16 травня 2024 року Справа № 160/8701/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
03.04.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати незаконною бездіяльність Виконавчого комітету Новомосковської міської ради в частині ненадання належної відповіді по суті на звернення ОСОБА_1 від 27.03.2024 року щодо запиту «Прошу надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ»;
- зобов'язати Виконавчого комітету Новомосковської міської ради надати ОСОБА_1 відповіді по суті на звернення від 27.03.2024 року про запит «Прошу надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ».
В обґрунтування якого вказано, що позивачем 27.03.2024 року було подано відповідачу запит на доступ до публічної інформації, в якому позивач просив надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ 02.04.2024 року позивач отримав відповідь, у якій не отримав відповідь по суті та доступ до публічної інформації яку запрошував, а саме фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ. Натомість позивача повідомлено «послуги, що позначені умовними позначками 1-4, планується надавати центром за певних умов. Послуги без умовних позначок, відповідно, надаються центром на даний час фактично.», при цьому у відповіді відсутні у додатках файл в якому міститься інформація яку запитував позивач. Позивач вважає бездіяльність відповідача в частині ненадання належної відповіді по суті на звернення від 27.03.2024 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не надано запитувану позивачем інформацію. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
05.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача та звільнено його від сплати судового збору, відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
19.04.2024 року від Виконавчого комітету Новомосковської міської ради надійшла заява про відкладення розгляду справи та поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідачем не отримано ухвалу про відкриття провадження у справі.
22.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про відкладення розгляду справи - відмовлено, продовжено строк для виконання вимог ухвали суду від 05.04.2024 року на 5 днів з моменту отримання ухвали.
24.04.2024 року на електронну адресу суду та 26.04.2024 року засобами поштового зв'язку від Виконавчого комітету Новомосковської міської ради надійшли ідентичні відзиви на позовну заяву, відповідно до яких вказано, що позивач звертався із зверненням від 26.03.2024 року з проханням надати інформацію про повний перелік послуг, які надаються у ЦНАП м. Новомосковськ. 27.03.2024 року за № 04-21/43 позивачу була надана відповідь по суті звернення та надіслані переліки адміністративних послуг, що надаються через ЦНАП, затверджені рішенням міської ради від 12.12.2023 № 1398 «Про затвердження переліків адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради», (відповідь надіслана на електронну пошту заявника). 27.03.2024 року позивач знов надіслав звернення до ЦНАП вих. № Ков-007 з проханням надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП м. Новомосковськ. 02.04.2024 року за № 04-21/46 йому була надана відповідь, що на звернення від 26.03.2024 № вих Ков-006 йому вже були надіслані переліки адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради, (відповідь надіслана на електронну пошту). Також, додатково було зазначено, щодо послуг, які фактично надаються на даний час через центр, враховуючи умовні позначки 1-4 у додатку 1 до рішення міської ради від 12.12.2023 № 1398. А саме: послуги, що позначені умовними позначками 1-4, планується надавати центром за певних умов (придбання обладнання, прийняття делегованих повноважень, підписання узгоджених рішень, збільшення приміщення центру), послуги без умовних позначок, відповідно, надаються центром на даний час фактично. Таким чином, відповідачем було надано відповідь на звернення позивача, а тому відсутня протиправна бездіяльність, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 27.03.2024 року до Начальника ЦНАПу місті Новомоськовск було подано запит на доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ.
Листом Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 02.04.2024 року №04-21/46 надано відповідь на звернення позивача від 27.03.2024 року вих.№Ков-007 щодо надання інформації про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП м.Новомосковськ, відповідно до якої повідомлено, що 27.03.2024 року на звернення від 26.03.2024 року №вихКОВ-006 позивачу були надіслані переліки адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради (додатки 1 та 2 до рішення міської ради від 12.12.2023 року №1398).
Позивач вважає бездіяльність відповідача в частині ненадання належної відповіді по суті на звернення від 27.03.2024 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання, поширення будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до частини статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Крім того, частиною другою статті 6 Закону передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог («трискладовий тест»):
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
3 огляду на вищевказане відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник на запит вказує якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно частини першої статті 20 Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідь на запит позивача від 27.03.2024 року було надано відповідачем 02.04.2024 року.
Отже, відповідач надав позивачу відповідь на запит на інформацію на 4 робочий день від дати отримання запиту, тобто у строк встановлений законом.
Щодо змісту відповіді наданої позивачу, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, листом Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 02.04.2024 року №04-21/46 надано відповідь на звернення позивача від 27.03.2024 року вих.№Ков-007 щодо надання інформації про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП м.Новомосковськ, відповідно до якої повідомлено, що 27.03.2024 року на звернення від 26.03.2024 року №вихКОВ-006 позивачу були надіслані переліки адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради (додатки 1 та 2 до рішення міської ради від 12.12.2023 року №1398)
Суд вважає, помилковими посилання відповідача на обставини зазначені у листі відповіді в обґрунтування правомірності надання запитуваної інформації, у спосіб вказаний у запиті, у зв'язку з чим така відповідь є необґрунтованою та суперечить вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки доказів саме надання запитуваної позивачем інформації відповідачем не надано, а посилання відповідача на попередню відповідь судом не приймається, оскільки це не є предметом спору та відповідно до наданих доказів не вбачається змісту наданих відповідачем додатків.
Статтею 23 Закону встановлено, що рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
У пункті 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням того, що підставою для звернення позивача до суду є ненадання відповідачем інформації на запит, доказів надання якої відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною відмову відповідача у частині ненадання належної відповіді по суті на звернення ОСОБА_1 від 27.03.2024 року щодо запиту «Прошу надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ».
Суд зауважує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.
Позиція суду щодо способу захисту порушеного права визначається з урахуванням дискреційних повноважень відповідача та неможливістю для суду перебрати на себе такі повноваження, підміняючи при цьому повноваження та обов'язки розпорядника інформації.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб'єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005) і такий спосіб захист повинен існувати незалежно від форми його вираження у правовій системі тієї чи іншої країни (Рішення у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» від 15.11.1996). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26.10.2000).
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади який є розпорядником публічної інформації.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до виключної компетенції цього органу державної влади( розпорядника публічної інформації).
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси.
А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
Отже, зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача та надати ОСОБА_1 відповідь по суті на звернення від 27.03.2024 року про запит «Прошу надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ» з урахуванням висновків суду викладених в даному рішення не є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Гетьманська, 14, код ЄДРПОУ 04052206) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Новомосковської міської ради в частині ненадання належної відповіді по суті на звернення ОСОБА_1 від 27.03.2024 року щодо запиту «Прошу надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ».
Зобов'язати Виконавчий комітет Новомосковської міської ради повторно розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь по суті на звернення від 27.03.2024 року про запит «Прошу надати інформацію про фактичний перелік послуг, які на даний час надаються у ЦНАП міста Новомосковськ».
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв