ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2024Справа № 910/20073/23
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України
про стягнення 163717,87 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (далі - Відповідач) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Позивач) боргу та санкцій за договором №241039 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.07.2018, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань повністю та вчасно оплатити поставлену йому теплову енергію у вигляді гарячої води.
Позивач зазначив, що порушуючи умови Договору, відповідач не вносив оплату за отриману теплову енергію у гарячій воді, внаслідок чого станом на вересень 2023 року у відповідача утворилась заборгованість у сумі 143631,15 грн, 718,16 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, 790,96 грн 3% річних, 11396,05 грн пені та 7181, 55 грн штрафу.
Розпорядженням №01.3-16/28/24 від 10.01.2024 керівника апарату Господарського суду міста Києва було призначено здійснити повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 10.01.2024 вказану заяву передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкрито провадження у справі №910/20073/23 за вказаними позовними вимогами, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Через загальний відділ діловодства суду 06.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У своєму відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволені заявлених до нього позовних вимог у зв'язку з тим, що прострочення зобов'язання за Договором сталося через настання форс-мажорних обставин, які були спричинені запровадженням на території України карантину на підставі постанови КМУ №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", а в подальшому введенням воєнного стану в Україні, внаслідок військової агресії російської федерації на території України, що підтверджується листом ТТП України від 28.02.2024. Окрім того, у зв'язку із призначенням нового керівника на його підприємстві, відповідачу знадобилося більше часу для повного та всебічного вивчення матеріалів справи.
Також відповідач просив суд врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 КМУ заборонив нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню), інфляційні нарахування, проценти річні на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Крім того, відповідач просив суд відстрочити сплату заявленої до стягнення заборгованості в сумі 163717,87 грн до закінчення воєнного стану в Україні.
Через канцелярію суду 22.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зауважив, що відповідач у поданому відзиві не заперечує про існування основної суми заборгованості у розмірі 143631,15 грн. Також позивач у відповіді на відзив зазначив, що посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", а в подальшому введення воєнного стану в Україні, внаслідок військової агресії російської федерації на території України, які на думку відповідача негативно вплинули на контроль за виконанням взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати позивачу за отриману теплову енергію є безпідставними, адже зобов'язання між сторонами за Договором виникли раніше, тобто до наведених вище вказаних подій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
25.07.2018 між КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (постачальник) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (абонент) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №241039 (далі - договір), за яким предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на у мовах, передбачених цим Договором (п. 1.1).
Відповідно до п.2.1 Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мережі, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно з п.2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору.
Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2020. При цьому, керуючись ст. 631 ЦК України сторони домовились, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п.8.1, 8.2 Договору).
Позивач у позовній заяві зазначив, що 02.09.2020 відповідач звернувся до нього з листом №27 про продовження терміну дії тимчасового договору №241039.
За вищевказаним листом відповідача, Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №241039 від 25.07.2018 був продовжений з 30.09.2020 до 30.10.2023, що підтверджується листом КП "Київтеплоенерго" № 30/5/3/10770 від 12.10.2020.
Відповідно до п.1 Додатку №3 до Договору розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської МДА) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ, для опалення - 1491,57 грн/Гкал.
Пунктом 2 Додатку №4 Договору встановлено, що Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 17.07.2023 між сторонами була укладена Угода №Р-241039/2023/07 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.07.2018 №241039, відповідно до якої споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" за Договором від 25.07.2018 №241039 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.07.2023 загальною сумою 143631,15 грн з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п.1 Угоди споживач зобов'язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму заборгованості протягом липня 2023 року - жовтня 2023 року щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за вказаними реквізитами та згідно тарифних груп.
Пунктом 3 Угоди передбачено, що споживач разом із сплато суми, зазначеної у п.1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.07.2018 №241039.
Тому, враховуючи вище наведене відповідач зобов'язаний був своєчасно здійснювати оплату позивачу за фактично отриману теплову енергію.
Позивачем свої обов'язки з постачання теплової енергії за Договором було виконано у повному обсязі, що відповідачем не заперечується.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленої теплової енергії за Договором, яку позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 143631,15 грн, 718,16 грн інфляційних втрат, 790,96 грн 3% річних, 11396,05 грн пені та 7181, 55 грн штрафу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.1 Угоди, споживач зобов'язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму заборгованості протягом липня 2023 року - жовтня 2023 року щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за вказаними реквізитами та згідно тарифних груп.
Факт наявності у відповідача заборгованості станом на 30.09.2023 за вказаним Договором у сумі 143631,15 грн за спожиту теплову енергію позивачем належним чином доведено, зокрема ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідачем не спростовано, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 143631,15 грн основного боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8 Угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.07.2018 №241039 у разі порушення відповідачем умов (невиконання та/або неналежне виконання) Угоди, позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які відповідач зобов'язується оплатити.
Таким чином, позивачем було нараховано пеню за прострочення строків оплати спожитої теплової енергії у розмірі 11396, 05 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, за прострочення строків оплати спожитої теплової енергії, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 26.07.2023 по 30.09.2023 інфляційні втрати у сумі 718,16 грн та 3 % річних у сумі 790,96 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розрахунку позивача інфляційних втрат за період з 26.07.2023 по 30.09.2023 на суму 718,16 грн, суд зазначає наступне.
Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем було пропущено серпень місяць у періоді нарахування, відповідно до якого індекс інфляції мав від'ємне значення, що свідчить про відсутність у позивача збитків від інфляції. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки за спірний період інфляційних втрат не було.
Окрім того, на підставі п.8 Угоди позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7181,55 грн.
Пунктом 8 Угоди передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за Угодою, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем штрафу у розмірі 7181,55 грн є обґрунтованим і арифметично правильним, а тому підлягає задоволенню.
Щодо посилання відповідача у своєму відзиві на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційні нарахування, проценти річні на заборгованість, що утворена за несвоєчасну та/або неповну оплату за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінет Міністрів України установив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З наведеного вбачається, що пунктом 1 цієї постанови регламентовано заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням, а не юридичними особами.
Відповідно до долученої до позовної заяви копії статуту Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України вбачається, що останній є самостійним господарським суб'єктом, яке створене з метою утримання в належному стані та ефективної експлуатації житлових та нежитлових будинків, господарських споруд та іншого майна, що передаються підприємству в оперативне управління.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач є саме юридичною особою, тоді як у наведеній постанові зазначається про населення, як споживача житлово-комунальних послуг, а тому дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України не розповсюджується на відповідача.
Щодо посилання відповідача на виникнення після 24.02.2022 форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану в Україні, суд звертає увагу, що дана обставина не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання за Договором. А також останнім не доведено, що військова агресія російської федерації проти України прямо вплинула на неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства або інших доказів щодо наявності обставин, які можуть ускладнювати виконання рішення або роблять його неможливим. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення до закінчення воєнного стану в Україні.
Положеннями статей 73,74 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище наведене, суд вважає заявлені позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 86, 126, 129, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код 32455477) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 143631 (сто сорок три тисячі шістсот тридцять одну) грн 15 коп. основного боргу, 11396 (одинадцять тисяч триста дев'яносто шість) грн 05 коп. пені, 790 (сімсот дев'яносто) грн 96 коп. 3% річних, 7181 (сім тисяч сто вісімдесят одну) грн 55 коп. штрафу та 2672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн 22 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.