Іменем України
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 463/2067/23
провадження № 51-2623 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу Надєл ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року,
встановив:
Личаківський районний суд м. Львова ухвалою від 08 лютого 2024 року задовольнив клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про арешт майна, наклав арешт, що полягає у позбавленні права на відчуження майна, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: автомобіль марки «FIAT» модель «DUCATO», 1992 року випуску, номер знака НОМЕР_1 ; автомобіль марки «BMW» модель «525D», 2005 року випуску, номер знака НОМЕР_2 ; автомобіль марки «HYUNDAI» модель «ACCENT», 1986 року випуску, номер знака НОМЕР_3 ; автомобіль марки «HYUNDAI» модель «STELLAR», 1985 року випуску, номер знака НОМЕР_4 .
Львівський апеляційний суд ухвалою від 04 березня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Надєл ОСОБА_8 на ухвалу місцевого суду про накладення арешту на майно.
У касаційній скарзі ОСОБА_9 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Оскільки ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, тому окремому оскарженню в апеляційному порядку вона не підлягає.
В силу ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Саме цими нормами процесуального закону й керувався апеляційний суд, ухвалюючи рішення від 04 березня 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_9 .
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Зазначена позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року (справа № 456/3303/21; провадження № 51-5257кмо21), відповідно до якої ухвала суду про накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Крім того, ч. 2 ст. 392 КПК передбачено, що ухвалу судді (суду) про арешт майна може бути переглянуто під час апеляційного оскарження вироку у відповідному кримінальному провадженні, а також скасовано у порядку статті 174 КПК. Це свідчить про те, що чинне законодавство не виключає можливості перегляду відповідної ухвали судді (суду), але визначає певні межі для її реалізації.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня
2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3