21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 168/1126/23
провадження № 51 -2632ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 03 січня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, , раніше неодноразово судимого, останнього разу 16 серпня 2019 року Ратнівським районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі не строк 4 роки, 06 квітня 2023 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області звільненого умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді обмеження волі, строком 01 місяць 20 днів (судимість не знята та не погашена),
за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 03 січня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з 10 листопада 2023 року, тобто з моменту фактичного затримання.
Вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь держави процесуальних витрат.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Так, 16 серпня 2023 року в обідню пору доби (точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 , що на АДРЕСА_2 , таємно викрав електрорубанок марки «Phiolent R2-620», який лежав у шафі вказаного будинку, чим спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 1 466грн 33 коп.
Також, ОСОБА_5 16 серпня 2023 року, в обідню пору доби (точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_7 , що на АДРЕСА_3 , через незамкнені двері проник до житлового будинку потерпілого, де з кімнати кухні, повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 600 грн, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_5 17 серпня 2023 року, в обідню пору доби (точного часу судовим слідством не встановлено) перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 , що на АДРЕСА_2 , таємно викрав продукти харчування та мобільний телефон марки «Номі 1188», чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 418 грн 33 коп.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 змінено та виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, як обставину, що обтяжує покарання. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 , порушує питання про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Просить змінити вирок та ухвалу і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що суд першої інстанції, призначаючи покарання не врахував усі обставини кримінального провадження у сукупності, дані про особу винного, наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин. Вважає що у суда були наявні законні підстави для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строквід 5 до 8 років .
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Статтею ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Застосовуючи положення ст. 69 КК України, суд повинен не просто встановити наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання, а з урахуванням особи винного умотивувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час його вчинення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК України і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінальних правопорушень, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. При цьому, призначаючи засудженій більш м'який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу, а саме, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, його негативну характеристику за місцем проживання (зловживає спиртними напоями, схильний до крадіжок), шкода повністю не відшкодована, а також позицію потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які щодо призначення ОСОБА_5 покарання поклалися на розсуд суду.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно статті 67 КК України, суд першої інстанції визнав вчинення засудженим кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Врахувавши усі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у мінімальних межах санкції статті, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, і таке своє рішення належним чином мотивував.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження у межах апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 , належним чином перевірив викладені у неї доводи, які в частині застосування ст. 69 КК України, є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу у цій частині, визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів та відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Також апеляційний суд виключив з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції вказівку про вчинення засудженим кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, як обставини, що обтяжує покарання, зазначивши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і при цьому, вказав, що суд першої інстанції дотримався вимог закону та в повній мірі врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, і інші обставини кримінального провадження, та навів переконливі доводи про необхідність призначення саме такого виду та розміру покарання, а тому наведене не є підставою для зміни вироку та пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Отже апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що підстав для застосування до ОСОБА_5 приписів ст. 69 КК України, за встановлених обставин, у тому числі і тих, на які є посилання в касаційній скарзі, не вбачається.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
За таких обставин, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженому і залишене без зміни судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим внаслідок суворості та можливості застосування вимог ст. 69 КК України, за доводами касаційної скарги захисника та матеріалами провадження, не вбачається, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 03 січня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3