Справа №295/16601/19
Категорія 94
1-кп/295/330/24
21.05.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015060020000621 від 30.01.2015 на підставі обвинувального акту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 02.11.2007 Богунським районним судом м. Житомира за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.;
2) 07.04.2010 Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.186 КК У країни до 4 років позбавлення волі; ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 15.06.2010 змінений вирок в частині призначення покарання, та призначено за ч.2 ст.186, ст. 69 КК України покарання у виді 4 років обмеження волі, покарання відбуте повністю,
3) 01.04.2021 Корольовським районним судом м. Житомира за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., штраф сплачений в повному обсязі,
4) 03.10.2023 Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.311 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
18.08.2014 приблизно о 21 год. 30 хв. у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (який засуджений 16.06.2015 вироком Богунського районного суду м. Житомира у кримінальному провадженні №12014060020004419, з якого виділено матеріали щодо ОСОБА_4 - надалі ОСОБА_6 ), які перебували у стані алкогольного сп'яніння та знаходилися неподалік ринку «Хмільники», що за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення будь-якого цінного чужого майна, належного раніше незнайомій їм ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, в цей час, місці та за вказаних обставин, почали слідувати за ОСОБА_7 до приміщення під'їзду АДРЕСА_3 , де ОСОБА_6 , переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, з метою подолання волі до опору ОСОБА_7 , схопив останню рукою за обличчя, при цьому затиснувши рот та притиснувши тулуб до стіни приміщення, спричинив тілесні ушкодження у вигляді саден по верхньому краю правої лопатки, в міжлопаточній ділянці справа і по ходу поперечного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я. Після чого, ОСОБА_4 , із рук потерпілої вихопив належний їй мобільний телефон марки «Quest» моделі «503 IPS White 4GB», вартістю 1779 грн. 23 коп. та жіночу сумку, яка матеріальної цінності для потерпілої не становить, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 480 гривень.
В подальшому, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину залишили, а викраденим майном спільно розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 2259 грн. 23 коп.
Крім того, 21.08.2014 приблизно о 13 год. 45 хв., у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які знаходилися поблизу входу до приміщення під'їзду №2 будинку АДРЕСА_4 , виник спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення будь-якого цінного чужого майна, належного раніше незнайомій їм ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, в цей час, місці та за вказаних обставин, переслідуючи корисливий мотив, підійшли до ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_6 , з метою подолання волі до опору ОСОБА_9 , рукою схопив за шию та почав стискати таким чином, щоб остання не могла покликати на допомогу. В подальшому, ОСОБА_6 , рукою зірвав з шиї ОСОБА_9 належне їй майно, а саме:
- золотий ланцюжок, 500 проби, вагою 12,62г, вартістю 3982 грн. 11 коп.;
- золоту підвіску, 585 проби, з орнаментом «Розп'яття Христа», вагою 2г, вартістю 631 грн. 08 коп.
В цей же час, ОСОБА_4 , діючи у відповідності до попередньої домовленості, знаходився поруч, щоб у разі необхідності повідомити ОСОБА_6 про можливе викриття їх злочинних дій.
В подальшому, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину залишили, а викраденим майном спільно розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 4034 грн. 56 коп.
Крім того, 24.08.2014 приблизно о 17 год. 30 хв. у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які знаходилися поблизу входу до приміщення під'їзду АДРЕСА_5 , виник спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення будь-якого цінного чужого майна, належного раніше незнайомій їм ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, в цей час, місці та за вказаних обставин, залишився поряд з входом до під'їзду, щоб у разі необхідності повідомити ОСОБА_6 про можливе викриття їх злочинних дій. В свою чергу, ОСОБА_6 , який продовжив рух за ОСОБА_10 , знаходячись на сходинковому майданчику першого поверху зазначеного під'їзду, підійшов до останньої та, схопивши правою рукою її за шию, почав стискати таким чином, щоб остання не мала змоги покликати на допомогу. В подальшому, ОСОБА_6 своєю правою рукою зірвав з шиї ОСОБА_10 золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 8,82г, вартістю 2729 грн. 97 коп., золотий кулон, 585 проби, у вигляді хрестика, вагою 2,01г, вартістю 622 грн. 14 коп., золотий ланцюжок, 538 проби, вагою 3,78г, вартістю 1169 грн. 80 коп.
Після чого, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину залишили, а викраденим майном спільно розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 4521 грн. 91 коп.
Крім того, 17.09.2014 приблизно о 13 год. 50 хв. у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які знаходилися поблизу входу до приміщення під'їзду АДРЕСА_6 , виник спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення будь-якого цінного чужого майна, належного раніше незнайомій їм ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, в цей час, місці та за вказаних обставин, залишився поряд з входом до під'їзду, щоб у разі необхідності повідомити ОСОБА_6 про можливе викриття їх злочинних дій. В свою чергу ОСОБА_6 , який продовжив рух за ОСОБА_11 , знаходячись на сходинковому майданчику першого поверху зазначеного під'їзду, підійшов до останньої та, своєю правою рукою зірвав з шиї ОСОБА_11 золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 10г, вартістю 2965 грн. 80 коп.
Після чого, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину залишили, а викраденим майном спільно розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 2965 грн. 80 коп.
Також, у ОСОБА_4 у невстановлений слідством день, час та місці, за невстановлених слідством обставин, виник злочинний умисел, направлений на підроблення паспорту громадянина України, тобто офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такий документ, ОСОБА_4 , у невстановленому слідством ден, час та місці, але не пізніше 17.09.2019, шляхом внесення в документ неправдивих відомостей вклеїв свою фотокартку на першій сторінці паспорту, тим самим підробив офіційний документ, а саме: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області 11.01.2006, з метою його подальшого використання.
Крім того, 17 вересня 2019 року, приблизно о 05 год. 40 хв. ОСОБА_4 , маючи при собі раніше підроблений паспорт громадянина України, проходив поряд з буд. АДРЕСА_7 , де був зупинений працівниками поліції для здійснення перевірки документів, які встановлюють особу. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно та, реалізуючи злочинний намір, спрямований на використання завідомо підробленого офіційного документу, пред'явив працівникам поліції, тим самим використав завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області 11.01.2006.
Кримінальна відповідальність за вчинене передбачена ч.2 ст.186, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, а саме за повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб; за підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою використання його підроблювачем; та за використання завідомо підробленого документа.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказував, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину визнав повністю за всім обсягом обвинувачення: за ч.2 ст.186, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України. Пояснював, що не оспорює фактичних обставин правопорушення, які встановлені на досудовому слідстві. Також пояснив, що 18.08.2014 разом із ОСОБА_6 , знаходячись неподалік ринку «Хмільники», почали слідувати за потерпілою ОСОБА_7 до приміщення під'їзду АДРЕСА_3 , де ОСОБА_6 наніс потерпілій тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 в цей час вихопив з рук потерпілої належний їй мобільний телефон та сумку, в якій знаходилися грошові кошти. Після чого вони місце вчинення кримінального правопорушення залишили, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. 21.08.2014 разом із ОСОБА_6 , знаходячись біля під'їзду №2 будинку АДРЕСА_4 , підійшли до потерпілої ОСОБА_9 , де ОСОБА_6 схопив останню за шию та зірвав золотий ланцюжок та підвіску. В цей час ОСОБА_4 знаходився поруч, щоб у разі необхідності повідомити ОСОБА_6 про можливе викриття злочинних дій. Крім того, 24.08.2014 разом із ОСОБА_6 знаходились біля під'їзду №2 будинку АДРЕСА_8 , де ОСОБА_6 підійшов до потерпілої ОСОБА_10 , схопив за шию та зірвав з шиї останньої 2 золотих ланцюжка та золотий кулон. В цей час ОСОБА_4 залишився біля входу в під'їзд, щоб у разі необхідності повідомити ОСОБА_6 про можливе викриття злочинних дій. 17.09.2014 разом із ОСОБА_6 знаходились біля під'їзду №3 будинку АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 підійшов до потерпілої ОСОБА_11 , та зірвав з шиї злотий ланцюжок. В цей час ОСОБА_4 залишився біля входу в під'їзд, щоб у разі необхідності повідомити ОСОБА_6 про можливе викриття злочинних дій. Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що у 2019 році придбав паспорт невідомого чоловіка та вклеїв свою фотокартку на першій сторінці паспорту, який виданий на ім'я ОСОБА_12 . В подальшому використовував паспорт при оренді житла. 17.09.2019 був зупинений співробітниками поліції для здійснення перевірки документів, яким пред'явив підроблений паспорт. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати. Крім того, заявив клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, в порядку ст. 325 КПК України, вирішив провести судовий розгляд у відсутності потерпілих.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України визнав повністю, обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів в частині пред'явленого обвинувачення за ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів в частині пред'явленого обвинувачення за ч.1 та ч.4 ст.358 КК України допитом обвинуваченого та письмових матеріалів, що характеризують його особу. За обвинуваченням у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, розглянути докази в повному обсязі.
Окрім визнавальних показів обвинуваченого ОСОБА_4 , його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами:
- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.2 а.с.1-3);
- протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_7 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення (т.2 а.с.4);
- висновком судово-медичного експерта від 19.08.2014р. №1923 про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 (т.2 а.с.5)
- товарним чеком від 14.09.2014р. з ТОВ «Євроювеліртрейд» та листом від ПТ «Ломбард-скарбниця» про отримання від ОСОБА_6 у заклад раніше викраденого у потерпілої ОСОБА_7 мобільного телефону Quest» моделі «503 IPS White 4GB (т.2 а.с.7-8);
- висновком судово-товарознавчої експертизи від 22.01.2015р. про вартість мобільного телефону у розмірі 1779 грн. 23коп. (т.2 а.с.9-11);
- протоколом пред'явлення для впізнання від 22.01.2015р., за яким потерпіла ОСОБА_7 впізнала обвинуваченого як особу, яка вчинила злочин відносно неї (т.2 а.с.14-15);
- протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_9 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення (т.2 а.с.17);
- розпорядженням НБУ від 21.08.2014р. про закупівельні ціни на дорогоцінні метали в брухті (т.2 а.с.18);
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 24.01.2015р., за яким потерпіла ОСОБА_9 впізнала обвинуваченого як особу, який разом із іншим чоловіком вчинив злочин відносно неї (т.2 а.с.20);
- протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_10 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення (т.2 а.с.22);
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 21.01.2015р., за яким потерпіла ОСОБА_10 впізнала обвинуваченого як особу, який разом із іншим чоловіком вчинив злочин відносно неї та викрав її майно (т.2 а.с.23);
- протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_11 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення (т.2 а.с.25);
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 22.01.2015р., за яким потерпіла ОСОБА_11 впізнала обвинуваченого як особу, який разом із іншим чоловіком вчинив злочин відносно неї та викрав її майно (т.2 а.с.26);
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 30.12.2014р., за яким ОСОБА_6 впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 як особу, з яким він разом в період з 18.08.2014р. по 29.11.2014р. вчиняв злочини проти потерпілих та відкрито викрадали у них майно (т.2 а.с.28-29);
- вироком Богунського районного суду м.Житомира від 16.06.2015р., яким ОСОБА_6 було засуджено за вчинення злочинів відносно потерпілих за ст. ч. 2 ст.186 КК України (т.2. а.с. 66-73).
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, висунуте проти нього обвинувачення він розуміє та не оспорює, суд, розцінюючи досліджені докази як об'єктивні та такі, що відповідають фактичним обставинам справи, вважає їх належними, допустимими та достатніми для винесення обвинувального вироку.
Таким чином, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 за повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб; за підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою використання його підроблювачем; та за використання завідомо підробленого документа, при встановлених судом фактичних обставинах, поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.
Призначаючи міру покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України вчинив кримінальні проступки та тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий, працює на приватному підприємстві на посаді будівельник, є батьком одинаком та має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, матір якої померла у 2018р., на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, при цьому 18.04.2024р. в КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» добровільно пройшов курс лазерного кодування від вживання алкоголю, що підтверджується відповідною довідкою. Вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, визнав, щиро каявся. Вказані обставини в цілому позитивно характеризують особу обвинуваченого та свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
За таких даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону з випробуванням виходячи з такого.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.
Натомість судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі.
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 03.10.2023 ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.311 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.
Якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК України.
Суд, при призначенні покарання за злочин (злочини), про який (які) стало відомо після ухвалення першого вироку, яким призначено покарання від відбування якого особу звільнено згідно положень ст. 75 КК, має вирішити питання про можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком із урахуванням всіх вчинених злочинів.
При цьому слід виходити з того, що статтями 70, 72, 75-78 КК не передбачено повне або часткове складання, поглинання іспитового строку. Зазначені в ст. 70 КК правила застосовуються лише до покарань. Дійшовши висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання та призначивши іспитовий строк при звільненні від його відбування, суд має керуватися виключно положеннями ст. 75 КК, вмотивувавши своє рішення щодо цього.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, суд, виклавши відповідні мотиви, має встановити тривалість іспитового строку (в межах визначених ст. 75 КК), з урахуванням кількості вчинених злочинів, форми вини, виду умислу чи необережності, мотивів та мети, якими керувався винуватий, стадії вчинення злочину, конструкції складу злочину (формальний, матеріальний, усічений), характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів та особи обвинуваченого, форми та виду співучасті, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, тощо.
Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.
Зазначена правова позиція висловлена в Постановах Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631кмо19) та від 15 лютого 2021 року (справа №760/26543/17, провадження №51-3600кмо20).
На підставі викладеного, суд вважає необхідним відповідно до ч.4 ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за попереднім вироком від 03.10.2023 р., із покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі із встановленням максимального іспитового строку 3 роки.
Згідно із протоколом затримання особи, обвинувачений ОСОБА_4 був затриманий 17.09.2019, а ухвалою від 18.09.2019 йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжений ухвалою слідчого судді до 10.01.2020.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.01.2020 обвинуваченому ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який продовжувався ухвалами суду до 09.05.2020. Після закінчення стоку дії ухвали, сторона обвинувачення не зверталася із клопотаннями про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .
Таким чином, в строк відбування покарання слід зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 17.09.2019 по 09.01.2020 за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, де одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
На підставі ст. 72 ч. 7 КК України слід зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту з 10.01.2020 по 09.05.2020, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.
Процесуальні витрати на проведення експертиз складають 2067 грн. 64 коп. та підлягають стягненню з обвинуваченого.
Щодо клопотання обвинуваченого про звільнення від призначеного покарання за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.
Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
За формулюванням обвинувачення, ОСОБА_4 ставиться у провину вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України 17.09.2019.
Законом України від 22.11.2018 року №2617-VIII внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень, які набули чинності 01 липня 2020 року.
Так, ст. 12 КК України передбачає поділ кримінальних правопорушень на кримінальні проступки і злочини.
Частиною 2 ст. 12 КК України визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Частиною 1 статті 358 КК України передбачене покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Частиною 4 статті 358 КК України передбачене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років становить три роки.
Початком перебігу строку давності є дата, коли був вчинений останній епізод кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, тобто, згідно обвинувального акту - 17.09.2019 і ця обставина сторонами не заперечується.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення певної тяжкості.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні, закінчився трирічний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Згідно з ч. 2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Згідно з матеріалами справи обвинувачений ОСОБА_4 з моменту вчинення кримінальних проступків - 17.09.2019 не ухилявся від суду та його не було оголошено у розшук в ході судового розгляду справи у вказаний період часу.
Згідно вимоги Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Житомирській області від 10.04.2024 відсутні дані про вчинення нових правопорушень та винесення вироків відносно ОСОБА_4 в період з 17.09.2019 по 17.09.2022, тобто протягом встановленого законом строку давності.
Таким чином, судом не встановлено по справі обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
При встановленні підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, суд, відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності, при цьому відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, суд має невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістом ст. 49 КК України (постанова від 24 травня 2018 року у справі № 200/4664/14-к), суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття справи за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого, розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до двох років, та з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає задоволенню, а обвинувачений ОСОБА_4 звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження відносно нього за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного за попереднім вироком Богунського районного суду м. Житомира від 03.10.2023 р., із покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення в період з 17.09.2019 по 09.01.2020 за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, де одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Згідно ч.7 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту з 10.01.2020 по 09.05.2020, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на проведення експертиз в розмірі 2067 грн. 64 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20.09.2019, на пляшку із рідкою речовиною коричневого кольору та тканину, 2 шт. пластикові стаканчики із нашаруванням білої речовини, згорток із фольги із сухою порошкоподібною речовиною білого кольору, 18 шт. шприців, 8 шт. з яких в упаковці, а 10 шт. - у футлярі, прозору пластикову пластину із нашаруванням білої речовини, чарку із нашаруванням порошку, згорток з фольги з порошком, папір, шприц, фольгу, блокнот, 9 гривень номіналом 2 грн. - 3шт., 1 грн. - 3 шт., паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виданий 14.01.2006 року Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області, скасувати.
Речові докази:
пляшку із рідкою речовиною коричневого кольору та тканину, 2 шт. пластикові стаканчики із нашаруванням білої речовини, згорток із фольги із сухою порошкоподібною речовиною білого кольору, 18 шт. шприців, 8 шт. з яких в упаковці, а 10 шт. - у футлярі, прозору пластикову пластину із нашаруванням білої речовини, чарку із нашаруванням порошку, згорток з фольги з порошком, папір, шприц, фольгу, блокнот, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виданий 14.01.2006 року Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області - знищити;
9 гривень номіналом 2 грн. - 3шт., 1 грн. - 3 шт. - конфіскувати в дохід держави;
CD-R диски з відеозаписом, 2 CD-R диски з аудіозаписами - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1