Справа № 646/7139/19 Номер провадження 11-кп/814/243/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 травня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019220060002274 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 травня 2020 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 628,04 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 07 вересня 2019 року близько 21 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , підійшов до раніше не знайомого йому потерпілого ОСОБА_9 та запитав у нього про наявність цигарок. Скориставшись тим, що потерпілий відволікся, обвинувачений наніс йому удар кулаком правої руки в область лівого ока, внаслідок чого ОСОБА_9 впав на спину, після чого відкрито, повторно, шляхом ривка, заволодів його барсеткою, в якій був мобільний телефон «Xiaomi Redmi 4A» вартістю 1144 грн та інші речі, які матеріальної цінності для потерпілого не мають.
В апеляційній скарзі обвинувачений не погоджується з вироком суду та зазначає, що твердження сторони обвинувачення про доведеність його вини ґрунтуються на показаннях потерпілого ОСОБА_9 , які містять суперечності.
Стверджує про відсутність висновку судово-медичної експертизи для встановлення факту нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.
Вважає, що врахування судом даних про його попередні судимості порушує вимоги закону.
Вказує про незадовільний стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та батька похилого віку, який потребує його допомоги.
В засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину та прохав пом'якшити призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які прохали пом'якшити призначене покарання з урахуванням визнання вини, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка відповідно до ст.94 КПК України.
Так, потерпілий в засіданні суду першої інстанції впевнено вказував, що саме обвинувачений в районі станції Основа м. Харкова на зупинці транспорту, перебуваючи в компанії разом з іншими особами, підійшов до нього, попросивши закурити, після чого наніс удар кулаком в обличчя та забрав барсетку, в якій знаходився мобільний телефон, посвідчення учасника бойових дій, військовий квиток та інші речі.
Всупереч доводам апеляційної скарги, показання потерпілого є стабільними, логічними та послідовними і підтверджуються даними протоколів: проведення слідчого експерименту від 12 вересня 2019 року, під час якого потерпілий ОСОБА_9 відтворив обставини злочину; пред'явлення особи для впізнання від 11 вересня 2019 року, за змістом якого потерпілий впізнав ОСОБА_8 як особу, яка 07 вересня 2019 року заподіяла йому тілесні ушкодження та відкрито заволоділа його майном; пред'явлення речей для впізнання від 12 вересня 2019 року, відповідно до якого потерпілий впізнав належний йому мобільний телефон, яким заволодів ОСОБА_8 .
Крім того, показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 , який підтвердив факт придбання у ОСОБА_8 мобільного телефону потерпілого, а також обставини подальшого його повернення ОСОБА_9 .
Підстав для критичної оцінки показань потерпілого судом не встановлено, репутація особи не дискредитована, довіра до його показань не підірвана.
Жодних об'єктивних даних щодо можливої нечесності потерпілого чи приводу для обмови обвинуваченого матеріали провадження не містять і в апеляційній скарзі не наведено.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про відсутність висновку судово-медичної експертизи для встановлення факту нанесення потерпілому тілесних ушкоджень не спростовують висновок суду першої інстанції про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, оскільки в даному випадку кваліфікуючою ознакою грабежу є повторність, а не застосування насильства щодо потерпілого.
Твердження обвинуваченого про безпідставне врахування судом даних про його попередні судимості є неприйнятними.
Так, відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» судимість може бути врахована при кваліфікації повторного злочину чи при призначенні за нього покарання, а також в інших випадках, передбачених законом.
З матеріалів провадження вбачається, що дії ОСОБА_8 кваліфіковані як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Відповідно до п.1 примітки до ст.185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу
Згідно з довідкою про судимість від 12 вересня 2019 року, ОСОБА_8 вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2015 року засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 3 роки позбавлення волі та звільнений 18 травня 2016 року у зв'язку з відбуттям покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, відповідно до ст.12 цього Кодексу у редакції Закону від 15 листопада 2011 року №4025-VI, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, є тяжким злочином.
Зі змісту положень п.8 ч.1 ст.89 КК України вбачається що такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Таким чином, наявність у ОСОБА_8 на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, незнятої та непогашеної судимості за вчинення грабежу має значення для правової кваліфікації його дій у даному кримінальному провадженні.
Крім того, наявність в обвинуваченого ОСОБА_8 незнятої та непогашеної судимості за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, свідчить про наявність в його діях обставини, що обтяжує покарання, - рецидиву кримінальних правопорушень, а тому також обґрунтовано врахована судом першої інстанції у вироку.
Твердження ОСОБА_8 про можливість пом'якшення призначеного покарання є непереконливими.
Покарання ОСОБА_8 призначене у відповідності до вимог ст.50 та ст.65 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даним про його особу, враховує обставину, що обтяжує покарання та відсутність обставин, що його пом'якшують, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і є справедливим.
Враховуючи особу ОСОБА_8 , який маючи непогашені судимості за вчинення умисного вбивства та грабежу, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, знову вчинив умисний злочин проти власності, не працює, що характеризує його особистість наявністю стійкої внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного покарання.
Більше того, згідно з досудовою доповіддю органу пробації ризик повторного вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення оцінено як високий, а виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 травня 2020 року у кримінальному провадженні №12019220060002274 щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4