Справа №592/4224/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1004/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження
20 травня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши в режимі відео конференції в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 березня 2024 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою,
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовував тим, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, не працює, тому не має заробітку чи іншого джерела доходу задля забезпечення існування, не має сталих зв'язків, у зв'язку з чим може ухилятись від суду та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, а більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 березня 2024 року обрано обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 00:00 год. 18 травня 2024 включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 березня 2024 року в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначав про те, що прокурором було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а суд обрав запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8
Вказував, що слідчим не доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування не обґрунтований належними доводами та не підтверджений жодними доказами, зокрема поясненнями свідків про намір підозрюваного переховуватися, існування в останнього намірів змінити місце проживання.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого, апелянт зазначав про те, що ризик чи навіть намір обвинуваченого впливати на свідків чи потерпілого, як і наявність у нього такої можливості не було доведено.
Крім того, досудове розслідування завершено, свідками покази надано.
Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення, апелянт вказував, що відсутня явна обґрунтована небезпека вчинення обвинуваченим інших правопорушень.
На думку сторони захисту, навіть за умови доведення вищезазначений ризиків, запобіжний захід у виді домашнього арешту міг повністю їм запобігти. Оскільки не залишаючи житло цілодобово або у певний час доби, підозрюваний не міг би фізично вчинити будь-які дії, спрямовані на реалізацію ризиків.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника, просили їх задовольнити, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону суддя дотримався в повному обсязі.
Так, висновок суду про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, поданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтований наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких було встановлено з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 України, вказує те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, а тому з метою уникнення відповідальності за скоєне, останній може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
Окрім того необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, офіційних джерел доходу не має, тому перебуваючи на волі може продовжити вчинення корисливих злочинів.
Наявність вище перелічених ризиків стверджується тим, що встановлені на даний час обставини провадження, відсутність відомостей щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, у тому числі утриманців, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, свідчить на користь існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував та суд визнав доведеним.
Щодо доводів захисника про те, що судом було обрано запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , а не продовжено, як було зазначено в клопотанні прокурора, то колегія суддів не вбачає в цьому істотних порушень, передбачених ст.412 КПК, які були б підставою для скасування ухвали суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості зміни підозрюваному запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема на домашній арешт, оскільки рішення суду про обрання відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Отже, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого судом рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 березня 2024 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4