вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1581/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (Синельниківський район, Дніпропетровська область)
до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (м. Павлоград, Дніпропетровська область)
про стягнення інфляційних втрат на 3% річних за договором про надання послуги з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2013 у загальному розмірі 1 021 495 грн. 86 коп.
Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі - відповідач) інфляційні втрати на 3% річних за договором про надання послуги з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2013 у загальному розмірі 1 021 495 грн. 86 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 898 300 грн. 40 коп. - інфляційні втрати;
- 123 195 грн. 46 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуги з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2013 в частині своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з липня по грудень 2022 року послуги з централізованого водопостачання. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих у період з липня по грудень 2022 року послуг водопостачання у строки, визначені умовами договору, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по березень 2023 року в сумі 898 300 грн. 40 коп., а також, 3% річних за період прострочення з 02.08.2022 по 21.03.2023 в сумі 123 195 грн. 46 коп.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 12 257 грн. 95 коп. та витрати, що поніс позивач на правничу (правову) допомогу.
Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 18286/24 від 12.04.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 12.04.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, ухвала суду від 12.04.2024 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 12.04.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 12.04.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 12.04.2024 о 13:20 (а.с.52).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 12.04.2024 вважається врученою відповідачу 12.04.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.52).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 12.04.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118319168) надіслано судом 12.04.2024, зареєстровано в реєстрі 12.04.2024 та оприлюднено 15.04.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 12.04.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (12.04.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 29.04.2024.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 21.05.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 12.05.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 11.06.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 23.01.2013 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно - канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - виробник, позивач) та Комунальним підприємством "Павлоградське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про надання послуги з централізованого водопостачання № 01030708 (далі - договір, а.с.17-18), відповідно до умов пунктів 1.1. та 1.2. якого виробник зобов'язується надати споживачу, на межі розподілу балансової належності мереж сторін - додаток № 1 до договору, послугу з централізованого водопостачання, якість якої відповідає вимогам ДСан ПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", в обумовлені договором періодах та об'ємах. Споживач зобов'язується, на умовах даного договору, прийняти від виробника на межі розподілу балансової належності мереж сторін, обумовлений щомісячний об'єм послуги з централізованого водопостачання та сплатити отриману послугу за діючими тарифами у встановлений даним договором строк.
У пунктах 8.1., 8.2. договору сторони домовились, що дія даного договору триває з 01.01.2013 по 31.12.2013. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни, доповнення, або не висловила своє бажання укласти новий договір, даний договір продовжується на наступний строк на тих же умовах.
Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до умов пункту 2.1. договору кількість отриманої споживачем води визначається за показниками повіреного у встановленому порядку контрольного засобу обліку виробника, розташованого в місці, зазначеному в додатку № 1 до даного договору.
Згідно з пунктом 2.2. договору зняття контрольних показників контрольного засобу обліку за місячний період здійснюється щомісячно 25 числа облікового місяця повноважними представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг у двох автентичних примірниках по одному для кожної сторони.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем щомісяця у період з липня по грудень 2022 року складались Акти зняття показань приладів обліку води.
Так, у матеріалах справи наявні наступні Акти:
- Акт зняття контрольних показань приладів обліку води від 25.07.2022 (а.с.19);
- Акт зняття показників приладів обліку від 25.08.2022 (а.с.19 на звороті);
- Акт зняття показників приладів обліку від 26.09.2022 (а.с.20);
- Акт зняття показників приладів обліку від 25.10.2022 (а.с.20 на звороті);
- Акт зняття показників приладів обліку від 28.11.2022 (а.с.21);
- Акт зняття показників приладів обліку від 26.12.2022 (а.с.21 на звороті).
Відповідно до умов пункту 3.1. договору вартість послуги виробника з централізованого водопостачання не визначається за згодою сторін, а встановлюються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Оплата споживачем послуги з централізованого водопостачання здійснюється за тарифом, встановленим виробнику уповноваженим державним органом на момент оплати.
Відповідно до пункту 3.5. договору сторони на вимогу одна одної зобов'язуються проводити звірку взаємних розрахунків один раз в квартал (на перше число місяця наступного за місяцем закінчення кварталу), про що складається відповідний акт.
Згідно з умовами пункту 4.2. договору споживач зобов'язаний у встановлений договором строк здійснювати оформлення актів про кількість наданих послуг з централізованого водопостачання та своєчасно оплачувати отримані рахунки виробника на умовах даного договору.
Як убачається з матеріалів справи, у період з липня по грудень 2022 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з водопостачання, загальна вартість яких склала 34 390 067 грн. 22 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем були складені та підписані відповідні Акти надання послуг, а саме:
- Акт надання послуг від 25.07.2022, яким зафіксували факт надання послуг водопостачання на суму 5 311 116 грн. 72 коп. (а.с.22);
- Акт надання послуг від 25.08.2022, яким зафіксували факт надання послуг водопостачання на суму 6 616 221 грн. 48 коп. (а.с.22);
- Акт надання послуг від 26.09.2022, яким зафіксували факт надання послуг водопостачання на суму 6 093 189 грн. 54 коп. (а.с.22 на звороті);
- Акт надання послуг від 25.10.2022, яким зафіксували факт надання послуг водопостачання на суму 5 624 702 грн. 28 коп. (а.с.23);
- Акт надання послуг від 25.11.2022, яким зафіксували факт надання послуг водопостачання на суму 5 266 091 грн. 59 коп. (а.с.23 на звороті);
- Акт надання послуг від 26.12.2022, яким зафіксували факт надання послуг водопостачання на суму 5 478 745 грн. 94 коп. (а.с.24).
Вказані Акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень, отже підписанням Актів сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Слід також відзначити, що у відповідності до частин 1, 3, 4, 5, 6, 7 статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з липня по грудень 2022 року послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Також у матеріалах справи наявні рахунки на оплату наданих за вказаними вище Актами послуг. На кожному з вказаних рахунків у нижньому правому куті наявний штамп відповідача, який свідчить про отримання кожного рахунку відповідачем (а.с.25-27).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цієї послуги.
Так, у пункті 3.3 договору сторони погодили, що розрахунок за послугу з централізованого водопостачання здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунку виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 1-го числа передплачуємого місячного періоду за об'ємами водоспоживання споживача у минулому місячному періоді. Споживач здійснює попередню оплату виробнику не пізніше 25 числа передплачуємого місячного періоду. Остаточний розрахунок за передплачений місячний період споживач проводить на підставі рахунку виробника до 01 числа наступного місячного періоду за передплаченим.
Як убачається з матеріалів справи, у порушення вказаних вище умов договору, надані у період з липня по грудень 2022 року послуги з централізованого водопостачання були оплачені відповідачем із простроченням, що вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.9-14).
Отже, позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуги з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2013 в частині своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з липня по грудень 2022 року послуги з централізованого водопостачання. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих у період з липня по грудень 2022 року послуг водопостачання у строки, визначені умовами договору, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по березень 2023 року в сумі 898 300 грн. 40 коп., а також, 3% річних за період прострочення з 02.08.2022 по 21.03.2023 в сумі 123 195 грн. 46 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як було встановлено вище, у пункті 3.3 договору сторони погодили, що розрахунок за послугу з централізованого водопостачання здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунку виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 1-го числа передплачуємого місячного періоду за об'ємами водоспоживання споживача у минулому місячному періоді. Споживач здійснює попередню оплату виробнику не пізніше 25 числа передплачуємого місячного періоду. Остаточний розрахунок за передплачений місячний період споживач проводить на підставі рахунку виробника до 01 числа наступного місячного періоду за передплаченим.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що в порушення умов пункту 3.3. договору, надані у період з липня по грудень 2022 року послуги з централізованого водопостачання були оплачені відповідачем із простроченням, що вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.9-14).
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження своєчасної оплати наданих позивачем у період з липня по грудень 2022 року послуг з централізованого водопостачання на загальну суму 34 390 067 грн. 55 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід також відзначити, що у пункті 5.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання прийнятих зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та даним договором.
Згідно з умовами пункту 5.2. договору за порушення грошового зобов'язання за даним договором споживач зобов'язаний сплатити виробнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочки від суми заборгованості, але не більше розміру встановленого діючим законодавством.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих у період з липня по грудень 2022 року послуг водопостачання у строки, визначені умовами договору, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по березень 2023 року в сумі 898 300 грн. 40 коп.
З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.15), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат (за кожним рахунком на оплату окремо); розрахунок проведено з урахуванням вказаних вище положень.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 15), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 898 300 грн. 40 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих у період з липня по грудень 2022 року послуг водопостачання, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.2. договору були заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 02.08.2022 по 21.03.2023 в сумі 123 195 грн. 46 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.16), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним рахунком на оплату окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 123 195 грн. 46 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 12 257 грн. 95 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 12 257 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором про надання платних послуг № 1496/07/021зо від 29.11.2022 у загальному розмірі 41 437 грн. 05 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (вулиця Дніпровська, будинок 41-А, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код 03341345) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (вулиця Дніпровська, будинок 28, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52591; ідентифікаційний код 03564045) - 898 300 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 123 195 грн. 46 коп. - 3% річних та 12 257 грн. 95 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 21.05.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко