Справа № 529/1157/23 Номер провадження 22-ц/814/1394/24Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
20 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Кириченко О.С., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
24 липня 2023 року АТ «Райффайзен Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено заяву - договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/764647. За умовами вказаного кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 49 900,00 грн. строком на 60 місяців, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 59,90 % річних. 20.12.2020 року через офіційний сайт позивача, у зв'язку із несплатою відповідачем прострочених та поточних відсотків за кредитом, були капіталізовані до суми кредиту. Зазначена реструктуризація була проведена з метою зменшення фінансового навантаження на боржника ОСОБА_1 . Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 09.02.2023 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 74 065,20 грн., з яких: 62 385,13 грн. - заборгованість за кредитом та 11 680,07 грн. - заборгованість за відсотками. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 74 065,20 грн. та судовий збір.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 31.10.2023 року позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/764647 від 20 грудня 2019 року у загальному розмірі 55 566,09 грн., з яких: 43 886,02 грн. - заборгованість за кредитом та 11 680,07 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» понесені судові витрати у справі у вигляді судового збору за подачу позову до суду у розмірі 2 013,54 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, оскільки, позивачем підтверджено факт користування відповідачем кредитними коштами, а також порядок і розмір нарахування відсотків, які не сплачені боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем ОСОБА_1 не спростовано відповідними доказами розмір використаних кредитних коштів та нарахованих відсотків, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягнення заборгованість у розмірі 55 566,09 грн., яка складається: з основної суми заборгованості 43 886,02 грн. та 11 680,07 грн. суми заборгованості за процентами. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що з виписки по рахунку не вбачається відомостей щодо надання додаткових коштів відповідачу на суму 62 385,13 грн. та, відповідно до наявного розрахунку заборгованості за вказаною випискою по рахунку, вбачається фактичне погашення відповідачем заборгованості за основною сумою кредиту на загальну суму 6 013,98 грн. Враховуючи вищевикладене, суд визнав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором №014/380805/82/764647 від 20.12.2019 року у розмірі 43 886,02 грн. з врахуванням суми фактичного погашення ОСОБА_1 заборгованості. Водночас, судом встановлено, що сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами саме у розмірі 59,9%, які в односторонньому порядку позивачем не змінювалися. Отже, позов в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданих йому кредитних коштів. Зазначає, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копії розрахунку заборгованості, копії правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», з якими він не був ознайомлений, ним не підписані, отже, підстави нарахування та стягнення відсотків у розмірі 11 680,07 грн. відсутні. При цьому, у заяві - договорі про відкриття поточного рахунку відсутні відомості його погодження з вказаним позивачем розміром відсотків, та подальшим нарахуванням відсотків, розмір яких з ним не узгоджувався. Крім того, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування йому, та отримання ним кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі, зазначеному в заяві - анкеті, заяві - договорі про відкриття поточного рахунку на надання кредиту «Кредит готівкою» за №014/380805/82/764647 від 20.12.2019 року. Зокрема, позивачем не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, які були б посвідчені належним чином, тощо. Таким чином вважає, що немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, зазначена в розрахунку, є правильними, але вказаний факт судом першої інстанції було грубо проігноровано. Також звертає увагу на той факт, що, якби він згідно укладеної заяви - договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» отримав у банку кредит готівкою, то позивачем суду було б надано меморіальний касовий ордер, чи то квитанцію з печаткою банку про отримання ним кредитних коштів, але вказаної інформації у матеріалах справи немає. Вважає, що суд першої інстанції не розбирався з вказаною справою, стягнув з нього неіснуючий борг, нарахував відсотки з розміром, яких він не був ознайомлений, що на його думку є безумовною підставою для скасування рішення суду в частині стягнутої суми коштів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 27.03.2024 року замінено вибулого стягувача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» щодо виконання рішення у справі №529/1157/23 за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/38-8-5/82/764647 від 20.12.2019 року.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 17.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заявою - анкетою з метою отримання кредиту «Кредит готівкою» на суму 49 900,00 грн. строком на 60 місяців (а.с. 13).
17.12.2019 року відповідач власноручно підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», в якому сторони обумовили, крім вказаних вище суми кредиту та терміну кредитування, порядок повернення кредиту у вигляді графіка погашення кредиту за ануїтентною схемою погашення, процентну ставку, відсотків річних 59,90 % річних (а.с. 14).
Позичальник ОСОБА_1 також власноручно підписав додаток №1 до Паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», а саме графік погашення кредиту з розрахунком загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (а.с. 15).
20.12.2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/764647, згідно якого банк надає останньому кредит у сумі 49 900,00 грн., а відповідач повинен повернути банку кредит та сплатити відсотки за його користування (а.с. 16).
Відповідно до статуту АТ «Райффайзен Банк» протоколом загальних зборів акціонерів №36-62 від 23.04.2021 року прийнято рішення про зміну найменування АТ «Райффайзен Банк Аваль» на АТ «Райффайзен Банк», який є правонаступником за всіма правами та обов'язками АТ «Райффайзен Банк Аваль».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/380805/82/764647 від 20.12.2019 року вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти від позивача та частково здійснював повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 5, 6).
Відповідачу ОСОБА_1 здійснено виплату кредиту в сумі 49 900,0 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 01.02.2023 року (а.с. 19-22).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ «Райффайзен Банк», відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, які у встановленому договором порядку та строки не погасив, в результаті чого станом на 09.02.2023 року утворилася заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 74 065,20 грн., з яких: 62 385,13 грн. - заборгованість за кредитом та 11 680,07 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 5, 6).
Банк на адресу відповідача направив вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором від 11.02.2023 року, про здійснення протягом 30 днів дострокового погашення кредиту в повному обсязі (а.с. 24-26).
Дана вимога залишена відповідачем без належного реагування.
За результатами розгляду справи по суті пред'явлених позовних вимог, суд першої інстанції визнав, що доводи відповідача, наведені у відзиві, не спростовують нарахованого перед банком розміру заборгованості. Зокрема, відповідачем не спростовано відомостей, що містяться у його виписці по особовому рахунку щодо використаних наданих банком кредитних коштів у період з 20.12.2019 року по 20.12.2020 року.
Крім цього, судом першої інстанції визнано, що позивачем надано належні докази щодо правонаступництва АТ «Райффайзен Банк».
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/764647 вбачається, що відповідачу було надано кредитні кошти саме в сумі 49 900,00 (а.с. 16).
У свою чергу, з виписки по рахунку не вбачається відомостей щодо надання додаткових коштів відповідачу на суму 62 385,13 грн. та відповідно до наявного розрахунку заборгованості з вказаної виписки по рахунку вбачається фактичне погашення відповідачем заборгованості за основною сумою кредиту на загальну суму 6 013,98 грн.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції визнав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором №014/380805/82/764647 від 20.12.2019 року у розмірі 43 886,02 грн. (49 900,00 грн. - 6 013,98 грн. = 43 886,02 грн.).
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами саме у розмірі 59,9%, які в односторонньому порядку позивачем не змінювалися (а.с. 16).
Отже, позов в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягає задоволенню в повному обсязі.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №014/380805/82/764647 від 20.12.2019 року станом на 09.02.2023 року у розмірі 74 065,20 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, вони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач ОСОБА_1 повністю погодився з умовами кредитного договору, в якому, зокрема, чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявністю його особистого підпису.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які надають можливість встановити факт видачі кредиту, розмір виданого кредиту та суму погашення за кредитними договорами, то ці доводи є необґрунтованими з врахуванням наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання АТ «Райффайзен Банк» зобов'язань за кредитним договором №014/380805/82/764647 від 20.12.2019 року, позивачем надано належним чином засвідчену копію виписки по рахунку (а.с. 59-67), відкритого на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно п.п.3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч.ч.1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до п. 42 Положення «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг (п.43).
При цьому, п. 63 Положення визначено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що надані АТ «Райффайзен Банк» по справі докази у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 49 9000 грн., користувався кредитними коштами, проте, належним чином не виконав свої зобов'язання з повернення кредитних коштів у строки, передбачені кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, тому він повинен нести відповідальність за невиконання умов кредитного договору.
Водночас, колегія суддів враховує, що боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження (не надходження) коштів від кредитора на виконання укладеного договору, його розміру, а також підтвердження виконання своїх зобов'язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції, невірного розуміння відповідачем ОСОБА_1 вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов