14 травня 2024 рокуСправа № 921/64/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.
розглянувши заяву та додані матеріалами № б/н від 19.04.2024 (вх№3199 від 22.04.2024) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання кредиторських (грошових) вимог у справі 921/64/24
про неплатоспроможність боржника: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
За участю представників сторін:
кредиторів: Рацина Романа Романовича, витяг з ЄДР; ОСОБА_1 ( паспорт № НОМЕР_3 виданий 20.08.2022 орган № 6132);
представника боржника: адвоката Ганчука Григорія Володимировича, ордер АІ №1540064 від 31.01.2024;
керуючий реструктуризацією: ОСОБА_3 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1879 від 22.12.2018.
Суть справи.
Ухвалою суду від 12.03.2024 відкрито провадження у справі №921/64/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 12.07.2017, орган № 6110), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Деяка Ярослава Михайловича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1879 від 22.12.2018, АДРЕСА_3 , призначено попереднє судове засідання на 03.05.2024.
ОСОБА_1 подала заяву №б/н від 19.04.2024 (вх.№3199 від 22.04.2024) про визнання кредиторських (грошових) вимог, в якій просить суд прийняти заяву та визнати її грошові вимоги щодо ОСОБА_2 на суму 335 013,69грн.
Ухвалою суду від 25.04.2024 прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 03.05.2024, зобов'язано ОСОБА_1 надати:- довідку про доходи та місце роботи за останні 5 років та визнано обов'язковою участь ОСОБА_1 у судовому засіданні, а ухвалою суду від 03.05.2024, враховуючи неотримання ОСОБА_1 ухвали суду, не забезпечення участі у судовому засіданні та не подання витребуваних доказів, відкладено розгляд заяви №б/н від 19.04.2024 в попередньому засіданні на 14.05.2024. Учасники справи повідомлені про дату та час судового засідання.
Представник кредитора підтримав подану заяву та просить її задовольнити та зазначив, що заборгованість боржника підтверджується розпискою від 10.01.2023 про надання коштів у борг від.
Представник боржника подав додаткові пояснення за результатами розгляду вимог кредитора №б/н від 23.04.2024 ( вх.№3290 від 23.04.204) у якій просить задовольнити заяву ОСОБА_1 та визнати її кредитором у справі №921/64/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_2 з грошовими вимогами на загальну суму 335 013,69грн.
Керуючий реструктуризацією подав повідомлення за результатами розгляду вимог кредитора №2504/2024-1 від 25.04.2024 ( вх.№3547 від 02.05.204) у якій просить визнати ОСОБА_1 кредитором у справі №921/64/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_2 з грошовими вимогами на загальну суму 335 013,69грн.
ОСОБА_1 подала заяву №б/н та без дати (вх.№3652 від 07.05.2024) про долучення доказів, а саме відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого податку та військового збору.
Розглянувши заяву № б/н від 19.04.2024 (вх.№3199 від 22.04.2024) ОСОБА_1 , заслухавши представників кредитора, боржника та керуючого реструктуризацією, суд прийшов до висновку, що така підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Кредиторські вимоги ОСОБА_1 у справі №921/64/24 про визнання неплатоспроможним фізичної особи ОСОБА_4 є конкурсними та заявлені з дотриманням строку на їх заявлення.
За змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Абзацом 11 ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
В заяві № б/н від 19.04.2024 (вх.№3199 від 22.04.2024) кредитор просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 в розмірі - 335 013,69грн.
В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що 10.01.2023 позичила ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн під 12 % річних, які остання зобов'язувалася повернути в наступному порядку: 100 000,00грн - до 30.06.2023, 100 000,00грн - до 30.08.2023 та 100 000,00грн - до 30.11.2023 та проценти за користування коштами - до 31.12.2023, що підтверджується розпискою від 10.01.2023.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
При цьому суд має за необхідне зазначити, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 та від 01.03.2023 у справі №902/221/22.
При цьому, визначена приписами статті 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Відповідно до стаття 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн під 12% річних, на що надала Розписку від 10.01.2023, в якій зобов'язалася повернути Позикодавцеві борг у сумі 100 000,00грн - до 30.06.2023, 100 000,00грн - до 30.08.2023 та 100 000,00грн - до 30.11.2023 та проценти за користування коштами - до 31.12.2023.
Однак, ОСОБА_2 не повернула борг у встановлений строк.
ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з претензією від 09.01.2024 про повернення заборгованості за договором позики від 10.01.2023 у розмірі 335 013,69грн, з яких 300 000,00грн - основний борг та 35 013,69грн - 12% річних, яка залишена без відповіді та задоволення.
Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами ОСОБА_1 відносно боржника ОСОБА_2 загальна сума заборгованості становить 335 013,69грн. Грошові вимоги, зазначені в заяві є повністю неоплаченими боржником, у зв'язку з фактичною неплатоспроможністю.
Боржник визнає наявну заборгованість.
Також, керуючим реструктуризацією ОСОБА_3 розглянуто кредиторські грошові вимоги ОСОБА_1 визнано вимоги повністю у заявленій сумі 335 013,69грн, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог.
Згідно ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з вимог ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Згідно ч.2 ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 6 056,00 грн. сплачені згідно платіжної інструкції № 0.0.3597552426.1 від 19.04.2024 відшкодовуються кредитору у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи наведене, норми чинного законодавства, визнання вимог керуючим реструктуризацією та боржником, суд задовольняє Заяву № б/н від 19.04.2024 (вх№3199 від 22.04.2024) ОСОБА_1 про визнання кредиторських (грошових вимог) відносно боржника фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 12.07.2017, орган № 6110) в сумі 335 013,69грн.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
- 6 056,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);
- 335 013,69грн, з яких 300 000,00грн - основний борг та 35 013,69грн - 12% річних) (вимоги другої черги).
Керуючись ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Заяву № б/н від 19.04.2024 (вх.№3199 від 22.04.2024) ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відносно фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 12.07.2017, орган № 6110) в сумі 335 013,69грн.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
- 6 056,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);
- 335 013,69грн, з яких 300 000,00грн - основний борг та 35 013,69грн - 12% річних) (вимоги другої черги).
3. Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
4. Копію ухвали надіслати:
поштовою кореспонденцією:
- боржнику - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );
- кредитору ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;
- до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСТІС:
- представнику боржника - адвокату Ганчуку Григорію Володимировичу;
- арбітражному керуючому Деяку Ярославу Михайловичу.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвала суду розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
.
Суддя М.С. Стадник