Справа № 545/1707/23 Номер провадження 22-ц/814/1887/24Головуючий у 1-й інстанції Сербіненко І.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
20 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чолана Михайла Васильовича, представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року (час ухвалення судового рішення з 12:50:42 до 15:10:00, дата виготовлення повного тексту рішення - 22 січня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У травні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаним позовом, просили ухвалити рішення, яким стягнути із відповідачки на користь ОСОБА_3 та її малолітньої дитини - 2 000 000 грн, на користь ОСОБА_1 - 1 000 000 грн, на користь ОСОБА_2 - 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_5 , їхнього чоловіка і сина, відповідно.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_6, від отриманих тілесних ушкоджень помер ОСОБА_5 , який був чоловіком ОСОБА_3 , сином ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Судовими рішеннями у кримінальному провадженні ОСОБА_4 визнана винною у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_6, і засуджена за ч.3 ст.289 КК України.
Винними діями ОСОБА_4 позивачам завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких моральних стражданнях, пов'язаних із смертю чоловіка, сина.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 як власника транспортного засобу була застрахована у ПАТ «Київський страховий дім», який з 2018 року перебуває у стадії ліквідації, тому страховик не заявлений співвідповідачем з огляду на визначений позивачами розмір моральної шкоди.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі адвокат Чолан М.В., представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не дав жодної оцінки доводам позивачів про те, що вони не бажають стягувати страхове відшкодування зі страхової компанії, яка знаходиться у стадії ліквідації, з огляду на визначений законом ліміт страхової виплати у таких випадках і розмір визначеної ними моральної шкоди, яку позивачі вважають за необхідне стягнути саме з відповідачки як винуватиці дорожньо-транспортної пригоди.
Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29.06.2021, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 і постановою Верховного суду від 14.07.2022 (а.с.16-33), ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вироком встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 року приблизно о 20 годині 30 хв, перебуваючи в тверезому стані, керуючи технічно справним автомобілем Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась по автодорозі Київ-Харків зі сторони м.Полтави в напрямку м.Києва. Рухаючись по 302 км автодороги Київ-Харків, ОСОБА_4 , маючи намір обігнати вантажний автомобіль, що рухався попереду неї у попутному напрямку, в порушення вимог п.10.2 Правил дорожнього руху, перед початком зміни напрямку руху керованого нею транспортного засобу не переконалась у безпечності виконання маневру, в порушення вимог п.14.2 «в» Правил дорожнього руху України не переконалася, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону швидкості, виконуючи маневр обгону, виїхала на смугу зустрічного руху - на смугу руху автомобіля ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , створивши своїми діями небезпеку для руху останньому, у процесі виконання маневру обгону не переконалась у безпеці, змінила напрямок руху ліворуч, виїхавши за межі проїзної частини на ліве узбіччя, де допустила зіткнення із автомобілем ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , куди останній виїхав, реагуючи на автомобіль Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 . В результаті даних порушень вимог Правил дорожнього руху України, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, водій та пасажири автомобіля ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_2 :
- ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 677-б від 14.09.2016 року - отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя, а в даному випадку потягли за собою смерть;
- ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 679-б від 14.09.2016 року отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя, а в даному випадку потягли за собою смерть;
- ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 678-б від 14.09.2016 року отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя, а в даному випадку потягли за собою смерть;
- ОСОБА_8 згідно висновку судово-медичної експертизи № 680-б від 14.09.2016 року отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя, а в даному випадку потягли за собою смерть;
- сама обвинувачена ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 229 від 14.03.2017 року отримала тілесні ушкодження які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Постановою прокуратури Полтавської області від 29.11.2017 кримінальне провадження №12017170000000160 від 01.04.2017 за підозрою ОСОБА_6 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть трьох осіб, за ч.3 ст.286 КК України, закрито з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку зі смертю підозрюваного (а.с.55 - 66).
Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_6 порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинув, зокрема ОСОБА_5 .
Органами досудового слідства дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України.
ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с.9-14).
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ОСОБА_5 є її рідним батьком, позивачка ОСОБА_3 є її матір'ю (а.с.15).
Як вбачається з копії оголошення про ліквідацію юридичної особи, загальними зборами акціонерів ПрАТ «Київський страховий дім» від 10.08.2018 прийнято рішення про припинення ПАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку за рішенням органу товариства, уповноваженого на це установчими документами, за рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «Київський страховий дім», протокол загальних зборів акціонерів № 37 від 10.08.2018 (а.с.34).
Згідно копії полісу № НОМЕР_3 ОСОБА_4 04.01.2016 застрахувала цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у ПАТ «Київський страховий дім», а саме автомобіль Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , термін дії - до 03.01.2017. У пункті 4-ому зазначено, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн (а.с.54).
Як вбачається з характеризуючих матеріалів, ОСОБА_10 за час відбування покарання характеризується позитивно, має два заохочення, стягнень не має. Загальна сума доходу за період з 09.02.2022 по 31.05.2023 за винятком аліментів становить 50 475 грн 72 коп (а.с.122-124).
З досліджених судом першої інстанції медичних документів вбачається, що ОСОБА_10 має хронічні захворювання, а також наявне погіршення стану здоров'я, яке виникло в результаті ДТП.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, МТСБУ відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), в інших випадках страховик зобов'язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.
У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.
Закон не передбачає обов'язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.
Клопотання від позивачів про залучення у справу співвідповідача - страховика до суду надано не було.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У межах розгляду цієї справи доведено належними і допустимими доказами - судовими рішеннями у кримінальному провадженні, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок винних протиправних дій ОСОБА_4 , доводи якої про те, що шкода завдана також внаслідок винних дій ОСОБА_6 , водія транспортного засобу, пасажиром якого був ОСОБА_5 , спростовуються висновками суду, викладеними у вироку від 29 червня 2021 (а.с.21 зворот) і в ухвалі Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року (а.с.27).
У зв'язку із наведеним відсутні підстави для застосування положень ч.2 ст.1188 ЦК України.
У пункті 1.3 ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно із статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 ст.27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.3 ст.27 Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
У 2016 році згідно ЗУ «Про Державний бюджет на 2016 рік» від 25.12.15 № 928-VIII (червень 2016 року - настання страхового випадку) мінімальна заробітна плата (у місячному розмірі) становила 1 450 грн, тобто розмір страхового відшкодування за п.27.3 ст.27 Закону становив 1 450 х 12 = 17 400 грн, тобто кожний із позивачів мав право на отримання страхового відшкодування у розмірі 17 400/3 = 5 800 грн.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Загальний розмір моральної шкоди, визначений позивачами становить 4 000 000 грн, що перевищує ліміт відповідальності страховика (17 400 грн), отже висновок суду першої інстанції про те, що незалучення у справі в якості співвідповідача страхової компанії (страховика), є підставою для відмови у позові є помилковим.
Враховуючи підстави і предмет позову, а також встановлені у справі фактичні обставини, суд має визначити розмір моральної шкоди з урахуванням встановленого п.27.3 ст.27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміру страхового відшкодування.
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).
Визначаючи розмір компенсації за завдану моральну шкоду, апеляційний суд приймає до уваги такі обставини: позивачі обґрунтовують розмір шкоди виключно фактом смерті їхнього сина і чоловіка, що, безумовно, є серйозним травмуючим фактором; інших доказів, які б обгрунтовували визначений позивачами розмір відшкодування суду не надано; характер вини заподіювача шкоди (непрямий умисел), а також те, що винна особа понесла реальне покарання за вчинений злочин.
Враховуючи наведене, апеляційний суд визначає розмір моральної шкоди кожному із позивачів у сумі 100 000 гривень, що буде відповідати критерію розумності і справедливості.
Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу адвоката Чолана Михайла Васильовича, представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на задовольнити частково.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ; відбуває покарання у Державній установі «Конотопська виправна колонія №13)
на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) та її малолітньої дитини,
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 )
по 100 000 гривень кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2024 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов