ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2024Справа № 910/4412/23
Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"
про заміну сторони виконавчого провадження
у справі №910/4412/23
за позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 37 785,91 грн.
Представники учасників справи:
Від стягувача (заявника): Кожушко Є.О.;
Від відповідача (боржника): Михайлець О.В.
Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення 37 785,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав грошове зобов'язання за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 09.10.2009 №5/9, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в частині оплати наданих позивачем послуг за 2021 рік.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/4412/23 позов задоволено. Стягнуто з Держрезерву на користь ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" заборгованість в сумі 37 785,91 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 залишено без рішення змін Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/4412/23.
22.03.2024 на виконання рішення суду від 26.12.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, видано наказ.
17.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування зазначає, що відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1595-р «Про погодження перетворення державних підприємств в акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю», наказу Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 13.02.2024 №91 «Про деякі питання створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"», створене Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"» шляхом перетворення Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"», про що внесений запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 16.02.2024 №1010361450000036415.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» про заміну сторони виконавчого провадження на 24.04.2024, викликано у судове засідання повноважних представників учасників справи, запропоновано боржнику надати суду пояснення щодо поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
24.04.2024 через відділ діловодства суду від представника боржника надійшли заперечення, в яких останній зазначив, що заявником не долучено документи про реорганізацію стягувача, статут ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», передавальний акт та інші докази, які підтверджуються правонаступництво заявника.
Представник заявника у судове засідання 24.04.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду заяви у справі №910/4412/23 до 13.05.2024.
30.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника заявника надійшло клопотання про доручення документів, а саме: статут ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» та передавальний акт від 22.11.2023.
Представник заявник у судовому засідання 13.05.2024 підтримав заяву від 17.04.2024 та просив суд її задовольнити.
Представник боржника у судовому засідання 13.05.2024 заперечив проти заяву від 17.04.2024 та просив суд відмовити в її задоволенні.
Розглянувши у судовому засідання 13.05.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про заміну сторони виконавчого провадження, суд вирішив його задовольнити, з огляду на наступне.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.
Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").
Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/10031/13.
Частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
При цьому ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Наразі, інформації щодо наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 року по справі №910/4412/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року, станом на час розгляду судом заяви про заміну сторони правонаступником матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.
Згідно ст. 338 Господарського процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2020 року у справі № 916/616/17, на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України.
У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 910/1972/17 за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Отже, для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права. В той же час, процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення; а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.
Відповідно до ЗУ «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 9.12.2021 №1595-р. «Про погодження перетворення державних підприємств в акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю», наказу Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 13.02.2024 №91 «Про деякі питання створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» створене ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» шляхом перетворення ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», про що внесений запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.02.2024 №1010361450000036415.
Відповідно до п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтий завод «НАРП» (ід.код юр. особи 09794409) з дня його державної реєстрації Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП «Миколаївський авіаремонтий завод «НАРП».
Представник боржника заперечував проти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на відсутність документів, які підтверджуються правонаступництво заявника.
Однак, представником заявника долучено до матеріалів справи статут ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» та передавальний акт від 22.11.2023, з яких прямо вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтий завод «НАРП» є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП «Миколаївський авіаремонтий завод «НАРП».
Таким чином, заперечення представника боржника, судом до уваги не приймаються, у зв'язку з тим, що жодним чином не спростовують вимоги заявника.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні.
Так, за приписами п.2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва, а згідно з статтею 514 Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. ст. 52, 334 ГПК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення відбувається перетворення кредитора, в тому числі поза межами виконавчого провадження.
За приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Приймаючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Частиною 6 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.
При цьому при перетворенні не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.
Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
Приймаючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
За таких обставин, встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтий завод «НАРП» є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП «Миколаївський авіаремонтий завод «НАРП», суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни стягувача за виконавчим документом від 22.03.2024 у справі № 910/4412/23.
Керуючись ст.52, 334, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.
2. Замінити стягувача у виконавчому листі по справі №910/4412/23 з Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (ідентифікаційний код 09794409) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (ідентифікаційний код 09794409).
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строк, встановленні статтями 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 17.05.2024.
Суддя М.Є. Літвінова