ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2024Справа № 910/2402/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 7-Г, ідентифікаційний код 30370711)
до Фізичної особи-підприємця Яременко Єгора Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 87 606, 95 грн,
Представники сторін: не викликались
Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Яременко Єгора Сергійовича (далі - відповідач) про стягнення 87 606, 95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №С1-05/21 від 16.11.2021 (далі - договір) позивачем перераховано на користь відповідача 79 350, 00 грн авансового платежу, втім відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, тестовий варіант сайту (витвору) не направив, оригінал витвору позивачу не передав, авансовий платіж не повернув, в зв'язку з чим і виникла заборгованість у розмірі 79 350, 00 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 3 051, 49 грн 3% річних та 5 205, 46 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 двічі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.11.2021 між Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Яременко Єгором Сергійовичем (далі - виконавець) укладено договір №С1-05/21 (далі - договір), предметом якого є виконання виконавцем робіт: зі створення сайту відповідно до Технічного завдання, що формується замовником та узгоджується сторонами у додатку №1 до цього договору, супроводження виконавцем процесу розгортання, налаштування та запуску у промислову експлуатацію сайту у замовника, (надалі - роботи), з переданням замовнику результатів виконаних робіт та виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати робіт в обсязі, на умовах і в строки, що визначені ним договором.
Результатом виконаних робіт повинен бути створений виконавцем сайт (в тексті іменований також як «витвір») як сукупність програмно-апаратних засобів для ЕОМ, що забезпечують публікацію для загального огляду даних про компанію ПАТ «НДУ» в Інтернеті та певну кількість інтерактивних функціоналів для взаємодії із клієнтами ПАТ «НДУ» відповідно до технічного завдання (узгодженого сторонами в додатку № 1 до нього договору), що переданий замовнику, розгорнутий, налаштований та введений в експлуатацію у замовника (п. 1.1. договору).
У відповідності до пункту 2.1. договору виконавець зобов'язується - виконати роботи зі створення сайту відповідно до вимог, параметрів тощо, вказаних в Технічному завданні (узгодженому сторонами в додатку № 1 до цього договору) і передати замовнику виключні майнові права на витвір разом із комплектом поставки витвору: до складу якого входять: оригінал витвору, модулі для розгортання промислового середовища, супровідна документація щодо витвору, його архітектури та адміністрування, програмний код, інше (за необхідності); - виконати роботи з супроводження спеціалістів ПАТ "НДУ" у процесі розгортання, налаштування та запуску витвору у промислову експлуатацію.
Згідно з пунктом 2.2. договору виконавець зобов'язується виконати всі роботи (в т.ч. створити витвір) в строк 3 календарні місяці з моменту внесення замовником авансового платежу, відповідно до п. 6.2 договору.
За умовами пункту 3.1. договору сторони домовилися, що приймання-передачі результатів виконаних робіт здійснюється поетапно:
1 етап - передача виконавцем замовнику оригіналу витвору шляхом передачі комплекту поставки витвору, визначеного згідно з п.п. 2.1. договору;
2 етап - після розгортання, налаштування та введення в експлуатацію у замовника сайту передача виконавцем замовнику всіх виконаних робіт на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до пункту 3.2. договору перед прийманням-передачею витвору, виконавець направляє замовнику тестовий варіант витвору, який передається в електронному вигляді дія узгодження. Тестовий варіант витвору передається виконавцем у строк, узгоджений сторонами для створення витвору, але в будь-якому випадку до закінчення строку що визначений в п. 2.2. цього договору.
За умовами пункту 3.5. договору у випадку відсутності зауважень до тестового варіанту витвору оригінал витвору передається замовнику на наступний день після отримання виконавцем повідомлення замовника про узгодження тестового варіанту витвору, але не пізніше закінчення строку, обумовленого п. 2.2. договору, шляхом передачі замовнику комплекту поставки витвору, визначеного згідно з п.п. 2.1 договору, з підписанням сторонами акту приймання-передачі витвору.
Після завершення виконання всіх робіт, обумовлених п. 2.1. договору, та наявності результату виконаних робіт, згаданого в п. 1.1. договору, виконавець складає та надає замовнику на підпис в 2х примірниках акт прийому-передачі виконаних робіт (пункт 3.6. договору).
Пунктом 6.1. договору погоджено, що загальна вартість робіт становить 158 700, 00 грн без ПДВ. Загальна вартість робіт є ціною цього договору та включає всі витрати виконавця, пов'язані із виконанням робіт за цим договором, в т.ч. винагороду виконавця за створення витвору та передачу замовнику виключних майнових прав інтелектуальної власності на витвір відповідно до п. 4.1. договору.
Умовами пункту 6.2. договору передбачено, що оплата вартості робіт відбувається в наступному порядку:
- 50% від загальної вартості робіт, що складає 79 350, 00 грн без ПДВ, сплачується авансовим платежем, після підписання цього договору, протягом 5х банківських днів з моменту отримання замовником від виконавця рахунку на сплату авансового платежу;
- 50% від загальної вартості робіт, що складає 79 350, 00 грн без ПДВ, замовник перераховує виконавцю на банківський рахунок, протягом 5х банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийму-передачі виконаних робіт, на підставі рахунку від виконавця.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє (крім положень, обумовлених розділом 4 та 8 цього договору) до 31.03.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе за цим договором зобов'язань (пункт 7.1. договору).
У пункті 7.2. договору сторони, з розумінням норм чинного законодавства України, в тому числі положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, за взаємною згодою встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань, передбачених ним договором, в т.ч. у випадку порушення виконавцем строків виконання своїх зобов'язань за договором, та/або у випадку, якщо надані виконавцем замовнику згідно з умовами цього договору гарантії, не відповідають дійсності, замовник має право відмовитися від цього договору/розірвати договір в односторонньому порядку.
Про свою відмову від договору/розірвання договору замовник повідомляє виконавця письмово. Сторони за взаємною згодою встановили наступні правові наслідки відмови замовника від цього договору/розірвання договору з ініціативи замовника:
а) виконавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання виконавцем повідомлення замовника про відмову від нього договору/його розірвання повернути замовнику (на його рахунок, вказаний замовником) всю суму коштів, що була сплачена замовником виконавцю відповідно до умов цього договору.
б) даний договір (крім положень розділу 4 та 8 Договору) вважається сторонами таким, що припинив свою дію внаслідок відмови замовника від нього (без необхідності укладання сторонами будь-яких додаткових угод/договорів до цього договору) з дня повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, передбачених п. 7.2. нього договору.
Листування, обмін інформацією сторін за цим договором (якщо інше прямо не передбачено цим договором) здійснюється сторонами засобами електронної пошти за електронними адресами, вказаними в розділі 12 договору або поштою за адресами, вказаними в розділі 12 договору або повідомленими згідно з п 11.4. договору. При цьому, відповідне повідомлення, направлене електронною поштою, вважається доставленим з дня отримання відправником автоматично сформованої відповіді про доставку повідомлення отримувачу. Відповідне поштове повідомлення вважається доставленим отримувачу з дня отримання відправником інформації з відділення поштового зв'язку про доставку повідомлення отримувачу або інформації про відмову отримувача від його отримання (пункт 11.5. договору).
На виконання умов пункту 6.2. договору позивач на підставі виставленого рахунку №11-15/21 від 15.11.2021 платіжною інструкцією №2381 від 25.11.2021 перерахував на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 79 350, 00 грн.
Позаяк відповідач у встановлений строк обумовлені договором роботи не виконав, результати виконаних робіт не передав, позивач 25.10.2022 направив відповідачу повідомлення про розірвання/відмову від договору №С1-05/21 від 16.11.2021 (вих. №309/09-2 від 25.10.20222) шляхом надіслання електронного документа на адресу електронної пошти відповідача, що вказана в розділі 12 договору, та направивши лист з оголошеною цінністю на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.
Втім, після розірвання договору позивачем відповідач не повернув сплачений авансовий платіж в сумі 79 350, 00 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензіями №89/09-2 від 13.03.2023 та №332/09-2 від 18.08.2023 з вимогами повернути всю суму коштів, що були сплачені замовником за договором.
Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те що договір містить елементи договору підряду, а також авторського договору в частині передачі виключених майнових прав інтелектуальної власності на витвір, передбачених 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" та ст. 440 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що виконавець зобов'язується виконати всі роботи (в т.ч. створити витвір) в строк 3 календарні місяці з моменту внесення замовником авансового платежу, відповідно до п. 6.2 договору.
Суд встановив, що позивачем 25.11.2021 на виконання умов пункту 6.2. договору перераховано на користь відповідача 79 350, 00 грн в якості передоплати за послугу з розробки сайту для ПАТ «НДУ» згідно платіжної інструкції №2381 від 25.11.2021.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 2.2 договору, строк зобов'язання виконавця з виконання всіх обумовлених договором робіт становив до 25.02.2022 включно.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, а саме не виконав роботи, передбачені п. 1.1., 2.1. договору, не направив позивачу тестовий варіант сайту (витвору), не передав позивачу оригінал витвору (у комплекті, визначеному п. 3.5. договору).
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань, передбачених ним договором, в т.ч. у випадку порушення виконавцем строків виконання своїх зобов'язань за договором, та/або у випадку, якщо надані виконавцем замовнику згідно з умовами цього договору гарантії, не відповідають дійсності, замовник має право відмовитися від цього договору/розірвати договір в односторонньому порядку.
Викладені умови договору узгоджуються також з положеннями ч. 2 ст. ст. 849 Цивільного кодексу України, за якими замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо початку виконання робіт, надсиланням повідомлення №309/09-2 від 25.10.2022 позивач скористався своїм правом на розірвання договору підряду, передбаченим п. 7.2. договору та частиною другою статті 849 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За таких обставин, оскільки позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто після 25.10.2022.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем не повернуто суму авансу у розмірі 79 350, 00 грн.
Умовами пункту 7.2. договору, зокрема, передбачено, що виконавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання виконавцем повідомлення замовника про відмову від нього договору/його розірвання повернути замовнику (на його рахунок, вказаний замовником) всю суму коштів, що була сплачена замовником виконавцю відповідно до умов цього договору.
Отже, у зв'язку з тим, що відповідач під час дії договору у встановлений строк та спосіб не розпочав виконання робіт, та припиненням правовідносин сторін, сплачена замовником грошова сума втрачає ознаки попередньої оплати за договором та стає майном (грошовими коштами), набутими виконавцем без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 79 350, 00 грн, яка була сплачена в якості попередньої оплати за договором.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 3 051, 49 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 205, 46 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яременка Єгора Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 7-Г, ідентифікаційний код 30370711) авансовий платіж у розмірі 79 350 грн 00 коп., 3% річних в сумі 3 051 грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 205 грн 46 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст складено 21.05.2024
Суддя Л.Г. Пукшин