Справа № 161/7019/24
Провадження № 1-кс/931/9/24
15 травня 2024 року смт. Локачі
Слідчий суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017030000000102 від 30.03.2017,
10.04.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з вказаною скаргою.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року матеріали провадження за даною скаргою передано на розгляд Локачинському районному суду Волинської області.
24.04.2024 року до слідчого судді Локачинського районного суду надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42017030000000102 від 30.03.2017 року.
В обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначає, що 27.03.2024 року вона звернулась до прокурора з клопотанням про проведення ряду слідчих дій, 01.04.2024 року листом № 31-501-13 прокурор ОСОБА_3 , всупереч ст. 220 КПК України, в черговий раз скерував її клопотання слідчому Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові.
Вважає, що її клопотання не було розглянуте у порядку, передбаченому ст. 220 КПК України.
Просить зобов'язати прокурора ОСОБА_3 розглянути її клопотання від 27.03.2024 року згідно із ст. 220 КПК України, про що винести постанову. Також просить винести окрему ухвалу щодо бездіяльності прокурора, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді та недбалому ставленні до посадових обов'язків.
Ухвалою слідчого судді від 24.04.2024 року скаргу ОСОБА_2 було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду, запропоновано прокурору, бездіяльність якого оскаржується, надати всі матеріали, що стосуються обставин скарги.
У судовому засіданні скаржниця вимоги скарги підтримала та просила суд її задовольнити. Зазначила, що прокурором не було розглянуто її клопотання від 27.03.2024 року належним чином, а лише переадресовано його на розгляд слідчому, наголошує на бездіяльності прокурора.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував. Вважає скаргу необґрунтованою, оскільки клопотання ОСОБА_2 розглянуто та задоволено, в зв'язку з чим вчинено дії, спрямовані на його виконання, зокрема, надано вказівки слідчому від 01.02.2024 року.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями частини першої статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У той же час, згідно із частинами першою, третьою статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Вимоги до форми постанови слідчого, дізнавача, прокурора визначені частиною 5 цієї статті, в якій зазначено, що постанова складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин, з яких мотивувальна частина повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, а резолютивна, зокрема, зміст прийнятого процесуального рішення.
Слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Луцьк) ТУ ДБР, розташованого у м. Львів, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017030000000102 від 30.03.2017 року, в групу прокурорів у якому входить також прокурор ОСОБА_3 , що вбачається із долученого до матеріалів скарги витягу з ЄРДР.
27.03.2024 року року потерпіла ОСОБА_2 звернулась до Волинської обласної прокуратури з клопотанням про проведення ряду слідчих дій у вищевказаному кримінальному провадженні.
Листом за вих. № 31-501-13 від 01.04.2024 року прокурором ОСОБА_3 подане ОСОБА_2 клопотання направлено до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, для виконання, а також повідомлено ОСОБА_2 , що її клопотання розглянуто, зазначені нею слідчі дії враховані та будуть проведені під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42017030000000102 (а.с. 2).
Прокурор у судовому засіданні доводить, що направлення даного листа до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) і є розглядом клопотання ОСОБА_2 та його задоволенням. Ним також подано надані ним вказівки слідчому від 01.02.2024 року.
Проте, з таким твердженням прокурора, слідчий суддя не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
Згідно з п.4 ч.2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, розглядаючи клопотання ОСОБА_2 від 27.03.2024 року, ініційоване щодо вчинення ряду слідчих дій, яке було адресовано саме прокурору, він мав би вивчити його та самостійно прийняти рішення, і в разі задоволення клопотання доручити або надати вказівки слідчому про їх проведення чи, дійшовши висновку про недоцільність вчинення таких слідчих дій, відмовити у його задоволенні повністю чи частково, про що винести вмотивовану постанову.
Натомість, прокурором фактично переадресовано клопотання ОСОБА_2 слідчому Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 , без конкретного зазначення суті прийнятого рішення, що призводить до неоднозначного тлумачення такого рішення та нерозуміння потерпілою, які саме слідчі (процесуальні) дії будуть проведені під час подальшого здійснення досудового розслідування. Доказів про проведення слідчим слідчих дій, зазначених у клопотанні скаржниці, ним також не подано.
Надані прокурором вказівки від 01.02.2024 року, адресовані слідчому ОСОБА_5 , не підтверджують задоволення клопотання ОСОБА_2 від 27.03.2024 року, позаяк підготовлені до подачі самого клопотання майже за два місяці.
Відтак, твердження прокурора про задоволення клопотання ОСОБА_2 від 27.03.2024 року не береться до уваги слідчим суддею. Отже, прокурор не вчинив відповідних процесуальних дій за наслідками розгляду вказаного клопотання у строк та спосіб, передбачений статтями 110, 220 КПК України.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з частиною першою статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до частин першої та другої статті 307 КПК України до повноважень слідчого судді за наслідками розгляду скарги, поданої відповідно до ст. 303 КПК України, на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні розгляду клопотання, поданого в порядку статті 220 КПК України, належить виключно постановлення ухвали, зокрема, про зобов'язання вчинити певну дію, тобто розглянути таке клопотання, або про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, повноваження слідчого судді при розгляді такої скарги зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий, дізнавач або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, але рішення по суті викладеного приймає слідчий, дізнавач, прокурор самостійно.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42017030000000102 від 30.03.2017 року, яка полягає у нерозгляді клопотання в порядку статті 220 КПК України, поданого ОСОБА_2 , щодо проведення слідчих дій.
Щодо вимоги скаржниці про зобов'язання прокурора винести постанову за результатами розгляду її клопотання, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 220 КПК України постанова виноситься тільки про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання, а оскільки, як уже зазначалось вище, до повноважень слідчого судді за наслідками розгляду даної скарги, належить виключно зобов'язання розглянути таке клопотання, тому зобов'язання прокурора вчинити процесуальну дію (винести постанову) буде фактично вказівкою на суть прийнятого рішення, що є недопустим, позаяк прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що вимога скаржниці про зобов'язання прокурора винести постанову результатами розгляду її клопотання, задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги скаржниці про винесення окремої ухвали у зв'язку бездіяльністю прокурора, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування до слідчого судді визначено ст. 303 КПК України, а ст. 307 КПК України визначено рішення, які можуть бути прийняті слідчим суддею за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора. Таким чином, нормами процесуального закону не передбачено повноваження слідчого судді на зобов'язання виконати свою ж ухвалу чи постановлення окремої ухвали.
Ухвала слідчого судді, яка є судовим рішенням, підлягає обов'язковому виконанню безпосередньо та не потребує постановлення додаткових ухвал, ухвалення інших рішень чи вчинення додаткових дій, а тому в задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 24, 36, 110, 220, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017030000000102 від 30.03.2017, ОСОБА_3 розглянути клопотання ОСОБА_2 від 27.03.2024 року та прийняти рішення з дотриманням вимог ст.ст. 110, 220 КПК України.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1