вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
21 травня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/282/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лавкай Мар'яни Вікторівни, с. Коноплівці Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення 184 238,04 грн
секретар судового засідання Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лавкай Мар'яни Вікторівни 133 494,88 грн заборгованості за тілом кредиту, 11 986,15 грн заборгованості за процентами, 22 757,01 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 15 000,00 грн штрафу (змінна складова), посилаючись на неналежне викання відповідачем зобов'язання за кредитним договором від 31.05.2021 № N20.21.0000000241.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/282/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 22.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.03.2024, яка надіслана судом на встановлену судом юридичну адресу місцезнаходження відповідача (89611, с. Коноплівці Мукачівського району Закарпатської області, вул. Виноградна, 50) вручена Фізичній особі - підприємцю Лавкай Мар'яні Вікторівні 13.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0600902557013 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0600902557013.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Кредитним договором №20.21.0000000241 від 31.05.2021 року зобов'язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати відсотків за користування кредитом та винагороди, внаслідок чого в нього утворилася заборгованості в розмірі 133 494,88 грн за кредитом, 11 986,15 грн по сплаті відсотків за користування кредитом та 22 757,01 грн за винагородою, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 15 000,00 грн штрафу (змінна складова), які нараховані в порядку п. 5.8. кредитного договору.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
31 травня 2021 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк», як Банком та Фізичною особою - підприємцем Лавкай Мар'яною Вікторівною, як Позичальником укладено кредитний договір №20.21.0000000241 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього Договору (строковий кредит), з лімітом та на цілі, зазначені в п. А2 Договору не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені в Договору терміни.
Термін повернення кредиту зазначений у п. А3 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування» (п.п. 1.2., 1.3. Договору).
Істотними умовами кредитування за Договором сторонами встановлено ліміт кредитування на загальну суму 300 000,00 грн та ціль кредитування - фінансування поточної діяльності (п. А2 Істотних умов кредитування за Договором), термін повернення кредиту - 30.05.2024 та узгоджено графік погашення кредиту - щомісячно ануїтетними платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів який є Додатком № 1 до договору, яким узгоджено також графік погашення сум процентів та винагороди за кредитне обслуговування (п. А3 Істотних умов кредитування за Договором).
Згідно з п. А6 Істотних умов кредитування за Договором, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних.
Крім того, Позичальник щомісячно сплачує винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів (п. А10 Істотних умов кредитування за Договором).
Відповідно до п. А8 Істотних умов кредитування за Договором нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів “факт/360”). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Згідно з п.п. 2.2.2., 2.2.3., 2.2.5. Договору Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2., 2.2.14., 2.3.2. цього договору та сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.13. цього Договору.
Додатком 1 до Договору «Графік погашення» сторонами встановлено, що повернення отриманого кредиту, сплата відсотків за користування кредитом та винагороди відбувається Позичальником щомісячно, в останній день кожного календарного місяця, шляхом сплати ануїтетного платежу в розмірі 13 704,17 грн (в останній місяць строку дії Договору - платіж до 30.05.2024 в сумі 13 704,08 грн), який згідно з Графіком погашення спрямовується Банком на погашення тіла кредиту, відсотків у визначеному Графіком погашення розмірі та сплаті щомісячної суми комісійної винагороди в розмірі 2370,00 грн.
На виконання умов кредитного договору Банком надано Позичальнику строковий кредит та відповідно до меморіального ордеру № TR.17963629.13946.64999 від 31.05.2021 перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника грошові кошти в загальній сумі 300 000,00 грн.
Матеріали справи, а саме виписки по розрахунковому рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 31.05.2021 року по 27.02.2024 року, розрахунки заборгованості станом на 14.02.2024 та на 27.02.2024 свідчать, що відповідачем як Позичальником неналежним чином виконувалися зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та винагороди в строк, що зазначений в Додатку №1 до Договору, у зв'язку з чим станом на 27.02.2024 допущено заборгованість по Договору, яка за позицією позивача становить 234 374,85 грн., з яких:
- 133 494,88 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
- 11 986,15 грн - прострочена заборгованість за процентами, які нараховані за період дії кредитного договору по 01.02.2024 року;
- 22 757,01 грн - заборгованість по винагороді (комісії), яка нарахована за період дії кредитного договору по 01.02.2023.
Надіслана 17.02.2024 на адресу відповідача вимога від 14.02.2024 (трек-номер відправлення 0503803363101) про дострокову сплату в строк до 21.02.2024 всієї поточної заборгованості за Договором в сумі 168 238,04 грн, залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Надіслання означеної вимоги на адресу відповідача підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення в цінний лист від 17.02.2024, списком №16.02.204 згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком від 17.02.2024 року.
Несплата відповідачем означеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріали справи, а саме: меморіальний ордер № TR.17963629.13946.64999 від 31.05.2021, виписки по розрахунковому рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 31.05.2021 року по 27.02.2024 року, розрахунки заборгованості станом на 14.02.2024 та на 27.02.2024 свідчать, що позивачем, як Банком належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором щодо відкриття надання Позичальнику строкового кредиту в розмірі 300 000,00 грн, в той же час Відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасного (в строк, що зазначений в Додатку №1 до Договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом та винагороди, у зв'язку з чим станом на 27.02.2024 року заборгованість Позичальника перед Банком по тілу кредиту становить 133 494,88 грн, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.
За таких обставин, прострочена заборгованість Позичальника перед Банком за кредитом становить 133 494,88 грн, що не заперечено відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення процентів та комісії.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 2.3.1., 2.3.2. Кредитного договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 31.05.2021, терміном кредитування до 30.05.2024, а позивач 17.02.2024 у зв'язку з порушенням відповідачем встановленого Додатком 1 до Договору Графіку погашення кредиту скористався правом вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та винагороди в строк до 21.02.2024 року.
З урахуванням наведеного правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом та винагороди по 21.02.2024 з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України звернення 17.02.2024 Банку до Позичальника з вимогою від 14.02.2023 про дострокове виконання зобов'язання в спірних правовідносинах змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.
Тобто, факт надіслання 17.02.2024 вимоги із встановленням строку дострокового виконання зобов'язання в спірних правовідносинах прямо спричиняє припинення з 21.02.2024 договірних відносин між сторонами та, відповідно, неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за правомірне користування кредитом.
Схожа правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц.
З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 11 986,15 грн та 22 757,01 грн комісії (винагороди) нараховано Банком за період з 31.05.2021 по 01.02.2024 (відповідно до розрахунків заборгованості станом на 14.02.2024 та на 27.02.2024), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у Кредитному договорі ставок (п.п. А6, А10 Істотних умов кредитування за Договором), а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення судом.
Щодо вимог про стягнення штрафу.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.8. Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 календарних днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
З огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання за Кредитним договором, позивачем згідно з позовної заявою в порядку п. 5.8. Кредитного договору нараховано 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 15 000,00 грн штрафу (змінна складова - 5% від ліміту кредитування за п. А.2 Договору - 300 000,00 грн), які включено до суми, яку Банк просить стягнути з Позичальника.
При цьому, положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2023 року.
Окрім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024 та Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, востаннє з 14.05.2024 строком на 90 діб.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості прострочення Позичальником за укладеним між сторонами кредитним договором сталося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та воєнного стану на всій території України, а відтак, Фізична особа-підприємець Лавкай Мар'яна Вікторівна звільняється від обов'язків сплати на користь Банку штрафу за таке прострочення, а сам штраф, який нарахований після 24.02.2022 підлягає списанню, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 15 000,00 грн штрафу (змінна складова) належить відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лавкай Мар'яни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 133 494,88 грн (сто тридцять три тисячі чотириста дев'яносто чотири гривні 88 копійок) заборгованості по кредиту, 11 986,15 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 15 копійок) відсотків за користування кредитом, 22 757,01 грн (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят сім гривень 01 копійку) винагороди та 2765,04 грн (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень 04 копійки) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 21 травня 2024 року.
Суддя Лучко Р.М.