05 квітня 2024 рокуСправа №160/34630/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 по 28.12.2021;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2020 по 03.11.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по 28.12.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2020 по 03.11.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання судових рішень у справі №160/2947/21 та у справі №160/17036/20 відповідачами здійснено виплату частини грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення. Водночас, тривала невиплата відповідачами частини грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є підставою для виплати відповідної компенсації втрати частини доходу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 17.01.2024 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі №160/34630/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.02.2024 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що грошова компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не є складовою грошового забезпечення, а отже і підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не вбачається.
07.02.2024 на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску ним строку звернення до суду.
06.02.2024 та 12.02.2024 позивачем подано відповіді на відзиви, в яких було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
19.03.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху після відкриття.
На виконання вимог ухвали суду, 03.04.2024 позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначалось про те, що ОСОБА_1 не мав можливості вчасно звернутися до суду з позовною заявою, у зв'язку з проходженням ним служби у Військовій частині НОМЕР_3 . З огляду на що, позивач просить визнати поважним пропущення строку звернення до суду та поновити процесуальний строк, встановлений законом для подання позову.
Ухвалою суду від 04.04.2024 поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з означеним позовом.
Продовжено розгляд справи №160/34630/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
15.09.2020 був виключений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.09.2020 №178 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
22.03.2022 постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/2947/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 р. у справі № 160/2947/21 - задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 р. у справі № 160/2947/21 - скасовано та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнано протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не у повному розмірі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 15.09.2020 року включно.
Визнано протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні починаючи з 01.01.2020 по 15.09.2020 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 починаючи з 01.01.2020 по 15.09.2020 включно, вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку та виплати компенсації за 5 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік та перерахунку грошової допомоги по звільненню за 28 календарних років виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачем-2 було виконано вищевказане рішення та позивачу було виплачено 03.11.2022 - 125 808,28 грн.
Також, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №160/17036/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., з урахуванням базового місяця - січень 2008 року
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Означене рішення суду набрало законної сили 04.10.2021.
Відповідачем-2 було виконано означене рішення суду та позивачу було виплачено 28.12.2021 84 638,95 грн.
28.06.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 по 28.12.2021 та на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2020 по 03.11.2022.
Означена заява була отримана відповідачем-1 30.06.2023 за вх.№1024, однак жодної відповіді на заяву ОСОБА_1 надано не було.
Позивач, вважаючи наявними підстави для компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (абзаци 2, 5, 6, 7, 8 ч. 2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ).
Згідно ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Суд зазначає, що наведеним нормативним регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж виплачений, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Відтак, саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159 є формулювання, що сума компенсації обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць.
Це означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, як вже вище зазначено, основною умовою для виплати позивачу, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-ІІІ умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, суд вважає, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд зауважує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 у справі №160/2947/21 набрала законної сили 22.03.2022.
Таким чином, саме з 23.03.2022 (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) у відповідача виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів.
Однак, виплату позивачу грошового забезпечення за рішенням суду від 22.03.2022 у справі №160/2947/21 відповідачем-2 проведено 03.11.2022 у розмірі 125 808,28 грн, що відповідачами не заперечується.
Відповідачем-2 було виконано вищевказане рішення та позивачу було виплачено 03.11.2022 - 125 808,28 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №160/17036/20 набрало законної сили 04.10.2021.
Таким чином, саме з 05.10.2021 (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) у відповідача виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів.
Однак, виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №160/17036/20 відповідачем-2 проведено лише 28.12.2021, що також відповідачами не заперечувалось.
Таким чином, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.
Отже, бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на виконання рішення суду, що набрало законної сили є протиправною.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати:
- на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 у справі №160/2947/21 з 23.03.2022 по день фактичної виплати 03.11.2022;
- на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №160/17036/20 з 05.10.2021 по день фактичної виплати 28.12.2021.
Водночас, така компенсація відповідачами не виплачена.
Отже, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за вказані вище періоди у зв'язку з порушенням термінів виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, грошового забезпечення.
Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 05.10.2021 по 28.12.2021.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 23.03.2022 по 03.11.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 05.10.2021 по 28.12.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 23.03.2022 по 03.11.2022.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко