20.05.24
33/812/211/24
Справа № 490/1405/24 Головуючий у першій інстанції Демінська О.І.
Провадження № 33/812/211/24 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
20 травня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Лівінського І.В.,
з секретарем судового засідання Колосовою О.М.,
за участю захисниці Олексієнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та його захисниці Олексієнко Валентини Володимирівни
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2024 року серії ААД № 559700, 20 лютого 2024 року о 00 годині 35 хвилин в м. Миколаєві по вул. Одеське шосе, № 60 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA SUPERВ», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, не природна блідість обличчя. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що водій погодився. Згідно з висновком № 135 КНП МОЦ ПЗ МОР, від медичного обстеження відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку 04 квітня 2024 року надіслав до місцевого суду апеляційну скаргу, яка була зареєстрована Центральним районним судом м. Миколаєва 15 квітня 2024 року. Крім того, через «Електронний суд» на вказану постанову суду також подала апеляційну скаргу його захисниця - адвокат Олексієнко В.В.
В апеляційних скаргах, які є аналогічні за змістом, ОСОБА_1 та його захисниця Олексієнко В.В. просять постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апелянти вважають, що постанова є незаконною та необґрунтованою.
Зазначають, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 без належного його повідомлення про час та місце розгляду справи.
Апелянти вказують, що ОСОБА_1 за період перебування в умовах медичного закладу з 1 години 20 хвилин до 2 години 37 хвилин жодним чином не ухилявся від здачі біологічного матеріалу у медичному закладі, а вживав всіх можливих заходів, спрямованих для здачі біологічного матеріалу, неодноразово випиваючи воду.
Відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 135, ОСОБА_1 був направлений на огляд 20 лютого 2024 року о 1 годині 15 хвилин і о 1 годині 20 хвилин був оглянутий, таким чином його було обмежено в часі для здачі біологічного матеріалу, а складання протоколу про адміністративне правопорушення було упередженим.
Також апелянти зазначають, що не роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в момент складання протоколу про адміністративне правопорушення її процесуальних прав або ж відсутність відповідної відмітки про неможливість реалізації роз'яснення таких, є завадою для забезпечення справедливого судового розгляду та захисту прав особи.
Не зрозумілою для апелянтів залишається і сама фактична причина зупинки автомобіля. Підстава для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про національну поліцію».
На думку апелянтів, суд при винесенні постанови фактично послався на припущення працівника УПП про те, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, а не фактично встановлені дані у вигляді доказів.
Зазначають, що безумовним є те, що факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в будь якому разі повинен бути зафіксованим у присутності двох свідків та із зазначенням в чому полягали дії водія щодо ухилення.
Посилаються на те, що за встановлених при розгляді справи обставин, всі сумніви трактуються на користь особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення і тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду захисниця посилалась також на те, що під час медичного огляду ОСОБА_1 не було запропоновано здати інші біологічні матеріали окрім сечі для дослідження, чим було порушено порядок проведення такого огляду.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступного.
Приймаючи рішення за протоколом серії ААД № 559700 від 20 лютого 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки сам факт відмови від проходження медичного огляду в медичній установі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, то водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В обґрунтування цих висновків суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапис події, а також висновок КНП МОЦПЗ МОР № 135 від 20 лютого 2024 року. З огляду на ці докази, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Однак, з такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 559700 від 20 лютого 2024 року, який складений о 02 годині 39 хвилин, вбачається, що громадянин ОСОБА_1 20 лютого 2024 року о 00 годині 35 хвилин в м. Миколаєві по вул. Одеське шосе, № 60 керував транспортним засобом «SKODA SUPERВ», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, не природна блідість обличчя. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що водій погодився. Згідно з висновком № 135 КНП МОЦ ПЗ МОР, від медичного обстеження відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився під підпис. Копію протоколу отримав. В письмових поясненнях по суті порушення в протоколі останній зазначив: «був втомленим бо проїхав 630 км».
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Як вбачається з диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, зазначена диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП є відсилочною, оскільки «встановленого порядку огляду» не визначає, а тому, суд має керуватися іншими нормами.
Так, підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно зі статтею 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Отже, із системного аналізу статті 266 КУпАП вбачається, що визначений цією статтею порядок огляду водіїв на стан сп'яніння передбачає певний алгоритм дій працівників поліції під час проведення такого огляду. Зокрема, працівник поліції має запропонувати водієві пройти огляд, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду на стан сп'яніння або в разі незгоди з його результатами, поліцейський має запропонувати провести огляд на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Водночас, відповідно до вимог пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452, визначено особливості проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп'яніння, а саме, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ зазначеної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІІ цієї Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Відповідно до пунктів 12, 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15 розділу ІІІ Інструкції № 1452).
Отже, із системного аналізу статті 266 КУпАП та Інструкції вбачається, що медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння передбачає можливість проведення біологічного дослідження не тільки сечі, а й слини, змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також крові.
Із відеозапису з нагрудного реєстратора патрульного поліцейського, який досліджувався апеляційним судом, видно, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Після спілкування з водієм, працівники поліції запропонували йому, у зв'язку із виявленими ознаками наркотичного сп'яніння, проїхати до лікарні для медичного огляду та повідомили йому його право відмовитися від такого огляду. ОСОБА_1 погодився пройти огляд у медичному закладі.
Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 у медичному закладі погоджувався пройти лабораторне дослідження та намагався здати біологічний матеріал (сечу). Протягом тривалого часу періодично пив воду у достатній кількості. При цьому повідомляв поліцейських про відсутність фізіологічного бажання, оскільки за 10 хвилин до того, як його зупинили працівники поліції, він заїздив на заправну станцію, де сходив до туалету.
На відеозаписі видно, що ОСОБА_1 намагався здати біологічний матеріал (сечу), однак в силу відсутності фізіологічної потреби він цього не зміг зробити.
Така поведінка останнього була розцінена лікарем Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради, як ухилення від проходження огляду, та був складений висновок про те, що заключний діагноз встановити неможливо, у зв'язку з відмовою від проведення лабораторних досліджень, посилаючись на відсутність фізіологічного бажання.
Разом з тим, з відеозапису вбачається, що у медичному закладі ОСОБА_1 , окрім запропонованих досліджень зразків сечі, не роз'яснювалась можливість використання інших об'єктів біологічного середовища людини та не пропонувалось здати слину, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також кров. Лікар після того, як його повідомили про те, що ОСОБА_1 не може здати біологічний матеріал (сечу), візуально оглянув його та оформив висновок щодо результатів медичного огляду.
Отже, під час медичного огляду ОСОБА_1 лікарем не було виконано усіх вимог Інструкції № 1452 щодо можливості дослідження біологічних матеріалів, а тому не можна вважати, що огляд був проведений з дотриманням встановленого законом порядку.
За такого, на думку апеляційного суду, фізіологічна неможливість здати сечу для дослідження біологічного середовища не може бути підставою для складання висновку про відмову особи від проходження медичного огляду, оскільки предметом лабораторного дослідження може бути не тільки сеча, а й слина, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки вказаних біологічних середовищ (пункти 12-13 розділу ІІІ Інструкції № 1452).
Таким чином, огляд ОСОБА_1 у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням Інструкції № 1452, зокрема, з порушенням пунктів 7-8 розділу ІІІ вказаної Інструкції, яка вказує на обов'язковість проведення лабораторних досліджень для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини з метою виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, а тому відповідно до приписів пункту 22 розділу ІІІ цієї Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння вважаються недійсними.
Отже, відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не містить зафіксованого факту відмови ОСОБА_1 від здачі біологічних зразків, що підтверджує доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 умислу на ухилення від проходження медичного огляду.
Інших доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин належить вважати, що дані протоколу про адміністративне правопорушення та запис відеореєстратора з нагрудних камер поліцейських не узгоджуються між собою щодо фактичних обставин, зокрема, щодо порядку проведення огляду особи на стан наркотичного сп'яніння, та відсутність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно з частиною 5 статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, дослідивши докази у справі, апеляційний суд вважає, що суду не надано беззаперечних доказів, які б підтверджували обґрунтованість складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , оскільки огляд особи на стан наркотичного сп'яніння був проведений з порушенням вимог положень КУпАП та Інструкції № 1452.
Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про міжнародні договори", міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частини 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту 2 статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - "кримінальне обвинувачення" і "суперечки про громадянські права". У справі "Кадубец проти Словаччини", представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях, а усі припущення мають тлумачитись на користь такої особи.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
При цьому спрощений підхід до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності, як і потерпілих, є неприпустимим (пункт 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року).
За висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17 (провадження № 51-2568км19), який є релевантним для даної справи, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.
За таких обставин, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні 20 лютого 2024 року вимог пункту 2.5 ПДР України є необґрунтованими, а тому не доведено наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, постанову суду належить скасувати із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 283, 294 КУпАП, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисниці Олексієнко Валентини Володимирівни задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський