Справа №295/5606/24
Категорія 305
3/295/2034/24
21.05.2024 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Костенко С.М. розглянув матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173, 185 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, проживаючого в АДРЕСА_1 , і.к. _________, -
05.04.2024 о 21 год. 25 хв. за адресою м.Житомир, пр-кт Миру, 37, в магазині АТБ, ОСОБА_1 висловлювався словами нецензурними лайки, погрожував фізичною розправою в бік працівників поліції, внаслідок чого порушував порядок і спокій.
Крім того, 05.04.2024 о 21 год. 25 хв. за адресою м.Житомир, пр-кт Миру, 37, в магазині АТБ, ОСОБА_1 не виконував неодноразове законне розпорядження, вимогу, про припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства в формі нецензурної лайки.
Враховуючи, що зазначені адміністративні правопорушення вчинені однією особою, суд вважає за можливе об'єднати справи в одне провадження.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив. ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що засвідчив власним підписом у протоколі. (а.с.1).
Крім того судом відправлено смс-повістку на мобільний номер останнього, яку згідно довідки про доставку ОСОБА_1 отримав 03.05.2024. Закон виходить з презумпції, що учасник справи повинен дізнатися про хід розгляду справи, тобто діє презумпція обізнаності. Цю ж презумпцію обізнаності слід застосувати і до випадків інформування учасника справи про дату судового розгляду альтернативними способами повідомлення. Тим більше, така презумпція застосовується під час вручення судової повістки. Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх в протоколі, то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, що ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери і адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладається на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язані з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засобі внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.О. проти Іспанії від 07.07.1989).
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
Незважаючи на викладене, у судові засідання не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними првами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З метою недопущення необгрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 185, 173 КУпАП, підтверджується матеріалами справи: протоколами про адміністративні правопорушення серія ГП №141029 від 05.04.2024 та серії ВАВ №208882 від 05.04.2024; протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 05.04.2024; відеозаписом з боді камери поліцейського, з якого вбачається, що в приміщенні магазину, з ознаками алкогольного сп'яніння, без взуття, перебуває ОСОБА_1 , який веде себе зухвало, висловлюється нецензурними словами до відвідувачів та працівників поліції. На вимогу працівників поліції, припинити хуліганські дії не реагує, чинить опір, ображає словами нецензурної лайки.
Своїми діями, що виразилися у дрібному хуліганстві, та злісній непокорі законному розпорядженню поліцейського ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 173, 185 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, приходжу до висновку про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу.
ОСОБА_1 відповідно до ст. 5 п.13 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, оскільки являється учасником бойових дій.
Керуючись ст.ст. 283, 284, п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», КУпАП, -
Об'єднати в одне провадження справи № 295/5606/24, 295/5607/24 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
Об'єднаній справі присвоїти № 295/5606/24.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 173, ст.185 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення:
- за ст. 173 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одну) грн.
- за ст. 185 КУпАП - у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 ( двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Відповідно до вимог ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначити остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 ( двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя С.М. Костенко
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.