - Приватне акціонерне товариство «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», який отримавши відповідний наказ Мінекономіки про бронювання ОСОБА_1 , мав правомірні очікування, що до 14.10.2024 заявником, як працівником об'єкту критичної інфраструктури, яке має мобілізаційне завдання, буде забезпечуватися виконання покладених на нього обов'язків для здійснення функцій підприємства.
35. Таким чином, в даній справі наявна необхідність у забезпечені позову, з метою надати позивачеві тимчасову правову охорону його права, за захистом якого він звернувся до суду.
36. Як видно з матеріалів справи та доданих до неї документів, заявнику вручено повістку на відправку, якою зобов'язано заявника прибути 16.05.2024 о 07:00.
37. Також до матеріалів справи надано медичний висновок №8542-М38Р-Т842-835Н від 17.05.2024 з якого видно, що період непрацездатності заявника з 16.05.2024 по 25.05.2024.
38. В матеріалах справи також міститься наказ Міністерства економіки України від 15.04.2024 №9304 яким заброньовано на ПРАТ "АКХЗ", ПРАТ "ІНГЗК", ПРАТ "ПІВНГЗК" на період мобілізації та на воєнний стан військовозобов'язаних, які працюють у зазначених товариствах, за списками, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційні номери 300/1/С/18067, 300/1/С/18079, 300/1/С/18080 від 11.04.2024).
39. Надано заброньованим згідно з п. 1 цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
40. Разом із цим, заявником надано витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 14.10.2024 солдату ОСОБА_1 .
41. Суд також враховує, що у суду немає доказів скасування або втрати чинності наказом Мінекономіки від 15.04.2024 №9304 про бронювання ОСОБА_1 , а тому заявник мав законні очікування, що в період до 14.10.2024 він є особою, якій надано відстрочку від призову на військову службу по мобілізації.
42. З огляду на викладене, суд вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
43. В той же час, на думку суду, вжиття заходів понад строк відстрочки, зазначений у наказі Мінекономіки від 15.04.2024 №9304, призведе фактично до вирішення судом питання про продовження позивачу терміну відстрочки від мобілізації, в той час як суд такими повноваженнями, в тому числі при вирішенні питання про забезпечення позову, не наділений.
44. Суддя зазначає, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
45. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
46. Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
47. Керуючись ст. ст. 150-154, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
48. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12911/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
49. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 до 14.10.2024 вчиняти дії пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 .
50. У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
51. Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
52. Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
53. Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
54. Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 21.05.2027 (включно).
55. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
56. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський