20 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/743/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання дій протиправними Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на три роки відповідно до статті 55 Закону України “Про статус у соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та скасувати рішення від 28.11.2023 № 032150003336; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус у соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 20.11.2023, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 28.06.1990, період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 та період зайняття підприємницькою діяльністю з 24.07.1996 по 31.12.2003.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом Пенсійного фонду позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки станом на 01.01.1993 позивач не прожив в зоні гарантованого добровільного відселення необхідних три роки та відсутній необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону № 1058-ІV.
З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що на момент Чорнобильської катастрофи та він проживав у с. Кураш Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”” включене в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім цього позивач зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом. Позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яке є дійсним та його статус не оспорюється.
Крім цього, зазначає, що згідно з вимогами чинного законодавства до страхового стажу зараховується період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Довідками від 29.06.2023 № 129-01/1-17 та від 19.08.2021, виданими Рівненським державним гуманітарним університетом підтверджується факт навчання у вказаному закладі у період з 01.09.1983 по 28.06.1990, а тому відповідно до Порядку № 637 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997, оскільки номер та дата наказу дописані, то позивач зазначає, що недотримання правил ведення трудових книжок може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника. Тому такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Також вказує на те, що період зайняття ним підприємницькою діяльністю на загальній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку з 24.07.1996 по 31.12.2003 підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 24.07.1996, довідкою ГУ ДПС у Волинській області від 07.09.2021, а тому відсутні застереження щодо обов'язкової сплати внесків за цей період. На думку позивача, період 24.07.1996 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
З врахуванням наведеного вважає, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії набув право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідач 2 ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву (а.с. 31-33) позовні вимоги заперечив та зазначив, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній страховий стаж позивача складає 23 роки 7 місяців 4 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання після закінчення військової служби відповідно до довідки від 29.06.2023 №129-01/1-17, оскільки в довідці не зазначено дату та номер наказу про поновлення на денній формі навчання; період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки номер та дата наказу про припинення виплати дописані; період підприємницької діяльності з 24.07.1996 по 31.12.2004 відповідно до довідки від 07.09.2021 №13977/6/03-20-24-03-06, виданої Головним управлінням ДПС у Волинській області, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування. Страховий стаж зараховано з 01.05.2005 згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Станом на 01.01.1993 період проживання на території радіоактивного забруднення позивача складає 2 роки 8 місяців 4 дні, загальний період проживання та роботи в зазначеній зоні - 4 роки 5 місяців 8 днів. Не зараховано до періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період з 05.05.1966 по 30.06.1986 відповідно до довідки від 19.09.2023 №2-1226, оскільки даний період не відповідає періоду, зазначеному в акті перевірки обґрунтованості видачі документів наданих для призначення (перерахунку) пенсій від 13.09.2023 №1700-1102-1/5938 з 05.05.1966 по 30.03.1984.
Таким чином, за результатами розгляду заяви, поданої 20.11.2023 року та доданими документами спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 28.11.2023 прийнято рішення №032150003336 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також зазначає, що за результатами перевірки електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , яка відпрацьовувалася за принципом єдиної черги спеціалістами ГУ ПФУ в Чернігівській області доопрацьовано електронну пенсійну справу позивача, за результатами перегляду встановлено, що страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 3 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки номер та дата наказу про припинення виплати дописані; період підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004 відповідно до довідки від 07.09.2021 №13977/6/03-20-24-03-06, виданої Головним управлінням ДПС у Волинській області, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Водночас рекомендовано надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997. Страховий стаж зараховано з 01.05.2005 згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Рівненської області №2/1068 від 18.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 за період з 01.01.1986: з 29.04.1986 по 20.10.1986, з 18.06.1990 по 24.06.1994, з 30.04.1996 по 23.07.1996. Територія проживання дійсно відноситься до третьої категорії добровільного гарантованого відселення від наслідків аварії на ЧАЕС, однак, згідно акту №1700-1102-1/5938 перевірки обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 13.09.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних зазначених в первинних документах був зареєстрований в селі Кураш з 05.05.1966 по 30.06.1984, з 1986 по 20.08.1986, з 18.06.1990 по 24.06.1994, з 30.04.1996 по 23.07.1996, що не відповідає даним довідки від 18.07.2023 №2/1068, а тому рекомендовано видати нову довідку про факт реєстрації проживання у зоні добровільного (гарантованого) відселення.
19.09.2023 виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області видано довідку №2-1226, в якій період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 05.05.1966 по 30.06.1986 не відповідає періоду, зазначеному в акті перевірки обґрунтованості видачі документів наданих для призначення (перерахунку) пенсій від 13.09.2023 №1700-1102-1/5938 з 05.05.1966 по 30.03.1984.
Відповідно до архівної довідки №129-01/1-17 від 29.06.2023, виданої Рівненським державним гуманітарним університетом, ОСОБА_1 дійсно навчався в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського на філологічному факультеті за спеціальністю «українська мова і література» з 01.09.1983 по 28.06.1990 на денній формі навчання, про що видано диплом НОМЕР_2 від 25.06.1990.
За записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1989 ОСОБА_1 з 25.08.1990 року по 14.02.1994 працює вчителем української мови і літератури Володимир-Волинської СШ №3 (записи №№5-6).
Період навчання в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського та, відповідно, проживання позивача у м. Рівне, період роботи у Володимир-Волинській СШ № 3 та, відповідно проживання у місті Володимир-Волинський не може бути врахований до періоду постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення.
Отже, при опрацюванні заяви до періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 25.08.1990 по 14.02.1994, оскільки відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював у населеному пункті не віднесеному до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Станом на 01.01.1993 період проживання на території радіоактивного забруднення складає 19 днів, загальний період проживання та роботи в зазначеній зоні - 7 місяців 23 дні.
Таким чином, ГУ ПФУ в Чернігівській області правомірно та обґрунтовано 23.01.2024 прийнято рішення №032150003336 на заміну рішення від 28.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки станом на 01.01.1993 позивач прожив або відпрацював в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.
З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 7).
20.11.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
28.11.2023 ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення № 032150003336 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки заявник станом на 01.01.1993 прожив або відпрацював в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання після закінчення військової служби відповідно до довідки від 29.06.2023 №129-01/1-17, оскільки в довідці не зазначено дату та номер наказу про поновлення на денній формі навчання; період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки номер та дата наказу про припинення виплати дописані; період підприємницької діяльності з 24.07.1996 по 31.12.2004 відповідно до довідки від 07.09.2021 №13977/6/03-20-24-03-06, виданої Головним управлінням ДПС у Волинській області, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Страховий стаж зараховано з 01.05.2005 згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Станом на 01.01.1993 період проживання на території радіоактивного забруднення позивача складає 2 роки 8 місяців 4 дні, загальний період проживання та роботи в зазначеній зоні - 4 роки 5 місяців 8 днів. Не зараховано до періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період з 05.05.1966 по 30.06.1986 відповідно до довідки від 19.09.2023 №2-1226, оскільки даний період не відповідає періоду, зазначеному в акті перевірки обґрунтованості видачі документів наданих для призначення (перерахунку) пенсій від 13.09.2023 №1700-1102-1/5938 з 05.05.1966 по 30.03.1984. Страховий стаж заявника становить 23 роки 07 місяців 04 дні (а.с. 21-22).
В подальшому, як слідує з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Чернігівській області 28.01.2024 за № 032150003336 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на заміну рішення від 28.11.2023. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 3 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки номер та дата наказу про припинення виплати дописані; період підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004 відповідно до довідки від 07.09.2021 №13977/6/03-20-24-03-06, виданої Головним управлінням ДПС у Волинській області, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Також не зараховано до періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період з 25.08.1990 по 14.02.1994, оскільки заявник відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_4 працював у населеному пункті не віднесеному до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (м. Володимир-Волинський).
Станом на 01.01.1993 період проживання на території радіоактивного забруднення становить 19 днів, загальний період проживання та роботи в зазначеній зоні - 7 місяців 23 дні, а тому в призначенні пенсії відмовлено, оскільки заявник станом на 01.01.1993 прожив або відпрацював в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років (а.с. 70-72).
Не погоджуючись з рішенням відповідача 1 від 28.11.2023 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Суд звертає увагу, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), про що йому Рівненською обласною державною адміністрацією видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 7), яке видається, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Рівненською ОДА), який при його видачі, перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Тобто, наявність у позивача чинного посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та спростовує доводи відповідачів з даного приводу.
Також згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області від 19.09.2023 № 2-1226 за результатами проведеної перевірки обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (акт від 13.09.2023 № 1700-1102-1/5938 ГУ ПФУ в Рівненській області) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно був зареєстрований та постійно проживає в с. Кураш Сарненського (перейменованого з Дубровицького) району Рівненської області у період з 05.05.1969 по 30.06.1986, з 1986 по 20.10.1986, з 18.06.1990 по 24.06.1994, з 30.04.1996 по 23.07.1996, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”” віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Довідка видана на підставі погосподарських книг за 1986-1990 роки № 3, особовий рахунок № 133, за 1991-1995 роки № 3, особовий рахунок № 124, за 1996-2000 роки № 2, особовий рахунок № 320 (а.с. 12).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”” с. Кураш (на той час Дубровицького) Сарненського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як слідує з матеріалів справи, фактичною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII стало те, що позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років (19 днів, а період проживання та роботи в зазначеній зоні - 7 місяців 23 дні), оскільки в період з 25.08.1990 по 14.02.1994 працював у населеному пункті не віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення (м. Володимир-Волинський).
З такими твердженнями органу Пенсійного фонду суд не погоджується та зазначає, що довідкою, виданою виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області від 19.09.2023 № 2-1226 підтверджується факт реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 , зокрема, з 26.04.1986 по 20.10.1986, з 18.06.1990 по 24.06.1994 в с. Кураш Сарненського району, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що в сукупності станом на 01.01.1993 становить понад 3 роки.
Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
У постанові від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Суд наголошує, що позивач надав і основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яка засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 вона проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнане недійсним, а наданий позивачу статус скасований; у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 серед іншого зазначалось: Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17 зробив висновок, що наявність посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Як слідує з матеріалів справи, фактичною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII стало те, що позивач в період з 25.08.1990 по 14.02.1994 згідно записів трудової книжки № НОМЕР_4 працював у АДРЕСА_2 , яке знаходиться на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
З такими твердженнями органу Пенсійного фонду суд не погоджується та зазначає, що довідкою, виданою виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області від 19.09.2023 № 2-1226 підтверджується факт реєстрації та фактичного проживання позивача, зокрема, з 26.04.1986 по 20.10.1986, з 18.06.1990 по 24.06.1994 в с. Кураш Сарненського району, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Водночас суд зазначає, що місце роботи та місце проживання особи може не співпадати.
При цьому, відповідачем не враховано, що місце роботи позивача (м. Володимир) знаходилося в сусідній області з місцем проживання позивача, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання позивача до місця роботи.
Разом з тим, суд зазначає, що у цій справі відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач постійно проживав у період роботи з 25.08.1990 по 14.02.1994 на території населеного пункту, яке не відноситься до території радіоактивного забруднення.
У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, період роботи у м. Володимир не спростовує факту його проживання на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, який був перевірений при встановленні статусу позивача як потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом та підтверджений довідкою органу місцевого самоврядування.
З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності необхідної тривалості періоду постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 три роки.
Отже враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує фактичне проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 понад 3 роки, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Одночасно суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону № 796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 24 років страхового стажу.
Як слідує з рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 23.01.2024 про відмову в призначенні пенсії, прийнятого на заміну рішення від 28.11.2023 до страхового стажу позивачу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки номер та дата наказу про припинення виплати дописані.
З такими твердженнями органу пенсійного фонду суд не погоджується та зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
З дослідженої копії трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, що 05.12.1996 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю відповідно до пункту 16 статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» та 05.06.1997 - припинено виплату допомоги по безробіттю в зв'язку із закінченням терміну виплати.
У трудовій книжці ОСОБА_1 усі записи внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця.
У спірному випадку відповідачем-1 не враховано до стажу роботи позивача період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997, з тих підстав, що номер та дата наказу про припинення виплати дописані.
Однак суд зазначає, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується “ 05.01.1993”.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Враховуючи вищенаведені приписи Інструкції №58 та беручи до уваги досліджені судом письмові докази, слід дійти висновку про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 заповнені всі поля. Так, записи в трудовій книжці про призначення та про припинення позивачу виплати допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату призначення, припинення виплати вказаної допомоги, номери наказів та їх дати, відбиток печатки підприємства. Записи про період виплати позивачу допомоги по безробіттю не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень та є повністю читабельними.
Відповідач-1 зазначив про те, що номер та дата наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю дописані. Однак, виявлений відповідачем певний недолік у записі №8 не свідчить про його недійсність.
Суд звертає увагу, що певна дефектність при заповненні трудової книжки особи не може бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відтак посилання відповідача на те, що номер та дата наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю дописані, є безпідставним.
Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
В той же час, відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, зазначеної в трудовій книжці позивача.
В силу наведених обставин, період отримання позивачем допомоги по безробіттю 05.12.1996 по 05.06.1997 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Стосовно не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача з 01.07.2000 по 31.12.2004 відповідно до довідки від 07.09.2021 №13977/6/03-20-24-03-06, виданої Головним управлінням ДПС у Волинській області, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 3-1 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть підтверджуватись свідоцтвом про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності за період з 01.07.2000 по 31.12.2004 позивачем подано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 , довідку ГУ ДПС у Волинській області від 07.09.2021 за №13977/6/03-20-24-03-06, якою підтверджено, що позивач, як фізична особа-підприємець, перебував на обліку у Володимир-Волинській ДПІ з 24.07.1996 по 31.12.2020 (а.с.19-20). Вказана довідка містить інформацію про вид податкового обліку, та відомості про сплату фіксованого податку до 31.12.1999 та про сплату єдиного податку з 01.01.2000 по 31.12.2020.
Зокрема, із вказаної довідки вбачається, що позивач з 01.01.2000 перебував на спрощений системі оподаткування та був платником єдиного податку.
Суд з огляду на наведене нормативно-правове регулювання, за наявності довідки ГУ ДПС у Волинській області від 07.09.2021 за №13977/6/03-20-24-03-06, а також відсутності інформації про заборгованість позивача за платежами до Пенсійного фонду України, приходить до висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2000 по 31.12.2004.
Отже, підсумовуючи вищевказане суд приходить до висновку, що відповідачем-1 за заявою позивача від 20.11.2023 протиправно не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004.
Позивач у позовній заяві просив визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28.11.2023 про відмову в призначенні пенсії.
З цього приводу суд зазначає, що як слідує з матеріалів справи відповідачем 1 було прийнято рішення від 28.11.2023 №032150003336 про відмову у призначенні пенсії, згідно з яким позивачу не було зараховано до страхового стажу: період навчання після закінчення військової служби відповідно до довідки від 29.06.2023 №129-01/1-17; період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997; період підприємницької діяльності з 24.07.1996 по 31.12.2004 відповідно до довідки від 07.09.2021 №13977/6/03-20-24-03-06.
Вказане рішення в подальшому було переглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області та на заміну рішення від 28.11.2023 прийнято нове рішення від 23.01.2024 № 032150003336 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії (а.с. 70). Цим же рішенням від 23.01.2024 № 032150003336 позивачу не зараховано до страхового стажу: період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997 та період підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004 відповідно до довідки від 07.09.2021 №13977/6/03-20-24-03-06.
Тобто, рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 23.01.2024 № 032150003336 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії нівелює попереднє рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 28.11.2023.
Отже, з наведеного випливає, що період навчання після закінчення військової служби відповідно до довідки від 29.06.2023 №129-01/1-17 органом пенсійного фонду зараховано позивачу до страхового стажу самостійно та не потребує повторного зарахування судом.
Суд при вирішенні даного спору також враховує, що визнання протиправним та скасування рішення органу Пенсійного фонду судом не потребує в подальшому визнання протиправними дій ГУ УПФ в Чернігівській області щодо відмови в призначенні такої пенсії. Тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно із пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, позов в цій частині необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 23.01.2024 № 032150003336 про відмову в призначенні пенсії, прийняте на заміну рішення від 28.11.2023.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Чернігівській області та за результатом її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Чернігівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 23.01.2024 №032150003336, зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати позивачу до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997; період підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004 та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з 20.11.2023 та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 605,60 грн, сплачений згідно з квитанцією від 15.01.2024 (а.с. 5).
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.01.2024 №032150003336 про відмову у призначенні пенсії, прийняте на заміну рішення від 28.11.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 05.12.1996 по 05.06.1997; період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.07.2000 по 31.12.2004 та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з 20.11.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а, код ЄДРПОУ 21390940).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Р.С. Денисюк