14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 161/8367/22
провадження № 51-7143км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - Страхова компанія) ОСОБА_6 на вирок Турійського районного суду Волинської області від 13 червня 2023 року та вирок Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030550000686, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стобихівка Камінь-Каширського району Волинської області, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Турійського районного суду Волинської області від 13 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України обвинувачену ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цивільний позов Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, задоволено. Ухвалено стягнути зі ОСОБА_7 на користь цього закладу витрати на лікування в сумі 41 364,74 грн.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 , Страхової компанії про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, задоволено частково. Ухвалено стягнути зі Страхової компанії на користь ОСОБА_8 завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 176 355,63 грн, з яких 108 767,04 грн - шкода, заподіяна здоров'ю, 67 588,59 грн - шкода, заподіяна майну потерпілого. Ухвалено стягнути зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 3720 грн, сплачених за проведення експертного дослідження, 10 000 грн витрат, сплачених на професійну правничу допомогу, 110 000 грн - у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а загалом 123 720 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 28 липня 2021 року близько 16:50, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mazda 3», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече», зі сторони м. Ковеля в напрямку м. Луцька Волинської області поблизу будинку АДРЕСА_2 , неуважно стежила за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагувала на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, завчасно до початку маневру не подала сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, виконуючи маневр повороту ліворуч на вул. Лесі Українки в цьому ж населеному пункті, не дала дороги мотоциклу марки «Shineray XY400GY-3», р.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, унаслідок чого допустила зіткнення зазначених вище транспортних засобів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_8 згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз від 13 квітня 2022 року № 10, отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я і тяжке тілесне ушкодження, яке є небезпечним для життя.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками стало грубе порушення ОСОБА_7 пп. «б» п. 2.3, пунктів 9.4, 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху.
Вироком Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника Страхової компанії ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволено частково. Вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у частині її звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбуття призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинувачену ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача Страхової компанії ОСОБА_6 просить скасувати вказані судові рішення щодо засудженої ОСОБА_7 у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 до Страхової компанії про стягнення 67 588,59 грн шкоди, заподіяної майну, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів посилається на правові висновки, зазначені в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 серпня 2020 року (провадження № 61-40490св18, справа № 362/3680/17), від 09 грудня 2020 року (провадження № 61-12888св20, справа № 759/5414/17) та вказує, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цивільний позов Страхової компанії, безпідставно застосували ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону, який втратив чинність на час вчинення кримінального правопорушення). Натомість представник цивільного відповідача вважає, що суди під час вирішення цивільного позову повинні були застосувати ст. 30 зазначеного Закону України в редакції від 05 липня 2012 року № 5090-VI. Вважає, що передача Страховій компанії судом першої інстанції мотоцикла потерпілого як залишків фізично знищеного транспортного засобу без заяв заподіювача шкоди чи Страхової компанії суперечить принципу диспозитивності й законодавчо не врегульована, з чим безпідставно погодився і апеляційний суд.
У заяві представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 просить касаційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість під час перегляду судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_7 є страхувальником Страхової компанії на підставі поліса № НОМЕР_3 , строк дії якого закінчувався 30 вересня 2021 року. Згідно з умовами, викладеними в полісі, виплата страхової суми встановлена у розмірі 130 000 грн під час завдання шкоди майну третіх осіб та 260 000 грн під час заподіяння шкоди життю і здоров'ю.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 30 цього Закону України транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Як визначено у висновку експерта від 29 вересня 2022 року № 2294, експерт не мав можливості встановити вартість відновлювального ремонту через відсутність інформації щодо деяких запчастин, зокрема стосовно рами (рама не постачається виробником як запчастина). Розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого мотоцикла «Shineray XY400GY-3», р.н. НОМЕР_2 , становить 67 588,59 грн.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що, оскільки транспортний засіб згідно з висновком експертного дослідження від 29 вересня 2022 року № 2294 ремонту не підлягає та є технічно знищеним: вартість його залишків в експертному дослідженні не визначено, тому зі Страхової компанії необхідно стягнути на користь потерпілого ОСОБА_8 суму збитків у розмірі 67 588,59 грн і передати відповідачеві залишки транспортного засобу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_8 заявив цивільний позов до ОСОБА_7 і Страхової компанії про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких він просив стягнути зі Страхової компанії на його користь завдану йому майнову шкоду (збитки) в сумі 188 051,43 грн, з яких 120 462,84 грн шкода, заподіяна здоров'ю потерпілого, 67 588,59 грн - шкода, заподіяна майну потерпілого (на відшкодування ринкової вартості транспортного засобу до ДТП, оскільки останній за висновком експертного дослідження від 29 вересня 2022 року № 2294 ремонту не підлягає та є технічно знищеним).
Потерпілий погоджувався з тим, що транспортний засіб фізично знищений, і не заперечував щодо передання залишків мотоцикла Страховій компанії.
Оскільки вартість залишків транспортного засобу в експертному дослідженні не визначено, тому місцевий суд правильно встановив збитки в сумі 67 588,59 грн та передав відповідачеві ці залишки.
З таким рішенням суду першої інстанції погодився апеляційний суд, погоджується з ним і колегія суддів Верховного Суду.
Верховний Суд не вбачає порушень принципу диспозитивності, як зазначає скаржник, під час розгляду цього кримінального провадження.
Посилання скаржника на правові висновки, зазначені в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 серпня 2020 року (провадження № 61- 0490св18, справа № 362/3680/17), від 09 грудня 2020 року (провадження № 61-12888св20, справа № 759/5414/17), не є релевантним у цьому кримінальному провадженні.
Отже, рішення судів у частині вирішення цивільного позову ухвалено з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та ст. 1167 ЦК України.
З урахуванням зазначеного колегія суддів Верховного Суду не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 .
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог статей 420, 419 КПК України ретельно перевірив доводи, наведені, зокрема, в апеляційній скарзі представника Страхової компанії, дав на них вмотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах його апеляційну скаргу залишив без задоволення, а вирок місцевого суду у цій частині - без зміни.
Вирок апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 420 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог представника цивільного відповідача немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Турійського районного суду Волинської області від 13 червня 2023 року та вирок Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 рокустосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3