13 травня 2024 року
м. Київ
справа № 210/4701/23
провадження № 51-803км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 вересня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року.
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судовихрішень
За ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора про закриття на підставі
п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінального провадження, внесеного 20 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040710000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі
- КК).
Закрито вказане кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року вказану вище ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення учасників
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 ставить питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку унаслідок порушення норм кримінального процесуального законодавства. Зазначає, що в цьому кримінальному провадженні не було проведено всіх слідчих дій для встановлення особи, яка скоїла кримінальне правопорушення, не надано належної оцінки доказам, а тому суди дійшли негрунтованного висновку про закриття кримінального провадження.
Зауважує, що в клопотанні про закриття кримінального провадження прокурор посилався на те, що неодноразово надавав вказівки на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, однак матеріали не містять відомостей, які саме дії було вчинено на виконання цих вказівок.
Крім того, стверджує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки його доводам про вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, а саме головним лікарем станції швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 . Акцентує на тому, що надавав слідчому аудіозапис, де зафіксовано факт висловлення ОСОБА_7 погроз у його сторону. Вказує на формальний допит ОСОБА_7 під час досудового розслідування.
З посиланням на практику Верховного Суду, зазначає, що місцевий суд не мав
права закривати кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки він як потерпілий указував на конкретну особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Звертає увагу на те, що у цьому кримінальному провадженні неодноразово скасовувалися постанови про його закриття, зокрема у зв'язку з неповнотою досудового розслідування.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_8 направила до Суду заперечення, у яких просить касаційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. Вважає, що доводи касатора про формальне здійснення досудового розслідування є безпідставними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування було вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, допитано потерпілого
ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , головного лікаря КЗ «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» ОСОБА_7 й інших, проведено огляд місця події та встановлено відсутність камер відеоспостереження на місці вчинення кримінального правопорушення, проте встановити осіб, які безпосередньо завдавали тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , не вдалося.
Крім того, зазначає, що доводи потерпілого про причетність до завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження та ґрунтуються лише на його припущеннях.
На заперечення прокурора потерпілий ОСОБА_6 подав до Суду письмову відповідь, де вказує про необґрунтованість позиції прокурора щодо неможливості встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що
у кримінальному провадженні не проведено жодних оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Слідчі органу досудового розслідування з клопотанням про надання тимчасового доступу до документів не зверталися. Не вжито заходів щодо зняття інформації з відеокамер, які встановлені неподалік станції швидкісного трамвая, яким, на думку потерпілого, могли користуватися особи, що вчинили кримінальне правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Потерпілий ОСОБА_6 у відповіді на заперечення прокурора просив проводити касаційний розгляд без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілого, запереченнях прокурора та письмовій відповіді потерпілого на заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч. 1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Санкція ч. 1 ст. 122 КК передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на строк до 3 років.
Як випливає з приписів п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК, становить 5 років.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність, як визначено в ч. 2 ст. 9 КПК, полягає в тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення,
а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних і перевірених доказів.
Як убачається з клопотання прокурора про закриття кримінального провадження,
19 березня 2018 року до чергової частини Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_6 , 1958 року народження, про те, що 4 березня 2018 року близько 19:20 невідомі особи, перебуваючи на території автопарку ( АДРЕСА_1 , з невідомих причин спричинили йому тілесні ушкодження. Відомості про кримінальне правопорушення за цим фактом зареєстровано 20 березня 2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за
№ 12018040710000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Як зазначено у клопотанні, під час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, можливих свідків та очевидців вчинення цього кримінального правопорушення, однак за результатами отриманих даних і доказів особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, до теперішнього часу встановити не виявилося можливим. Тому у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру. При цьому прокурор у своєму клопотанні зазначав, що одночасно з указаним вище 20 березня 2023 року в цьому кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому просив його закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Місцевий суд, спираючись на клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 12018040710000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, посилався на те, що за час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, а також можливих свідків та очевидців вчинення кримінального правопорушення, зазначив, що за наслідками досудового розслідування не встановлено, хто саме вчинив кримінальне правопорушення в провадженні, де жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення закінчився, на підставі чого дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
При цьому, незважаючи на категоричну позицію потерпілого стосовно неповноти досудового розслідування і заперечення ним у судовому засіданні щодо закриття кримінального провадження із запропонованої прокурором підстави, передбаченої
п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК,будь-яких інших вагомих аргументів щодо обґрунтованості клопотання прокурора про закриття кримінального провадження суд першої інстанції у своєму рішенні фактично не навів та ухвалою від 4 вересня 2023 року задовольнив клопотання прокурора і на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження № 12018040710000569 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись із вказаним вище рішенням місцевого суду, потерпілий ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, де, зокрема, акцентував переважно на тому, що досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого стосовно нього, здійснювалося неефективно. На підтвердження цього він ретельно описав у своїй апеляційній скарзі неодноразові безпідставні процесуальні рішення органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження, які не раз скасовували слідчий суддя або прокурор через їх незаконність.
Так, потерпілий указував, що:
- постанову від 4 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження
№ 12018040710000569 на підставі п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування закінчився, та жодній особі не було повідомлено про підозру, за ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року було скасовано як передчасну з підстав неповноти досудового розслідування та через потребу здійснити всі необхідні процесуальні дії;
- постанову від 21 листопада 2019 року про закриття зазначеного кримінального провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування скасовано постановою прокурора від 27 грудня 2019 року;
- постанову від 28 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, за ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року скасовано як незаконну і як таку, що винесена без проведення будь-яких слідчих дій;
- постанову від 24 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, за ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого РогуДніпропетровської області від 14 грудня 2022 року скасовано, оскільки вона не містила обставин, які є підставою для її прийняття.
Крім того, як убачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_6 подавав до апеляційного суду письмові пояснення, у яких наполягав на тому, що місцевий суд не дав належної оцінки його доводам про вчинення кримінального правопорушення стосовно нього головним лікарем ОСОБА_7 . Також звернув увагу на те, що як доказ своїх тверджень він надавав слідчому аудіозапис погроз ОСОБА_7 на його адресу.
Дніпровський апеляційний суд, переглянувши рішення місцевого суду за апеляційною скаргою потерпілого, визнав неспроможними його доводи про те, що досудове розслідування за його заявою не було ефективним та фактично не проводилося. Свою позицію колегія суддів обґрунтувала тим, що під час досудового розслідування було вжито всіх, передбачених законом заходів для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, допитано потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , головного лікаря ОСОБА_7 та інших, проте встановити осіб, які безпосередньо завдавали тілесних ушкоджень потерпілому, не вдалося.
До того ж, апеляційний суд указав, що доводи ОСОБА_6 стосовно причетності ОСОБА_7 , якого орган досудового розслідування також допитав, до завдання тілесних ушкоджень, не знайшли свого підтвердження та ґрунтуються лише на припущеннях потерпілого.
Зважаючи на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення місцевого суду є правильним і таким, що відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Однак, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів суду касаційної інстанції цей висновок вважає передчасним.
За матеріалами судового провадження, 20 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040710000569 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, 4 квітня 2019 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12018040710000569 на підставі п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
За ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року постанову про закриття кримінального провадження скасовано. Як убачається зі змісту ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про те, що досудове розслідування проведено неповно, оскільки з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по дату винесення постанови про закриття кримінального провадження (4 квітня 2019 року) слідчим було лише допитано як свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та за ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2018 року призначено судово-медичну експертизу, тобто слідчий не виконав усіх необхідних слідчих дій, спрямованих на встановлення доказів вчинення кримінального правопорушення, зокрема не допитав інших свідків для з'ясування причин отримання потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень; будь-яких документів, на підтвердження виконання вказаних чи інших слідчих (розшукових) дій, до суду не надав. З огляду на наведене слідчий суддя дійшов висновку, що під час
закриття кримінального провадження слідчий не дотримався вимог
кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин, а проведене досудове розслідування не можна вважати ефективним.
Після цього вже 21 листопада 2019 року було винесено чергову постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, яку 27 грудня 2019 року прокурор скасував.
Надалі вже 28 грудня 2019 року слідчий вчергове виніс постанову про закриття кримінального провадження, яку 27 лютого 2020 року слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу скасував ухвалоюз посиланням на те, що постановою в. о. керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_12 постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 21 листопада 2019 року скасована, оскільки не з'ясовано всіх обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, та відновлено досудове розслідування, а вже постановою від 28 грудня 2019 року кримінальне провадження закрито без проведення будь-яких слідчих дій.
Після цього 24 вересня 2020 року за постановою дізнавача Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження
№ 12018040710000569 було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Слідчий суддя Дзержинського районного суду Дніпропетровської області ухвалою від 14 грудня 2022 року зазначену постанову скасував із посиланням на те, що, ухвалюючи її, орган досудового розслідування не вжив усіх необхідних заходів щодо збирання доказів, не перевірив усіх доводів, викладених заявником у заяві про вчинення правопорушення. Слідчий суддя звернув увагу на те, що в кримінальному провадженні з моменту передання його до відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області не здійснено тимчасових доступів, не витребувано інформації, не вжито усіх заходів, спрямованих на встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального проступку. У рішенні констатовано, що орган досудового слідства не вчинив жодної вагомої дії з метою розкриття кримінального правопорушення та встановлення винних осіб. Також, як зазначив слідчий суддя, з наданих матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 у первісних поясненнях, відібраних після подання заяви про злочин, а так само й під час допиту вказав органу досудового розслідування на осіб, які можуть бути причетні до завдання йому тілесних ушкоджень, і свідків конфлікту, однак з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по
дату винесення оскаржуваної постанови було лише допитано слідчим як свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та призначено судово-медичну експертизу за ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2018 року, яку не направлено на виконання. Крім того, в ухвалі слідчого судді вказано, що в матеріалах провадження містяться доручення на проведення розшукових та слідчих дій, які також не виконано в повному обсязі, навіть після скасування слідчим суддею попередніх постанов про закриття кримінального провадження.
Зміст оскарженого в касаційному порядку рішення суду першої інстанції свідчить, що, вирішуючи питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1
ст. 284 КПК, місцевий суд не дав належної оцінки доводам потерпілого ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення стосовно нього конкретними особами, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження та фактично жодним чином не мотивував свого рішення про закриття кримінального провадження.
Апеляційний суд також не звернув належної уваги на доводи потерпілого, який
в апеляційній скарзі наголошував, що орган досудового розслідування не здійснив всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, хоча він повідомляв слідчого про особу, яка, на його думку, була причетна до завдання йому тілесних ушкоджень (головний лікар ОСОБА_7 ), надавав слідчому звукозаписи, де, на його переконання, зафіксовано погрози головного лікаря в його сторону.
Отже, суди обох інстанцій належним чином не обґрунтували, чому в цьому конкретному випадку не йдеться про ухвалення рішення стосовно конкретної особи, на яку вказує потерпілий.
Також потерпілий детально описав численні постанови про закриття кримінального провадження, скасовані прокурором або слідчим суддею, зокрема, через їх передчасність, оскільки орган досудового розслідування не провів належного обсягу слідчих та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні. Однак суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним вище доводам потерпілого, не проаналізував процесуальних рішень про закриття кримінального провадження та причин їх постійного скасування або постановами прокурора, або ухвалами слідчого судді, не звернув уваги на вказівки, викладені у процесуальних рішеннях прокурора та слідчого судді щодо скасування постанов про закриття кримінального провадження, не проаналізував, зважаючи на позицію потерпілого, які конкретні слідчі або інші процесуальні дії провів орган досудового розслідування з метою виконання завдань кримінального провадження після кожного процесуального рішення прокурора або слідчого судді стосовно скасування постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку з неповнотою досудового розслідування та до моменту прийняття чергового процесуального рішення слідчого про закриття кримінального провадження, а після цього до моменту звернення до суду з клопотанням, проти задоволення якого категорично заперечує потерпілий.
У цьому аспекті неспроможними є посилання прокурора в запереченнях на касаційну скаргу потерпілого про те, що під час досудового розслідування було вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, зокрема доводи прокурора щодо проведення огляду місця події не підтверджені матеріалами судової справи.
Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування оскаржених рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Також Суд звертає увагу, що посилання судів обох інстанцій, з метою обґрунтування правильності ухваленого ними рішення на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2018 року (справа № 665/2387/14-к, провадження № 51-240 км 18) є нерелевантним, оскільки у згаданій справі було встановлено особу і надалі стосовно неї закрито справу з нереабілітуючих підстав, а саме у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строків давності.
У цьому ж кримінальному провадженні не встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а тому закінчення строків давності, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, не звільняє орган досудового розслідування від обов'язку проведення всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Інше суперечило б завданням та загальним засадам кримінального процесуального закону.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 вересня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3