01 травня 2024 року Справа № 915/1578/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», код 30083966 (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18), яка пред'явлена до Миколаївської міської ради (відповідач), код 26565573 (57027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) про стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 3050,12 грн.
За участю представників позивача - Гридіної О.А., адвоката Вірченко І.П.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії. В опалювальний період 2022-2023 років позивач на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії здійснював постачання теплової енергії для обігріву належних відповідачу нежитлових приміщень. Дані приміщення знаходяться у складі багатоквартирного житлового будинку та оснащено будинковим лічильником. З січня по червень 2023 року відповідачу було поставлено теплової енергії на загальну суму 3050,12 грн., яку відповідач отримав, але не оплатив.
Як на правову підставу позову, позивач послався на положення:
- Закону України "Про житлово-комунальні послуги";
- Закону України "Про теплопостачання";
- Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання";
- Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 509, 525, 526, 625;
- постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії";
- методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.
За наслідками розгляду справи позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з оплати поставленої теплової енергії, яка становить 3050, 12 грн.
Відповідач не погодився із позовними вимогами, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що позивачем не зазначено доказів у підтвердження обставин приєднання відповідача до умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме вчинення відповідчем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання позивачу підписаної заяви-приєднання, сплата відповідачем рахунку за надану послугу, факт отримання відповідачем послуги. У додатках до позову є наряд про підключення до теплопостачальної мережі, однак абонентом підключення зазначено КНП ММР "Міська стоматологічна поліклініка", а не відповідача. У додатках до позову наявний акт надання послуг №4923, у якому відсутня дата його складання та підпис відповідача. Відсутні у позовних матеріалах відомості щодо власника нежитлових приміщень, розташованих по пр. Центральному, буд. 69/7. Позивачем не доведені фактичні обставини для застосування відповідної норми для розрахунку теплової енергії по середньомісячному споживанню. Крім того, позивач не скористався передбаченим законодавством правом по обмеженню постачання теплової енергії за наявності заборгованості за спожиту теплову енергію.
У відповіді на відзив позивач зазначив наступне.
Відповідач, зазначивши про недоведеність факту отримання послуги постачання теплової енергії та відсутності підписаного договору про надання послуги, всупереч вимог ст. 74 ГПК не надав жодного документу, який би підтверджував відсутність опалення у нежитлових приміщеннях, розташованих по пр. Центральному, буд. 69/7. Враховуючи той факт, що належні відповідачу нежитлові приміщення не обладнані окремими вузлами обліку теплової енергії, а знаходяться у житловому будинку, на вводі якого встановлено загальний вузол обліку теплоспоживання, то споживання тепла вбачається з відомостей споживання теплової енергії. З січня 2023 року по червень 2023 року розрахунок суми боргу відповідача за спожиту теплову енергію виконаний позивачем на підставі даних відомостей споживання теплової енергії. До дати пред'явлення позову жодного листа від відповідача про відключення опалення у власних приміщеннях на адресу позивача не надходило, підтверджуючих документів про відсутність опалення у цих приміщеннях не надавалося.
У запереченні відповідач вказав про наступне.
Позивач вказує на те, що фактом надання послуг є наряд з підключення будинку до теплопостачальної мережі та рішення міської ради про початок опалювального періоду. Проте, на думку відповідача, наряд на підключення лише засвідчує факт підключення будинку до теплової мережі і не доказом надання послуги. До того ж, наряд не підписаний з боку відповідача.
Приєднані до відповіді на відзив відомості про споживання теплової енергії свідчать про постачання теплової енергії до будинку №69 по пр. Центральному.
Таким чином, на думку відповідача, позивачем не доведено факту отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії.
Процесуальні дії.
11.10.2023 року позов зареєстрований у канцелярії Господарського суду Миколаївської області.
16.10.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.03.2024 року ухвалою суду призначений розгляд справи по суті з проведенням судового засідання.
01.05.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заяви і клопотання.
Заяв і клопотань не надходило.
Із змісту позову вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.
1. З 01.11.2021 року із співвласниками будинку №69 по пр. Центральному у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
2. Нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: пр. Центральний, буд. 69/7 у м. Миколаєві, знаходяться у складі багатоквартирного житлового будинку та оснащено будинковим лічильником.
3. Територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником зазначених нежитлових приміщень, якими раніше користувалися установи та організації згідно договорів оренди комунального майна.
4. Управління комунального майна Миколаївської міської ради листом від 25.04.2023 року підтвердило, що приміщення, яке розташоване по пр. Центральному, буд. 69/7 площею 31,6 кв.м. в оренду не здавалось і є вільним.
5. 15.11.2022 року з початком опалювального періоду 2022-2023 років було підписано наряд про підключення будинку АДРЕСА_1 до системи опалення.
6. В опалювальний період 2022-2023 років позивач постачав відповідачу теплову енергію з метою теплозабезпечення його нежитлових приміщень, яку відповідачем не оплачено.
7. У серпні 2023 року позивач заявив відповідачу претензію на суму 3050,12 грн., яка залишена без задоволення.
До позову приєднано наступні документи:
- копія претензії від 10.08.2023 року №1076-ю з додатками до неї: розрахунком боргу за рахунком №4923 за теплову енергію, акт прийому-передачі теплової енергії за період з 27.01.2023 року по 30.06.2023 року;
- примірник індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії;
- копії рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради №625 від 09.11.2022 року, №176 від 24.03.2023 року про початок та закінчення опалювальних сезонів;
- копія рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.02.2022 року;
- копія наказу ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" №473 від 22.09.2021 року;
- копія наряду від 15.11.2022 року;
- копія листа №1433/02.02.01-40/10/14/23 від 25.04.2023 року;
- копія листа №10-01/427 від 14.03.2023 року;
- копія листа №10-01/571 від 06.04.2023 року;
- копія виписки із статуту позивача.
До відповіді на відзив позивач приєднав копії відомостей споживання теплової енергії.
При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).
Учасники справи, зокрема зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).
У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).
Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).
Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.
Позивач зазначає, що приміщення, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, проспект Центральний, будинок 69/7 належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, якими раніше користувалися різні установи та організації згідно договорів оренди комунального майна.
У підтвердження цього позивач приєднав до позову копію листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1433/02.02.01-40/10/14/23 від 25.04.2023 року, із змісту якого вбачається, що виконавчий комітет міської ради, відповідаючи на запит позивача, вказує, що нежитлові приміщення першого поверху по пр. Центральному, 69/7 загальною площею 31,6 кв. м, які знаходилися в орендному користуванні ПП “АНК-Сервіс” відповідно до договору оренди від 28.01.2020 року у період з 28.01.2020 року по 26.01.2023 року, на даний час вільні.
Виходячи із змісту даного листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради суд дійшов висновку, що відповідне твердження позивача про належність відповідачу вказаних нежитлових приміщень не є очевидним.
Належні дані про власника нежитлових приміщень позивач вправі був отримати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності згідно положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, наведені у ст. 4 вказаного Закону, зокрема державній реєстрації права підлягає реєстрація права власності на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 32 вказаного Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, належним доказом наявності у відповідача права власності на нежитлові приміщення площею 31,6 кв.м, які розташовані по пр. Центральному, буд. 69/7 у м. Миколаєві, є отримана у встановленому порядку інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності у паперовій чи електронній формі.
Таким чином, наявність у відповідача права власності на зазначене нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення площею 31,6 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_2 , позивачем не доведено.
У позові зазначається, що з 01.11.2021 року зі всіма співвласниками будинку №69 по пр. Центральному у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Також у позові зазначається, що нежитлові приміщення, які розташовані по АДРЕСА_2 , знаходяться у складі багатоквартирного житлового будинку.
Однак, доказів тієї обставини, що нежитлові приміщення, які мають адресу: м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 69/7, знаходяться у складі багатоквартирного житлового будинку, зокрема будинку №69, розташованого по пр. Центральному у м. Миколаєві, у матеріалах справи відсутні.
Не надано також доказів виконання позивачем вимог законодавства щодо розміщення тексту індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії на офіційному веб-сайті позивача, як це передбачено статтями 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, п. 13 постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії".
Таким чином, позивачем не підтверджено, що ним згідно положень законодавства було зроблено публічну пропозицію до укладення договору з надання послуги з постачання теплової енергії.
Позивач зазначає, що приєднання відповідача до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відбулося саме за фактом споживання теплової енергії.
У підтвердження споживання теплової енергії позивач послався на наряд без номеру від 15.11.2022 року та відомості споживання теплової енергії від 24.01.2023 року, 23.02.2023 року, 27.03.2023 року.
Так, у наряді зазначено, що проводиться підключення системи опалення абонента КНП ММР “Міська стоматологічна поліклініка”, адреса: пр. Центральний, 69. Підключення проводиться згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №625 від 09.11.2022 року. Наряд підписаний з боку абонента та представника позивача.
При цьому, у наряді від 15.11.2022 року відсутні дані стосовно нежитлових приміщень розташованих по пр. Центральному, буд. 69/7 у м. Миколаєві та відповідача в якості абонента.
Крім того, у відповідній графі наряду не зазначені дані про вузол обліку теплової енергії та його показання на початок опалювального періоду.
У відомостях споживання теплової енергії від 24.01.2023 року, 23.02.2023 року, 27.03.2023 року містяться, зокрема дані по буд. АДРЕСА_3 , у відомостях відсутні.
Позивач у позові зазначив, що будинок обладнано вузлом комерційного обліку, але доказів на підтвердження зазначеної обставини не надав.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Порядок розподілу комунальних послуг між позивачами закріплено у ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Порядок надання, обліку і оплати послуги з теплопостачання також врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії".
Отже, за викладених у позові обставин споживання теплової енергії має бути підтверджено показаннями вузла комерційного обліку. Наряд на підключення лише підтверджує об'єктивну можливість споживання теплової енергії.
Таким чином, приєднаними до позову доказами не підтверджені викладені у позові обставини про те, що:
- відповідач є власником нежитлових приміщень площею 31,6 кв.м, які розташовані у буд. 69/7 по пр. Центральному у м. Миколаєві;
- нежитлові приміщення у буд. АДРЕСА_4 ;
- мало місце підключення до теплової мережі буд. АДРЕСА_1 , у складі якого є відповідні нежитлові приміщення площею 31,6 кв.м, а не тільки абонента - КНП ММР “Міська стоматологічна поліклініка”;
- будинок АДРЕСА_1 обладнано вузлом комерційного обліку послуги з постачання теплової енергії;
- у відповідний період мало місце споживання теплової енергії будинком АДРЕСА_1 за показаннями вузла комерційного обліку;
- розподіл спожитої теплової енергії між споживачами будинку АДРЕСА_1 та інших приміщень, які входять до його складу, було виконано з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року;
- відповідачу було публічно запропоновано укладення індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом розміщення його тексту на офіційному веб-сайті позивача.
З огляду на те, що позивачем не підтверджено вищевказаних обставин, не є підтвердженим факт наявності у відповідача обов'язку по оплаті теплової енергії на суму 3050, 12 грн. та відповідно права позивача вимагати цієї оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на те, що порушення відповідного права позивачем не доведено, у суду не має законних підстав для задоволення позову.
Згідно положень ст. 129 ГПК судовий збір має бути покладений на позивача.
Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2024 року.
Суддя А.П. Алексєєв