Іменем України
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 367/6150/19
провадження № 51-2613 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, проживаючого у АДРЕСА_1 ),
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені судами обставини
Вироком Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року, ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_5 звільнено від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 310 КК, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК, а саме в незаконному посіві та вирощуванні конопель у кількості 27 рослин.
Як встановив місцевий суд, на початку квітня 2019 року, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 без спеціального дозволу, посіяв в 15 горщиках насіння рослин виду коноплі. Пізніше, ОСОБА_5 в період часу з початку квітня по 06 червня 2019 року, не маючи на те спеціального дозволу, здійснював дії по догляду та культивуванню рослин коноплі для особистого вживання, без мети збуту, в результаті чого насіння виросло до стадії рослин у кількості 15 рослин роду коноплі.
У кінці травня 2019 року, ОСОБА_5 з метою збільшення кількості рослин коноплі, перебуваючи на території домогосподарства за місцем свого проживання, посіяв насіння коноплі у 12 горщиках. Пізніше, ОСОБА_5 в період часу з кінця травня по 06 червня 2019 року, не маючи на те спеціального дозволу, здійснював дії по догляду та культивуванню рослин коноплі для особистого вживання, без мети збуту, в результаті чого насіння виросло до стадії рослин у кількості 12 рослин роду коноплі. В подальшому, 06 червня 2019 року в період часу з 07 год до 08:30 год працівниками поліції проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено 27 рослин, які є рослинами роду коноплі, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, обіг яких допускається для промислових цілей.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 лютого 2024 року змінив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 у частині вирішення питання щодо процесуальних витрат. Постановив стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № 11-2/3473 від 26 червня 2019 року в сумі 942,06 грн. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування свого прохання захисник зазначає, що у цьому кримінальному провадженні є всі підстави для визнання дій ОСОБА_5 малозначними. Вказує, що у його діях відсутня суспільна небезпека, та ними не завдано шкоди. Також, захисник зазначає, що засуджений має інвалідність І групи, яка встановлена довічно, страждає на виразний больовий синдром та синдром неспокійних ніг, тричі на тиждень проходить процедуру гемодіалізу, а тому, зазначені рослини коноплі використовував як ліки для знеболювання.
Мотиви Суду
Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 310 КК, є малозначним діянням, яке за ч. 2 ст. 11 цього Кодексу не може вважатися кримінальним правопорушенням, а тому у діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 310 КК є необґрунтованими.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Захисник не оспорює того, що його підзахисний ОСОБА_5 в 2019 році посіяв та вирощував 27 рослин конопель, однак стверджує, що суди попередніх інстанцій визнаючи ОСОБА_5 винуватим за ч. 1 ст. 310 КК, безпідставно не застосували положення ч. 2 ст. 11 цього Кодексу, оскільки його підзахисний через хворобу використовував вирощені ним рослини коноплі як ліки для знеболення, що цілком обґрунтовано з медичної точки зору, та підтверджено поясненнями в суді першої інстанції спеціаліста лікаря-нейрофізіолога, а отже його діяння, на думку захисника, слід вважати малозначними, що вказує на відсутність у діях ОСОБА_5 складу кримінального проступку.
Разом з тим, аналогічні доводи захисника щодо необхідності застосування положень ч. 2 ст. 11 КК були предметом перевірки, як під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, так і під час розгляду провадження апеляційним судом, які не знайшли підстав для їх задоволення. При цьому суди попередніх інстанцій належним чином обґрунтували свої висновки.
Суди правильно зазначили, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК є рослини конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин. Зазначене кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків з формальним складом, які не включають суспільно небезпечні наслідки, як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони, а тому проступок вважається закінченим із моменту вчинення зазначеного в законі діяння.
Із судових рішень вбачається, що ОСОБА_5 , своїми умисними діями незаконно посіяв та вирощував коноплі у кількості 27 рослин, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК, яке відповідно до ст. 12 КК, є кримінальним проступком.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК, не визнається кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Специфіка визначення малозначності діяння полягає у встановленні обов'язкової сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до ч. 2 ст. 11 КК; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; 3) малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.
Зазначені положення були враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду кримінального провадження. При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що значення ч. 2 ст. 11 КК полягає в тому, що вона, підкреслюючи важливість такої матеріальної ознаки кримінального правопорушення, як його суттєва суспільна небезпечність, виключає кримінальне правопорушення у випадках, коли вчинене діяння лише формально містить ознаки, передбачені в певній статті Особливої частини КК України. Положення про малозначність діяння може розцінюватись як законодавчо закріплений засіб подолання колізії між формальною (кримінальна протиправність) і матеріальною (суспільна небезпека) ознаками кримінального правопорушення. Вирішуючи питання про те, чи є діяння малозначним, необхідно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було направлено діяння і до яких втрат могло призвести.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК, відноситься до кримінальних правопорушень, вчинених у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров'я населення, що несе відповідну суспільну небезпеку.
Також апеляційний суд обґрунтовано послався на те, що посткримінальна поведінка порушника кримінально-правової заборони, характеристика його особи, ступінь реалізації злочинного умислу, інші обставини, що, відповідно до закону, є правовими підставами для пом'якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності, значення в контексті встановлення наявності чи відсутності малозначності діяння за ч. 2 ст. 11 КК не мають. Відповідно, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, примирення винного з потерпілим, втрата особою суспільної небезпечності на час розслідування кримінального правопорушення не перетворюють кримінальне правопорушення у малозначне діяння.
Із такими висновками погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду.
Таким чином, доводи захисника ОСОБА_4 щодо неправильного застосування кримінального закону не знайшли свого підтвердження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Ірпінського міськрайонного суду Київської області
від 30 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 лютого
2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3