21 травня 2024 року
м. Київ
справа №344/1577/13-к
провадження № 51-9471км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2023 року, якою повернуто заяву ОСОБА_5 про перегляд вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року за нововиявленими обставинами, та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, якою апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення,
встановив:
УхвалоюІвано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року заяву ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху, зважаючи на те, що вона не відповідала вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та надано строк для усунення виявлених недоліків.
7 грудня 2023 року, на виконання ухвали суду щодо усунення недоліків, до суду надійшла заява ОСОБА_5 у якій він зазначив, що він не може надати належним чином посвідчену копію вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2012 року із довідкою щодо набрання ним законної сили, оскільки даний вирок був скасований касаційної інстанцією. Крім цього, зазначив, що вирок був скасований не з мотивів неправильного призначення покарання.
Місцевий суд повертаючи заяву вказав, що ОСОБА_6 , як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначив вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області (справа №1/0990/1/2011).
Однак, вказаний вирок був скасований, що не заперечує і сам заявник, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, за результатами якого Івано-Франківським міським судом 15 січня 2015 року було ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, пунктів 1, 6, 13 ч. 2 ст. 115, пунктів 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України до довічного позбавлення волі.
Вищевказаний вирок ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року та ухвалою Верховного суду України від 29 листопада 2016 року залишений без змін та набрав законної сили.
Тому у заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами не вказано конкретних обставин, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, а лише зазначено про незгоду з судовим рішенням.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 було залишено без задоволення. Суд зазначив, що судом першої інстанції було правильно встановлено те, що заявник в своїй заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами не вказав конкретних обставин, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, а лише зазначено про незгоду з судовим рішенням.
Також колегія суддів вказала про те, що сам факт незгоди з прийнятим судовим рішенням, яке набрало законної сили, не може бути підставою для його невиконання чи перегляду такого рішення за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд звернув увагу засудженого на те, що повернення заяви, не позбавляє його права, у разі виникнення таких обставин, повторно звернутися до суду першої інстанції із вмотивованою заявою про перегляд вказаного вироку за нововиявленими обставинами, відповідно до вимог ст. 459 КПК.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про перегляд вищезазначених ухвал та вказує на те, що місцевий суд не мав права надавати оцінку доказам зазначених у його заяві, а також про повторну участь судді ОСОБА_7 у розгляді вказаної заяви, оскільки вона брала участь в ухваленні вироку щодо нього, а тому це викликає сумніви відносно її неупередженості.
Колегія Суддів вважає, що висновки місцевого та апеляційного судів про те, що як в заяві так і у виправленнях на усунення недоліків засуджений не послався на обставини передбачені ст. 459 КПК і подана заява не містила даних, що свідчили про наявність нововиявлених обставин, які об'єктивно існували на момент проведення судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , належним чином мотивовані.
Як зазначив апеляційний суд, рішення місцевого суду належним чином обґрунтовано, оскільки, недоліки, на які посилався суд при прийнятті рішення про залишення заяви засудженого ОСОБА_6 без руху, ним не були усунуті, заява у відповідність до вимог чинного законодавства не приведена.
Крім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 також не вказав нововиявлених обставин, які могли б вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 76 КПК визначено підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Зокрема ч. 2 цієї статті передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Тобто, вказаною статтею не встановлено заборони щодо повторної участі судді у розгляді провадження за нововиявленими обставинами, якщо цим суддею ухвалювався вирок у кримінальному провадженні, про що йдеться у касаційній скарзі.
Оскільки інших доводів щодо упередженості судді ОСОБА_7 , незаконності ухвал місцевого й апеляційного судів захисник у касаційній скарзі не вказав, а наведені у касаційній скарзі мотиви свідчать про відсутність підстав для її задоволення, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2023 року, якою повернуто заяву ОСОБА_5 про перегляд вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 рокуза нововиявленими обставинами, та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, якою апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3