20 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1767/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.01.2024 №032350025846 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 та повторно розглянути заяву від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 19.01.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком надавши необхідні документи.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 24.01.2024 №032350025846 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії та зазначено, що страховий стаж позивача складає 00 років 00 місяців 00 днів. Зокрема, відповідачем не було зараховано позивачу періоди роботи згідно записів у трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища, не відповідає п.2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, а саме відсутня дата свідоцтва про шлюб. Також не зарахований період навчання згідно наданого диплому, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб.
Позивач не згідна з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист.
Вказує на те, що відповідно до статті 48 КЗпП України та статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом про трудову діяльність працівника та таким, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Вважає, що відповідач до страхового стажу безпідставно не враховує періоди її трудової діяльності, що підтверджуються записами трудової книжки, які містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведень та звільнення позивача з роботи, відбитки печаток підприємств, номери наказів, а тому є достатніми для зарахування їх до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком.
Зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища позивач змінювала прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », що відображено у трудовій книжці. Запис про зміну її прізвища скріплено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
Вважає, що такий недолік заповнення трудової книжки, як відсутність дати свідоцтва про шлюб у записі про зміну прізвища при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу, не є достатньою підставою для не зарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її права на призначення пенсії за віком на загальних підставах.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву від 28.02.2024 №0300-0902-7/12410 представник відповідача позовних вимог не визнала та вказала, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку.
ОСОБА_1 19.01.2024 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФУ у Волинській області, розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, 24.01.2024 прийняло рішення №032350025846 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Розглянувши заяву позивача з доданими до неї документами встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 00 років 00 місяців 00 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища не відповідає пункту 2.13. Інструкції №58, а саме відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб та період навчання згідно наданого диплому, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб.
Оскільки, записи в трудовій книжці позивача виконані без дотримання вимог Інструкції №58, підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи зазначених у трудовій книжці немає.
У зв'язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме наявність у 2023 році не менше 30 років страхового стажу, ОСОБА_1 немає права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 19.01.2024, досягнувши 60 років, звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до якої додала: трудову книжку НОМЕР_1 від 03.08.1983; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; копію паспорта; диплом про навчання та інші документи. Відповідачем запропоновано позивачу до 18.04.2024 (протягом 3 місяців з дня звернення з заявою) надати до пенсійного органу документи, яких недостатньо для призначення пенсії: довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; довідку про зміну назви організації; документи про стаж, що визначені Порядком №637; свідоцтво про народження та свідоцтво про шлюб (а.с.9,11-12,15-16).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 24.01.2024 №032350025846 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку із невиконанням однієї з умов передбаченої статтею 26 Закону, а саме наявність у 2023 році не менше 30 років страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 00 років 00 місяців 00 днів. До страхового стажу позивача згідно наданих документів не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища не відповідає пункту 2.13. Інструкції №58, а саме відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб. Період навчання згідно наданого диплому, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб (а.с.10).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області, позивач звернулася за захистом своїх прав з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваних у даній адміністративній справі дій та рішення з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07. 2003 №1058-ІV
За нормами статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 .
За приписами пунктів 4.1, 4.7 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи ГУ ПФУ у Волинській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком не взято до уваги відомості трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 03.08.1983, внаслідок чого до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно записів в даній трудовій книжці.
Такі дії, ГУ ПФУ у Волинській області обгрунтовані тим, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, а саме: на титульній сторінці у записі про зміну прізвища відсутня дата свідоцтва про шлюб.
Судом, на підставі запису на титульній сторінці трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.08.1983 встановлено, що трудова книжка була видана на прізвище « ОСОБА_4 ». У зв'язку з одруженням позивача, на титульній сторінці трудової книжки в графі «прізвище» внесено запис про зміну прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_2 », про що відповідальною особою роботодавця зроблено відповідний запис «на підставі паспорта прізвище змінено на « ОСОБА_2 », який скріплено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
В подальшому, у зв'язку з одруженням позивача, на титульній сторінці трудової книжки в графі «прізвище» внесено запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », про що відповідальною особою роботодавця зроблено відповідний запис «на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 прізвище змінено на « ОСОБА_3 », який скріплено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
Факт одруження позивача та зміни прізвища підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, з яких вбачається, що позивач у зв'язку з одруженням з ОСОБА_6 змінювала прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_2 » (актовий запис №779 від 23.11.1983), у зв'язку з одруженням з ОСОБА_7 змінювала прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » (актовий запис №962 від 20.07.1989) (а.с.13-14).
Вищенаведене підтверджує зміну прізвища позивачем, про що зроблено відповідні записи на титульній сторінці трудової книжки позивача. Такий недолік заповнення трудової книжки, як відсутність дати свідоцтва про шлюб у записі про зміну прізвища при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу, не є достатньою підставою для не взяття до уваги відомостей трудової книжки та не дослідження періодів роботи згідно записів у даній трудовій книжці при розрахунку страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії по віку.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.
Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нетрудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не взято до уваги відомості трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.08.1983 при розрахунку страхового стажу позивача та, як наслідок, протиправно не враховано до страхового стажу позивача даних трудової книжки, яка відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Висновки відповідача про те, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 00 років 00 місяців 00 днів є також протиправним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24.01.2024 №032350025846 про відмову у призначенні пенсії за віком є передчасним, необгрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 ККС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Аналогічна позиції, викладені в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові ВАСУ від 28.07.2015 справа № К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.01.2024 ГУ ПФУ у Волинській області взагалі не взяло до уваги та не розглянуло записи трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.08.1983, суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Відтак, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає, що в даному випадку необхідно визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24.01.2024 №032350025846 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням даних трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.08.1983 та висновків, викладених у судовому рішенні.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, з урахуванням зазначеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн, сплачені згідно з квитанцією від 12.02.2024 №51.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24 січня 2024 року №032350025846 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням даних трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03 серпня 1983 року та висновків, викладених у судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук