21 травня2024 року
м. Київ
справа № 235/3240/23
провадження № 61-6767ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди,
У травні 2024 року представник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - адвокат Бузівська Н. М., через підсистему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
Однак, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з урахуванням наступного.
І. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом із касаційною скаргою представник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - адвокат Бузівська Н. М., подала клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на скрутний фінансовий стан заявника.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
У задоволенні клопотання представника ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - адвоката Бузівської Н. М., про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження майнового стану ТОВ «Шахтобудівельна компанія».
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд урахував, що зазначені заявником обставини, за відсутності належних доказів, не є безумовними підставами для відстрочення сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції жодних доказів на підтвердження реального майнового стану, який перешкоджає заявнику виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
У зв'язку з наведеним ТОВ «Шахтобудівельна компанія» необхідно або сплатити судовий збір за подання касаційної скарги або звернутись із новим клопотанням, на підтвердження якого надати належні докази.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди у сумі 800 000, 00 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 09 квітня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 300 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5 000, 00 грн.Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 3 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00 грн.
За змістом пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.
Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються тільки позивачі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.
З урахуванням зазначеного, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 6 000,00 грн (300 000, 00 х 1% х 200 %).
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
ІІ. Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам щодо форми та змісту.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
У поданій касаційній скарзі представник представник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - адвокат Бузівська Н. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, посилається на порушення останнім норм процесуального права, а саме помилковість висновків, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду
від 09 квітня 2024 року, визначені частиною другоюстатті 389 ЦПК України.
Крім того, прохальна частина поданої касаційної скарги містить вимогу щодо скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року про відмову у задоволенні спільної заяви ОСОБА_1 та ТОВ «Шахтобудівельна компанія» про затвердження мирової угоди.
Водночас, Верховний Суд звертає увагу заявника, що скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 406 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги ТОВ «Шахтобудівельна компанія», як вже було зазначено, зводиться до незгоди заявника саме із ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, частини другої статті 406 ЦПК України. Крім того, заявнику слід уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги в частині клопотання щодо ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року та надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа у підсистемі Електронний суд заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтею 8 Закону України «Про судовий збір», статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков