Справа № 552/6075/21 Номер провадження 22-ц/814/1189/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
20 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 26 жовтня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 15:44:16 год. по 15:56:44 год.; дата виготовлення повного тексту судового рішення - 03 листопада 2023 року) і адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни, представника ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м.Полтави від 26 жовтня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 15:44:16 год. по 15:56:44 год.; дата виготовлення повного тексту судового рішення - 03 листопада 2023 року) і ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 26 жовтня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 14:53:18 до 14:58:52; дата складання повного текста судового рішення - 31 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в окрему одиницю частини нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну ідеальних часток співвласників, виділ в окрему одиницю частини нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила ухвалити рішення, яким:
виділити їй 7/10 частин житлового будинку літ. А-1, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в складі приміщень: веранда 2-1 пл. 10,7 кв.м., кухня 2-2 пл.7,0 кв.м., кімната 2-3 пл.18,2 кв.м., кімната 2-4 пл.11,9 кв.м., санвузол 2-5 пл.3,9 кв.м., тамбур II пл.3,1 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами: сарай літ.«Б», сарай літ.«В», сарай літ.«Г», навіс літ.«Д», погреб вхідний літ.«Е», огорожа №3, водопровід №2, огорожа №5, ворота №4, в натурі, у самостійний об'єкт (одиницю) нерухомого майна;
визнати за нею право власності на виділене майно як на самостійний об'єкт (одиницю) нерухомого майна;
право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , припинити;
визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 2 018 кв.м між нею та відповідачем відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона і відповідач є співвласниками спірної садиби, їй належить 7/10 часток, відповідачу - 3/10 часток. Будинок, який належить їм на праві спільної часткової власності, фактично поділений на дві окремі квартири з окремими входами і системами життєзабезпечення, проте вони у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо користування спільним майном і земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, просив ухвалити рішення, яким привести у відповідність ідеальні частки до реальних, змінивши розмір частки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на відповідну частку;
виділити йому в натурі в окрему одиницю, частину житлового будинку літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., допоміжна 22,6 кв.м., яка складається з: тамбур 1-1 пл. 4,1 кв.м., передпокій 1- 2 пл. 7,7 кв.м., кухня 1-3 пл. 7,1 кв.м., санвузол 1-4 пл. 3,7 кв.м., кімната 1-5 пл. 9,5 кв.м., кімната 1-6 пл. 20,0 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами;
визнати за ним право власності на окремий об'єкт нерухомого майна;
припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
визначити порядок користування земельною ділянкою площею 2 018 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до реальних часток співвласників житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно висновку судової земельно-технічної експертизи.
Заявлені вимоги мотивував тим, що площа фактичного користування садибою між співвласниками є практично рівною, тому ідеальні частки співвласників слід привести до фактичних розмірів та, відповідно, поділити садибу до визначених часток.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 26 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Гайтоти І.М. і ОСОБА_3 , представників ОСОБА_2 , про призначення у справі додаткової експертизи.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 26 жовтня 2023 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні обох позовів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у задоволенні її первісного позову, ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладені фактичні обставини і доводи первісного позову та підкреслюється, що між співвласниками склався фактичний порядок користування земельною ділянкою відповідно до розмірів їхніх часток у будинку, тобто 3/10 і 7/10.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, не дав належної оцінки довідці ПП ПБТІ «Інвентаризатор» про те, що самочинно збудоване нерухоме майно існує тільки у складі нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 .
Суд не дослідив належним чином мотивувальну частину висновку експертизи від 31 жовтня 2022 року, у якій експертами визнано технічно можливим виділення в натурі 7/10 частин будинку, що належить ОСОБА_1 , до складу якої включені об'єкти, які не потребують вводу в експлуатацію чи отримання дозвільних документів на їх будівництво. При цьому в експертизі зазначено, що належні ОСОБА_1 7/10 частин не розташовані на самозахопленій ОСОБА_2 частині землі.
Суд не врахував, що експертами запропонований порядок користування земельною ділянкою площею саме 2 018 м.кв. з урахуванням часток співвласників у будинку із зазначенням, що саме ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою 170 м.кв., яка розташована поза межами виділеної території садиби. Тобто у суду не було перешкод виділити ОСОБА_1 у користування земельну ділянку розміром 1 413 м.кв., яка розташована у межах виділеної землі площею 2 018 м.кв..
Адвокат Гайтота І.М., представник ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у призначенні додаткової експертизи, призначити у справі додаткову експертизу, скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції, зазначивши у рішенні про те, що частина нерухомого майна, які сторони просять виділити їм, знаходиться поза межами закріпленої за будинком земельної ділянки, не зазначив, які саме об'єкти розташовані поза межами земельної ділянки.
Суд першої інстанції, не дивлячись на необґрунтовану відмову експерта визначити варіант порядку користування землею відповідно до реальних часток співвласників, а саме 9/20 і 11/20, безпідставно відмовив у призначенні додаткової експертизи, про призначення якої заявлено представниками ОСОБА_2 , позбавивши останнього можливості надавати докази на підтвердження своїх вимог.
Суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам, у тому числі висновку експертизи від 31 жовтня 2022 року, якими достеменно підтверджено, що фактичний розмір часток складає 9/20 і 11/20. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зміну розміру часток співвласників, суд так і не вказав, які саме добудови чи перебудови були зроблені без згоди іншого співвласника.
Суд необґрунтовано відмовив у долучені до матеріалів справи висновку №108 від 18 жовтня 2021 року, яким також підтверджується реальний розмір часток співвласників і визначений можливий порядок користування земельною ділянкою площею 2 018 м.кв.
Відзиви на апеляційні скарги судом не отримані.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення таких підстав:
Відповідно п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 26 грудня 1955 року №706 «Про затвердження матеріалів обміру кварталів №№ 254, АДРЕСА_2 , 283а, 428, 460а, 460, 467, 475, 482, 531, 569а, 582,585, 590, 603, 609, 610, 622, 647, 652, 645, 656а, 658, 659, 664, 682, 683, 700» за адресою: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки становить 2 018 кв.м. (т.1 а.с.11).
Згідно даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого Полтавським БТІ станом на 08 грудня 1982 року, площа земельної ділянки 2018 кв.м. (т.1 а.с.158-162).
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 28 грудня 1982 року державним нотаріусом Другої Полтавської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив 7/10 часток жилого будинку з часткою надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 2 018 кв.м. (т.1 а.с.25-26).
На даній земельній ділянці знаходяться: один жилий будинок літ А-1 загальною жилою площею 47,0 кв. м., сарай літ. «Б», сарай-прибудова літ. «В», сарай прибудова літ. «Г», погріб літ. «Е», уборна літ. «Ж», сарай-прибудова літ. «З», огорожа №1, водопровід №2 (т.1 а.с.25-26).
Відповідно до договору дарування, посвідченого 13 травня 2004 року, ОСОБА_6 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_1 прийняла у приватну, спільну часткову власність 7/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.22-24). У договорі зазначено, що об'єкт нерухомого майна в цілому складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 54,6 м.кв., житловою площею 30,2 м.кв. і надвірних будівель та споруд: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», погріб вхідний літ. «Е», погріб вхідний літ. «М», огорожа №1 і №3, водопровід №2.
Тобто, з грудня 1982 року по травень 2004 року загальна площа будинку «А-1» збільшилася з 47,0 м.кв. до 54,6 м.кв.
Згідно даних технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» станом на 24 січня 2014 року, площа земельної ділянки становить 2 322 кв.м. (т.1 а.с.154-156).
Згідно довідки, виданої 07 лютого 2014 року Комунальним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», після обстеження на місці 24 січня 2014 року та проведення комплексу робіт встановлено, що домоволодіння в АДРЕСА_1 дійсно відповідає наступним характеристикам: житловий будинок А-1 пл. 52,1 кв.м., житлова прибудова «А»-1» пл.. 54,6 кв.м., сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», навіс «Д», погріб вхідний «Е», літня кухня «И»», сарай «Л», погріб вхідний «М», навіс «М», огорожа №1, огорожа №3, водопровід №2, в тому числі побудовано самочинно: житлова прибудова «А «-1», тамбур «а4», літня кухня «И», сарай «Л» (т.1 а.с.157).
Згідно даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок у АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_7 станом на 31 січня 2019 року, площа земельної ділянки становить 2 322 кв.м. (т.1 а.с.56-58).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 21 лютого 2019 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гальонкіною О.В., спадкоємцем майна ОСОБА_8 є його брат ОСОБА_9 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 3/10 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказаний житловий будинок відповідає наступним характеристикам: житловий будинок загальною площею 106,3 кв.м., житловою площею 59,3 кв. м., сарай Б, сарай В, сарай Г, навіс Д, погріб вхідний Е, літня кухня И, сарай Л, погреб вхідний М, навіс Н, огорожа №1, огорожа №3 (т.1 а.с.152).
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 05 квітня 2019 року, ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_2 прийняв у власність за плату 3/10 частини житлового будинку з відповідною частиною належних до нього господарських будівель і споруд, розташований на земельній ділянці державної власності, норма користування якої не визначена.
Житловий будинок у АДРЕСА_1 в цілому складається: житловий будинок А-1 загальною площею 106,3 кв.м., житловою 59,3 кв.м., сарай Б, сарай В, сарай Г, навіс Д, погріб вхідний Е, літня кухня И, сарай Л, погріб вхідний М, навіс Н, огорожа №1, №3 (т.1 а.с.54-55).
Згідно даних технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_10 станом на 16 вересня 2021 року, площа земельної ділянки становить 2 364 кв.м. (а.с.13-18).
Висновки комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2022 року №302/303 за результатами проведеного дослідження (т.2 а.с.61-118):
Перше питання. Є технічно можливим провести розподіл житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до часток співвласників згідно правовстановлюючих документів (3/10 і 7/10) та відповідно до фактичного порядку користування, який склався на час проведення натурного обстеження (додатки №2 і №7).
Друге питання. Є технічно можливим виділити ОСОБА_1 в окремий об'єкт належну їй частину (7/10) нерухомого майна - частина житлового будинку літ. А-1 загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м. в складі приміщень: веранда 2-1 пл. 10,7 кв.м., кухня 2-2 пл. 7,0 кв.м., кімната 2-3 пл. 18,2 кв.м., кімната 2-4 пл. 11,9 кв.м., санвузол 2-5 пл. 3,9 кв.м., тамбур II пл. 3,1 кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», навіс літ. «Д», погреб вхідний літ. «Е», вбиральня літ. «Є», водопровід №2, огорожа № 3, ворота № 4, огорожа № 5, підпірна стінка № 7, замощення №1.
Третє питання. Фактичний порядок користування між співвласниками такий:
у користуванні ОСОБА_1 - частина житлового будинку літ. А-1 загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м. в складі приміщень: веранда 2-1 пл. 10,7 кв.м., кухня 2-2 пл. 7,0 кв.м., кімната 2-3 пл. 18,2 кв.м., кімната 2-4 пл. 11,9 кв.м., санвузол 2-5 пл. 3,9 кв.м., тамбур II пл. 3,1 кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», навіс літ. «Д», погреб вхідний літ. «Е», огорожа № 3, огорожа № 5, замощення № 1, ворота № 4, вбиральня літ. «Є», підпірна стіна №7; тимчасові будівлі і споруди: сарай (тимчасовий) літ «Ж», гараж (переносний) літ. «З», навіс (тимчасовий) літ. «І», вольєр (тимчасовий) літ. «О», теплиця (тимчасова) літ. «К»;
у користуванні ОСОБА_2 - частина житлового будинку літ. А-1 з прибудовою житлова прибудова-А2-1, загальною площею 52,1 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., допоміжною - 22,6 м.кв., в складі приміщень: тамбур 1-1 пл. 4,1 кв.м., передпокій 1-2, пл.. 7,7 кв.м., кухня 1-3 пл. 7,1 кв.м., санвузол 1-4 пл. 3,7 кв.м., житлова кімната 1-5 пл. 9,5 кв.м., житлова кімната 1-6 пл. 20 кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: літня кухня літ. «И», сарай літ. «Л», погреб вхідний літ. «М», навіс літ. «Н», огорожа № 1.
Четверте питання. Фактична площа земельної ділянки - 2 188 м.кв.
П'яте питання. У додатку №7 запропонований порядок користування земельною ділянкою площею 2 018 м.кв. з урахуванням часток співвласників 3/10 і 7/10 за умови узаконення ОСОБА_2 170 м.кв. земельної ділянки, якою він фактично користується.
Шосте питання. У фактичному користуванні обох співвласників перебуває земельна ділянка площею більше, ніж 2 018 м.кв., яка зареєстрована за домоволодінням рішенням від 26.12.1995 року, і на теперішній час її місце розташування чітко не визначено, тому фактичний порядок користування земельною ділянкою площею саме 2 018 м.кв. встановити неможливо.
Сьоме питання. Розмір реальних часток відповідно до фактичного користування будинком, господарськими будівлями і спорудами такий ОСОБА_2 - 11/20, ОСОБА_1 - 9/20.
Восьме питання. Не є можливим запропонувати варіант користування земельною ділянкою площею 2 018 м.кв. відповідно до реальних часток співвласників.
Відмовляючи в задоволенні обох позовів, суд першої інстанції виходив з того, що розмір часток співвласників змінювався у зв'язку з здійсненням ними добудов та поліпшень своїх частин будинковолодіння, в тому числі за рахунок самочинного будівництва.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що такі поліпшення та добудови співвласниками здійснювались спільно або за згодою іншого співвласника, тому такі добудови та прибудови не впливають на розмір їх часток у праві спільної часткової власності та не можуть бути підставою для зміни розміру часток співвласників.
Земельна ділянка за період часу з 08.12.1982 до 16.09.2021 зазнала значних змін по конфігурації, розмірам меж та площі. Відповідно даних технічних паспортів площа земельної ділянки збільшилась на 364 кв.м.
Проте в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні документи про зміну розміру площі, розмірів меж земельної ділянки, а саме рішення виконкому про збільшення площі земельної ділянки площею 2 018 кв.м.
Тобто сторони просять виділити їм в окремі об'єкти нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, в тому числі частина якої перебуває в їх фактичному користуванні без будь-яких правових підстав.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд керується таким міркуваннями.
Позовна вимога ОСОБА_2 про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного зі співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року (справа №457/238/18) зроблено висновок, що "при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Отже, при здійсненні перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної частково власності із виділенням в натурі новостворених часток, про що відсутня згода кожного із таких співвласників, не можуть бути задоволені".
ОСОБА_2 , обґрунтовуючи вимогу про зміну розміру часток, посилається на те, що площа фактичного користування домоволодінням кожного із співвласників майже рівна, при цьому він не пояснює і не обґрунтовує за рахунок чого вона збільшилася (змінилася) і у якому порядку, адже згідно договору купівлі-продажу він набув у власність 3/10 домоволодіння (садиби).
У висновку експертів № 302/303 від 31 жовтня 2022 року (дослідницька частина по сьомому питанню) зроблений висновок, що реальна (фактична) частка ОСОБА_2 в загальній вартості нерухомого майна становить 11/20, а частка ОСОБА_1 - 9/20, тобто експерти визначили розмір часток, виходячи з їхньої вартості. Експертами встановлено, що у період з 1982 року по 2022 рік домоволодіння АДРЕСА_1 зазнало змін, зокрема у зв'язку із збільшенням загальної площі житлового будинку за рахунок будівництва житлової прибудови літ.«А2-1» попереднім власником, що призвело до збільшення вартості об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 (т.2 а.с.89 зворот - 95).
Матеріали справи не містять доказів того, що прибудова літ.«А2-1» проведена з дозволу органу місцевого самоврядування і за згодою іншого учасника спільної власності.
Отже, відповідно до вимог ст.357 ЦК України спорудження прибудови літ. «А2-1» не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на садибу.
Вимоги обох сторін про виділення в натурі їхніх часток, припинення права спільної часткової власності і встановлення порядку користування землею.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року (справа №295/451/16-ц) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.
«У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що "у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників".
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що "виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно".
У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 зазначено, що "частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні"; "…норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146). При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Таким чином, за змістом статей 357, 376, розділу 3.4. Методичних рекомендацій № 146, пункту 3 ДБН власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об'єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб".
З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20).
Установивши, що до складу домоволодіння, з якого позивачка просить виділити в натурі належну їй частку, входять самочинно збудовані та не зареєстровані в установленому порядку об'єкти нерухомого майна, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділу зі спільної часткової власності частки в житловому будинку та, як наслідок, припинення права спільної часткової власності позивачки на цей будинок.
Доводи касаційної скарги про те, що до частки домоволодіння, яку просить виділити ОСОБА_1, не входять самочинно збудовані ОСОБА_2 об'єкти нерухомого майна, не заслуговують на увагу, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 442/7505/14-ц, провадження № 61-4536св18).»
Згідно наданих у справу доказів спірна садиба за станом на грудень 1982 року мала у своєму складі житловий будинок «А-1» загальною площею 47,0 м.кв. (т.1 а.с.25-26).
За станом на травень 2004 року загальна площа житлового будинку «А-1» вже становила 54,6 м.кв. (т.1 а.с.22-24).
За станом на лютий і на квітень 2019 року спірна садиба мала у своєму складі житловий будинок загальною площею 106,3 кв.м., житловою площею 59,3 кв. м. (т.1 а.с.54-55, 152).
Як вже зазначено вище у період з 1982 року по 2022 рік домоволодіння АДРЕСА_1 зазнало змін, зокрема у зв'язку із збільшенням загальної площі житлового будинку за рахунок будівництва житлової прибудови літ. «А2-1» (висновок експертів № 302/303 від 31 жовтня 2022 року; т.2 а.с.89 зворот - 95).
Довідкою КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 07 лютого 2014 року підтверджено, що у складі садиби АДРЕСА_1 існують самочинні споруди, а саме житлова прибудова «А2-1», тамбур «а4», літня кухня «И», сарай «Л» (т.1 а.с.157).
Сторони у справі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження того, що споруди, зазначені у довідці КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 07 лютого 2014 року, перш за все, житлова прибудова «А2-1», у встановленому порядку були узаконені.
З огляду на наведені вище висновки Верховного Суду, які відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов'язковими для суду, наявність у складі садиби самочинних споруд унеможливлює її поділ (виділ часток).
Стосовно питання порядку користування земельною ділянкою слід зазначити, що згідно висновку експерта № 302/303 від 31 жовтня 2022 року за результатами накладення на топографо-геодезичну зйомку плану земельної ділянки, що мається у технічному паспорті від 08 грудня 1982 року, встановлено, що всі лінії меж (конфігурація та розміри) відповідно вищевказаних документів не відповідають один одному. Тобто з моменту виготовлення технічного паспорту у 1982 році до розроблення технічного звіту, виготовлення топографо-геодезичної зйомки у 2022 році зміни відбулися: зі сторони АДРЕСА_1 , зі сторони домоволодіння АДРЕСА_3 . Тобто земельна ділянка повністю змінила свої розміри і конфігурацію з усіх сторін (т.2 а.с.87 і зворот).
Запропонований експертами варіант користування земельною ділянкою площею 2018 м.кв. є умовним, оскільки ставиться у залежність від вжиття ОСОБА_2 заходів із узаконення земельної ділянки площею 170 м.кв., якою він користується без правових підстав (т.2 а.с.89 зворот).
Стосовно доводів апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 26 жовтня 2023 року апеляційний суд зауважує таке.
Відповідно до ч.1 ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту.
Клопотання адвоката Гарківець Л.В. про призначення додаткової експертизи мотивоване незгодою із відмовою експерта надати відповідь на питання №8 про визначення варіантів користування земельною ділянкою з урахуванням розміру реальних часток співвласників, вважаючи таку відмову необґрунтованою.
У дослідницькій частині по питанню №8 експертом зазначено, що при дослідженні питання №7 було встановлено, що збільшення розміру частки ОСОБА_2 у будинку і господарських спорудах відбулося внаслідок будівництва попереднім власником житлової прибудови і господарських споруд, проте відповідно до ст.88 ЗК України, п.7.4 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майно збільшення реальної частки одним із співвласників в результаті проведення реконструкції житлового будинку, будівництва господарських будівель, що впливає на загальну вартість нерухомого майна, не є підставою для збільшення площі земельної ділянки (т.2 а.с.95-96).
Отже, відповідь експерта на питання №8 не можна вважати неповною або неясною у розумінні приписів ст.113 ЦПК України, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни, представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 26 жовтня 2023 року і ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 26 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2024 року
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов