21 травня 2024 рокуСправа №160/14556/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 212450011422 від 14.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період роботи у радгоспі «Дніпро» з 07.09.1989 до 25.12.1996.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 07.03.2023 він звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви було додано необхідні документи, наявні у позивача. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 212450011422 від 14.03.2023 йому відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду доданих до заяви документів не зараховано до страхового стажу період роботи позивача у радгоспі «Дніпро» з 07.09.1989 до 25.12.1996 через те, що у трудовій книжці наявні розбіжності у зазначенні року в даті звільнення і даті видачі наказу про звільнення. Позивач вважає таке рішення відповідача-1 протиправним, оскільки необхідний для призначення пенсії стаж підтверджується записами у його трудовій книжці про прийняття на роботу та звільнення, що засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками. У зв'язку з воєнним станом позивач не має можливості отримати інші документи за їх місцезнаходженням для підтвердження спірного періоду роботи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не було вчинено дій з метою отримання додаткових документів для підтвердження періоду роботи позивача з 07.09.1989 до 25.12.1996. Щодо вказаних відповідачем-1 недоліків заповнення трудової книжки позивач зазначив, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати наслідки для особи, яка допустила порушення, а не для працівника, та не може бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обчислення стажу при призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі строк для подання відповідачами відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 від 07.03.2023 про призначення пенсії та доданих до заяви документів; постановлено витребувані докази надати суду у строк для подання відзиву.
У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який надійшов 28.07.2023 через систему «Електронний суд», відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог зазначив, що заяву ОСОБА_1 від 07.03.2023, подану до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, визначеним засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 212450011422 від 14.03.2023 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996, оскільки рік звільнення (25.12.1996) має розбіжності з роком наказу про звільнення (25.12.1969), тому необхідно надати уточнюючу довідку. З урахуванням наданих заявником при зверненні за призначенням пенсії документів його страховий стаж становив 14 років 07 місяців 24 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не вчинялися дії щодо рогляду заяви позивача та прийняття рішення, тому підстави для задоволення пред'явлених до відповідача-2 позовних вимог відсутні.
Також у відзиві міститься клопотання про залучення до участі у даній справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуватиме на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області (за зареєстрованим місцем проживання). Заяву про призначення пенсії позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за місцем фактичного проживання. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має технічної можливості здійснювати опрацювання документів позивача та приймати рішення без отримання технічного «дозволу» управління, в якому за територіальною належністю перебуватиме на обліку позивач.
Ухвалою від 03.08.2023 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залучення співвідповідача у справі відмовлено.
03.08.2023 постановлено ухвалу про повторне витребування доказів у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
У відзиві, який надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 на час звернення 07.03.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії досяг віку 60 років. До заяви додав паспорт, ідентифікаційний код і трудову книжку НОМЕР_1 . Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким на підставі заяви та наданих документів прийнято рішення № 212450011422 від 14.03.2023 про відмову у призначенні пенсії. Позивач має право на призначення пенсії за віком за наявності у нього страхового стажу не менше 29 років. Страховий стаж позивача становить 14 років 07 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.01.1986 не зараховано період роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996, оскільки рік звільнення (25.12.1996) має розбіжності з роком наказу про звільнення (25.12.1969), що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993. Позивач інших документів, що підтверджують наявний страховий стаж, крім трудової книжки, до заяви про призначення пенсії не надав. За умови зарахування періоду роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996 тривалістю 07 років 03 місяці 18 днів до розрахованого управлінням страхового стажу позивача 14 років 07 місяців 24 дні, загальний стаж становитиме 21 рік 11 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно з поданою заявою про призначення пенсії. Позивач набуде права на пенсію за віком за наявного страхового стажу після досягнення 65 років у 2027 році відповідно до статті 26 Закону України № 1058-VII. Тому підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
10.08.2023 до суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про долучення до матеріалів справи доказів на виконання ухвали від 03.08.2023.
Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки від 14.02.2023 № 1221-7001714995 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Його місце проживання зареєстроване у с. Милове Бериславського району Харсонської області, фактичне місце проживання у с. Червоний Тік Криворізького району Дніпропетровської області.
07.03.2023 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 15 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії було додано такі документи: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, трудову книжку НОМЕР_1 . Заяву прийнято та зареєстровано 07.03.2023 за № 520, що підтверджується копією розписки-повідомлення.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 212450011422 від 14.03.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . У рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 14 років 07 місяців 24 дні, до страхового стажу не зараховано згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 03.01.1986 період роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996, оскільки рік звільнення (25.12.1996) має розбіжності з роком наказу про звільнення (25.12.1969). У призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 цього Закону, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погодившись з рішенням відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 (форма РС-право) до його страхового стажу зараховано такі періоди: 03.01.1986-13.05.1986, 14.05.1986-27.01.1987, 23.02.1987-11.08.1989, 03.03.1997-18.08.1998, 10.05.1999-29.02.2000, 18.04.2001-02.10.2023, 01.04.2004-23.07.2004, 28.07.2004-04.10.2005, 01.01.2006-17.07.2008, 21.07.2008-31.08.2008, 01.09.2008-30.09.2008, 01.10.2008-30.11.2008, 31.12.2008-02.07.2009, 14.07.2009-19.01.2010, 19.08.2011-31.10.2011, 27.03.2012-31.12.2012, 17.01.2013-10.06.2013. Страховий стаж на дату звернення 07.03.2023 становить 14 років 07 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано спірний період роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , заповнена вперше 03.01.1986, містить, зокрема, такі записи:
запис № 8: 07.09.1989 - прийнятий до радгоспу «Дніпро» в автогараж підмінним водієм (наказ № 195к від 06.09.1989);
запис № 9: 20.02.1990 - радгосп «Дніпро» реорганізований в агрофірму «Дніпро» (рішення від 14.02.1990);
запис № 10: 30.07.1991 - переведений до бригади трудомістких процесів електрозварником (наказ № 170к від 31.07.1991);
запис № 11: 15.05.1994 - переведений у кормокомплекс трактористом-машиністом 3-го класу (наказ № 107к від 18.05.1994);
запис № 12: 26.03.1996 - Агрофірма «Дніпро» реорганізована в КСП «Дніпро» (розпорядження Бериславської районної державної адміністрації № 114 від 26.03.1996);
запис № 13: 25.12.1996 - звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (наказ № 169к від 25.12.1969);
запис № 14: 03.03.1997 - прийнятий до КСП «Дніпро» на відділення № 3 бригадиром рослинництва (наказ № 25к від 03.03.1997);
запис № 15: 18.08.1998 - звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (наказ № 91к від 18.08.1998).
До страхового стажу позивача було зараховано період його роботи у КСП «Дніпро» з 03.03.1997 до 18.08.1998 згідно із записами №№ 14, 15 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , які слідують за записами №№ 8-13 про спірний період роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996 у тому самому КСП «Дніпро» (до реорганізації - радгосп «Дніпро», Агрофірма «Дніпро»).
Записи про роботу позивача у радгоспі «Дніпро» (реорганізованому в Агрофірму «Дніпро», КСП «Дніпро») з 07.09.1989 до 25.12.1996 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 засвідчено печаткою, містять назву посади та підпис уповноваженої особи, узгоджуються за датами із записами про наступний період роботи, який зараховано до страхового стажу.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.
Згідно з п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 для підтвердження його стажу за період з 07.09.1989 до 25.12.1996 достатньо, оскільки у трудовій книжці зазначено періоди роботи позивача, записи засвідчені підписами та печатками. Фактично у трудовій книжці позивача допущено описку у записі № 13, а саме в даті наказу № 169к про його звільнення при зазначенні року у даті 25.12.1969 замість правильної дати 25.12.1996. Однак відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності ОСОБА_1 , тому зазначені відповідачем-1 недоліки, допущені при її заповненні, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів трудової діяльності позивача з 07.09.1989 до 25.12.1996 згідно з вказаною трудовою книжкою до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полавській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996 та відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком рішенням № 212450011422 від 14.03.2023, оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальні неточності у документах.
Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та прийняття рішення за заявою позивача від 07.03.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 з 07.09.1989 до 25.12.1996 до його страхового стажу, відповідач-1 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 212450011422 від 14.03.2023, зобов'язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996, повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з виходом за межі позовних вимог.
Беручи до уваги вищенаведене, а також, що відповідача-2 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.
Як встановлено з матеріалів справи позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3064133428.1 від 23.06.2023.
Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 212450011422 від 14.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07.09.1989 до 25.12.1996;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.03.2023 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄДРПОУ 13967927.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 21.05.2024.
Суддя В.В. Рянська