Справа № 533/1085/23 Номер провадження 22-ц/814/1929/24Головуючий у 1-й інстанції Козир В.П. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
20 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 січня 2024 року, постановлену суддею Козир В.П., повний текст ухвали складений - 24 січня 2024 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності архівних довідок, -
14 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності архівних довідок, в якій просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме належності йому: - архівної довідки №01-07/212 від 14.12.2020 року, із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві, де зазначено по батькові у скороченій формі « ОСОБА_1 . або Ів.», виданої Комунальною установою Об'єднаний трудовий архів сільських і селищних рад Козельщинського району Полтавської області; - архівної довідки №01-07/212а від 14.12.2020 року, із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві, де зазначено по батькові в скороченій формі « ОСОБА_1 . або Ів.», виданої Комунальною установою Об'єднаний трудовий архів сільських і селищних рад Козельщинського району Полтавської області.
Заява мотивована тим, що у виданих йому архівних довідках №01-07/212 від 14.12.2020 року та №01-07/212а від 14.12.2020 року наявні помилки в написанні його анкетних даних, що стало підставою для рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області про відмову у призначенні йому пенсії за віком. Також зазначав, що встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне йому для можливості реалізувати його права на отримання пенсії за віком, оскільки, окрім як шляхом звернення до суду зі заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, іншим порядком встановити факт належності йому архівних довідок №01-07/212 від 14.12.2020 року та №01-07/212а від 14.12.2020 року є неможливим.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 12.12.2023 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності архівних довідок та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку окремого провадження. Справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.00 год. 24.01.2024 року.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24.01.2024 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту належності архівних довідок - закрито. Роз'яснено заявнику право звернутися за захистом своїх прав з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду мотивована тим, що вимоги заявника у даній справі, пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання за ним права на призначення пенсії з урахуванням страхового стажу, який відмовляється врахувати орган ПФУ. Такі вимоги не пов'язані з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження цивільного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю. Заявнику роз'яснено його право на звернення до суду за захистом своїх прав у порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Таким чином вважає, що юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Вищезазначені правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання до апеляційного суду не з'явилися сторони у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та повідомлень на офіційну електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та поштовим зв'язком (а.с.67-69), Представник ОСОБА_1 - адвокат Казаков О.А. подав заяву про розгляд апеляційної скарги без їх участі. Заяв та клопотань від інших учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.10.2023 року №163950011470 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі «Вітчизна» з 1984 по 1993 роки згідно з архівною довідкою від 14.12.2020 року №01-07/212, виданою Комунальною установою Об'єднаний трудовий архів сільських і селищних рад Козельщинського району Полтавської області, оскільки в архівній довідці із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві зазначено по батькові в скороченій формі « ОСОБА_1 . або Ів.».
Звертаючись до суду, заявник ОСОБА_1 вказує, що метою звернення його з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, є встановлення у судовому порядку обставин, необхідних для реалізації права на отримання пенсії за віком.
При цьому, як встановлено судом, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оспорює таке право. Наявність рішення про відмову в призначенні пенсії заявнику свідчить про наявність спору про право на отримання пенсії.
Закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.01.2023 року у справі №214/1309/21 (провадження № 61-3264сво22), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 року у справі №539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20).
Так, судом першої інстанції у даній справі встановлено, що заявник прагнув встановити факт належності йому архівних довідок з тих підстав, що орган Пенсійного фонду України відмовляється йому зарахувати у страховий стаж періоди роботи, що відображені в одній з цих довідок. Орган Пенсійного фонду України щодо такого способу захисту прав заявника заперечував, вважаючи, що існує спір, який має розглядатися між заявником та органом ПФУ у порядку адміністративного судочинства.
При цьому, суд першої інстанції погодився з аргументами заінтересованої у даній справі особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо юрисдикції розгляду зазначеного спору, але визнав, що заінтересована особа помилково просила суд залишити заяву без розгляду, не врахувавши, що, якщо судова справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж того, в межах якого подано відповідну заяву, то суд має відмовити у відкритті провадження або закрити провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрите.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заявника у даній справі, пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання за ним права на призначення пенсії з урахуванням страхового стажу, який відмовляється врахувати орган ПФУ. Такі вимоги не пов'язані з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. У даній справі, вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися у спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства, тому суд закриває провадження у справі на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. При цьому, заявнику роз'яснено його право на звернення до суду за захистом своїх прав у порядку адміністративного судочинства.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з врахуванням наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2533 від 16.12.2020 року відмовлено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с. 12-13).
29.12.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області видано ОСОБА_1 довідку № 5/02.10-20 про наявний страховий стаж, де зазначено, що він має право на пенсійну виплату 11.11.2023 року (а.с. 15).
13.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України в Тернопільській області за призначенням пенсії за віком, але отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950011470 від 20.10.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
Згідно даного рішення його страховий стаж становить 13 років 04 місяці 16 днів, так як не враховано період роботи в колгоспі «Вітчизна» з 1984 року по1993 рік згідно архівної довідки від 14.12.2020 року №01-07/212, виданої Комунальною установою Об'єднаний трудовий архів сільських і селищних рад Козельщинського району Полтавської області, оскільки, в архівній довідці із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві зазначено по батькові в скороченій формі « ОСОБА_1 , або Ів.». З метою підтвердження того факту, що у вказаних документах зазначено саме особу заявника, а не іншу особу, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на статті 293, 315 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст. 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
ПФУ (його територіальні органи) є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 3 частини шостої цієї ж статті для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України «Суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг».
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у даній справі вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися у спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства, тому апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі вимог частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц та були обґрунтовано, з дотриманням ч.4 ст. 263 ЦПК України, застосовані судом першої інстанції при вирішенні справи по суті позовних вимог.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року у справі №539/4118/19.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесена до юрисдикції адміністративних судів.
Доводи апеляційної скарги, про те що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні викладених вище норм права. Заява ОСОБА_1 у даній справі подана про встановлення юридичного факту, який пов'язаний саме із вирішенням спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування у даній справі висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, то такі доводи є безпідставними, оскільки обставини даної справи не є релевантними обставинам справи №560/17953/21.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов