Ухвала
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 369/2602/21
провадження № 61-6616ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про поділ житлового будинку та земельних ділянок в натурі (виділ частки), що перебувають у спільній частковій власності,
У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельних ділянок в натурі (виділ частки), що перебувають у спільній частковій власності.
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 06 липня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.
Виділив в натурі ОСОБА_3 54/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 80 566,00 грн, у складі: житловий будинок літ. «А», у тому числі «1-3» житловою площею 10,4 кв. м, «1-6» житловою площею 18,0 кв. м, прибудову літ. «а», у тому числі «1-1» веранда площею 8,7 кв. м, «1-2» кухня площею 10,5 кв. м, під «а» (погріб і ганок), літ. «Б» літня кухня, літ. «Г» вбиральня, колодязь № 1, ворота хвірткою № 7, житловою площею 28,4 кв. м, загальною площею 47,6 кв. м та визнав за ОСОБА_3 право власності на це майно.
Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 54/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 80 566,00 грн, у складі: житловий будинок літ. «А», у тому числі «1-3» житловою площею 10,4 кв. м, «1-6» житловою площею 18,0 кв. м, прибудову літ. «а», у тому числі «1-1» веранда площею 8,7 кв. м, «1-2» кухня площею 10,5 кв. м, під «а» (погріб і ганок), літ. «Б» літня кухня, літ. «Г» вбиральня, колодязь № 1, ворота хвірткою № 7, житловою площею 28,4 кв. м, загальною площею 47,6 кв. м.
Виділив в натурі ОСОБА_1 46/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 68 584,00 грн, у складі: житловий будинок літ. «А», у тому числі «1-4» житловою площею 13,1 кв. м, «1-5» житловою площею 24,2 кв. м (загальною житловою площею 37,3 кв. м), огорожу № 3, та визнав за ОСОБА_1 право власності на це майно.
Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 46/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 68 584,00 грн, у складі: житловий будинок літ. «А», у тому числі «1-4» житловою площею 13,1 кв. м, «1-5» житловою площею 24,2 кв. м (загальною житловою площею 37,3 кв. м), огорожу № 3.
Виділив в натурі ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1777,0 кв. м, шляхом виділу із земельних ділянок кадастровий номер 3222485201:01:033:5024 - 1250 кв. м та кадастровий номер 3222485201:01:033:5023 - 527 кв. м. Вхід на ділянку організувати з АДРЕСА_1 , через ворота з хвірткою № 7 (на схемі позначено червоним кольором) та визнав за ОСОБА_3 право власності на це майно.
Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1777,0 кв. м, виділену в натурі із земельних ділянок кадастровий номер 3222485201:01:033:5024 - 1250 кв. м та кадастровий номер 3222485201:01:033:5023 - 527 кв. м.
Виділив в натурі ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1778,0 кв. м, шляхом виділу із земельних ділянок кадастровий номер 3222485201:01:033:5024 - 1250 кв. м та кадастровий номер 3222485201:01:033:5023 - 528 кв. м. Вхід на ділянку організувати з АДРЕСА_1 через огорожу № 3 по фасаду (на схемі позначено зеленим кольором) та визнав за ОСОБА_1 право власності на це майно.
Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 1778,0 кв. м.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості зменшення його ідеальної частки на 4/100 при виділі в натурі часток житлового будинку і господарських надвірних споруд у розмірі 5 991,00 грн.
Виплатив ОСОБА_1 грошові кошти, що внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду в сумі 5 991,00 грн у якості компенсації вартості зменшення його ідеальної частки на 4/100 при виділі в натурі часток житлового будинку і господарських надвірних споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнув з ОСОБА_1 половину вартості за проведення експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження з розподілу житлового будинку та земельних ділянок у сумі 7 000,00 гр.
02 травня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
В касаційній скарзі заявник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року складено 14 березня 2024 року, а отримано представником відповідача 10 квітня 2024 року за його заявою. Ураховуючи наведене, вважає, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин та просить його поновити.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до частини першої-п'ятої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Проте заявником не надано жодних доказів на підтвердження недотримання судом апеляційної інстанції вимог, встановлених у статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та роз'яснити заявнику про необхідність надання доказів, що підтверджують недотримання апеляційним судом вимог, встановлених у статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення. А також, надати докази, що підтверджуються коли саме заявник отримав оскаржувану постанову апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.
На підтвердження наведених обставин заявник має надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути довідка із суду, копії матеріалів справи тощо.
Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поважності причин пропуску заявником строку на касаційне оскарження з наведених підстав.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Отже, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, а також надати відповідні докази на підтвердження пропуску цього строку, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, в порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України заявником в касаційній скарзі не зазначено, зокрема відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
Також, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у 2021 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 270,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Вартість спірного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 149 150,00 грн.
Разом із цим, касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову в частині визнання права власності на земельну ділянку, виділену в натурі із земельних ділянок кадастровий номер 3222485201:01:033:5024 та кадастровий номер 3222485201:01:033:5023, у зв'язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову (станом на дату подання позову до суду), а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши такий розмір належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно вартості спірного нерухомого майна станом на дату подання позову до суду), та сплатити його в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного нерухомого майна.
Також суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги необхідно здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев