Справа №295/7127/24
Категорія 156
3/295/2164/24
21.05.2024 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Костенко С.М. розглянув матеріали, які надійшли з відділу АП Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.3 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 , -
01.05.2024 о 03 год. 24 хв. за адресою м.Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця, 2, водій ОСОБА_1 керував т/з Renault д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу ALKOTEST DRAGER 6820, результат 0,47 промілле, тест №01414.Від керування т/з відсторонений , правопорушення вчинено двічі протягом року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини поважності неявки суду не повідомив. ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та розгляд його судом, про що засвідчив власним підписом у протоколі. (а.с.1). Та згідно відеозапису з боді камери працівників поліції, поліцейський повідомив, що розгляд справи відбудеться в Богунському районному суді м.Житомира, та вказав дату, час розгляду справи. Крім того, судом відправлено смс-повістку на мобільний номер останнього, яку згідно довідки про доставку ОСОБА_1 отримав 14.05.2024.
Закон виходить з презумпції, що учасник справи повинен дізнатися про хід розгляду справи, тобто діє презумпція обізнаності. Цю ж презумпцію обізнаності слід застосувати і до випадків інформування учасника справи про дату судового розгляду альтернативними способами повідомлення. Тим більше, така презумпція застосовується під час вручення судової повістки. Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх в протоколі, то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, що ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери і адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладається на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язані з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засобі внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.О. проти Іспанії від 07.07.1989).
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
Незважаючи на викладене, у судові засідання не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними првами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З метою недопущення необгрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис з боді камери поліцейського, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністратині правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 130 КУпАП, доведена доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №696467 від 01.05.2024; постановою про накладення стягнення за порушення ПДР від 01.05.2024, яка підтверджує факт керування та правомірність зупинки ОСОБА_1 при цьому зазначену постанову водій не оскаржував; направленням на огляд водія т/з з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; результатами тесту приладу Драгер - 0,47 %; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, з результатами якого ОСОБА_1 погодився, посвідчивши власноручним підписом; постановами Богунського районного суду м. Житомира від 05.07.2023, 12.05.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 130 ч.1 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керувати т/з; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зупинено за порушення ПДР та порушення комендантської години. Під час спілкування та перевірки документів, у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що водій погодився, результат - 0,47%, з яким водій погодився.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.3 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вчинено особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкоголього сп'яніння.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без конфіскації транспортного засобу, оскільки відсутня інформація щодо державної реєстрації транспортного засобу, який перебуває у приватній власності за ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.3 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.
Штраф стягнути на рахунок: Отримувач ГУК у Жит. обл/Житомирська обл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37976485, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA368999980313060149000006001, Код класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір в розмірі 605,60 грн. Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Роз'яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно вимог ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушеником штрафу у строк, встановлений ч.1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя С.М. Костенко
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.