13 травня 2024 рокуСправа №160/5540/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №9448-2900/3-01/8-0400/24 від 14.02.2024 року, щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1981 року;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1981 року;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення суду.
В обґрунтування позову зазначив, що має достатній та необхідний стаж роботи, що дає йому право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у призначенні такої пенсії у зв'язку з неможливістю зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу фактично з формальних підстав є незмістовною, оскільки у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. За викладених обставин просить задовольнити позов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на їх необгрунтованість.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких такого.
Судом встановлено та не є спірним, що позивач з 10.06.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та 15.01.2024 року звернувся з особистою заявою щодо призначення пенсії за віком.
Утім листом відповідача № 9448-2900/З-01/8-04000/24 від 14.02.2024 року позивачеві відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року, з наступних підстав:
- ??з 24.10.1988 по 30.09.1993 - при звільненні з роботи відсутній номер та дата наказу;
- ??з 17.10.1993 по 26.12.1994 - дата наказу при звільненні пізніше (11.01.1995) ніж дата звільнення з роботи (26.12.1994);
- ??з 27.12.1994 по 01.04.1995 - дата наказу про прийняття на роботу пізніша (18.01.1995) ніж дата прийняття на роботу (27.12.1994).
Фактично спір у цій справі виник щодо зарахування спірних періодів позивача до стажу періодів роботи періодів роботи з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року.
При вирішенні спору суд виходить із того, що статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058), встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною 4 ст.26 Закону №1058 визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. "Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з липня 1981 року був найманим працівником та працював на різних посадах у багатьох підприємствах, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.07.1981 року.
Разом з тим, наведені періоди роботи не було зараховано відповідачем до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (на підставі записів у трудовій книжці), так як за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи - ??з 24.10.1988 по 30.09.1993 - при звільненні з роботи відсутній номер та дата наказу; 17.10.1993 по 26.12.1994 - дата наказу при звільненні пізніше (11.01.1995) ніж дата звільнення з роботи (26.12.1994); ??з 27.12.1994 по 01.04.1995 - дата наказу про прийняття на роботу пізніша (18.01.1995) ніж дата прийняття на роботу (27.12.1994).
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємств, на яких позивач працював.
У спірні періоди роботи позивача діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974р. №162 (далі Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58).
Надаючи оцінку вказаним доводам Пенсійного органу суд входить із того, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Суд, досліджуючи копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.07.1981 року відмічає, що в них наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу. Це саме стосується й періоду позивача з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1981 року.
Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Таким чином, враховуючи правову позиції Верхового Суду, а також встановлені у цій справі обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1981 року підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача для нарахування/призначення пенсії, тоді як відмова відповідача, викладена в листі №9448-2900/3-01/8-0400/24 від 14.02.2024 року є протиправною. При цьому, суд враховує, що означений лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, саме означеною вище відмовою, а не діями відповідача порушують права позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі №9448-2900/3-01/8-0400/24 у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 періодів роботи з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1981 року.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 24.10.1988 року по 30.09.1993 року, 17.10.1993 року по 26.12.1994 року, з 27.12.1994 року по 01.04.1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1981 року.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять), 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна