20 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/5295/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
без виклику представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків, (вх.№616 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2024 (суддя Калініченко Н.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 16.02.2024) у справі №922/5295/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ", Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород
до відповідача: Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків,
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини”, про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукції № 02/03 від 02.03.2021 в загальному розмірі 273590,17грн., з яких: 186219,00грн. - основна заборгованість, 72608,56грн. - інфляційні, 14762,61грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю продукції № 02/03 від 02.03.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 03.01.2024, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити в їх задоволенні, зокрема, з тих підстав, що в його діях, як покупця за договором, відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем, як продавцем, за поставлену продукцію за договором з початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022, оскільки відповідач не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об'єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили.
Зокрема, відповідними доказами, що підтверджують факт виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач вважав лист Торгово-промислової палати України за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, сертифікат Харківської торгово-промислової палати за вих. № 114/63.01-6 від 30.09.2022, яким засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини».
Відповідач також наголошував, що станом на дату початку дії правового режиму воєнного стану і до теперішнього часу підприємство знаходиться на території громади, яка розташована в районі можливих бойових дій, та систематично піддається ворожим обстрілам, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань про знаходження в провадженні правоохоронних органів 7 (сімох) кримінальних проваджень, які відкриті за фактами обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території та будівлям у м. Харкові, в тому числі по будівлям та території Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», внаслідок чого майну відповідача нанесені численні конструктивні пошкодження та знищено транспортний засіб, що належав відповідачу, тобто, завдано майнову шкоду.
Відповідно до висновку № 21610/21611 Національного наукового центру «Інституту експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України розмір матеріальної шкоди (вартість ремонтно-відновлювальних робіт), заподіяної в результаті обстрілів нежитлової будівлі за адресою вул. Енергетична, 1 м. Харків, станом на вересень 2023, становить 177461282 грн.
Крім того, 24.08.2023 відповідачем було направлено подано лист - запит № 01/03/27-675 до Національного наукового центру «Інституту експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про проведення комплексної будівельно-технічної, вибухо-технічної, військової експертизи 11 (одинадцяти) об'єктів нерухомого майна - нежитлових будівель, за результатами якого було надано експертний висновок згідно з яким підприємству відповідача було нанесено шкоди у зв'язку із руйнацією об'єктів, які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 299, на суму 400256190,00грн.
За наведених обставин, як стверджував відповідач, в його діях повністю відсутня вина у несвоєчасному розрахунку з позивачем, починаючи з 24.02.2022 (з початку бойових дій у Харківській області та уведення воєнного стану, у зв'язку із чим, наголошував на відсутності правових підстав для нарахування та відповідно стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних, починаючи з 24.02.2022.
Окрім викладеного, відповідач також просив суд, в разі ухвалення рішення на користь позивача, зменшити розмір штрафних санкцій (суми відсотків річних та інфляційних) на 90%, та відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно з приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ"; стягнуто з Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" заборгованість за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукцію № 02/03 від 02.03.2021 в сумі 186219,00грн., інфляційні в сумі 72608,56грн., 3% річних в сумі 14762,61грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 4103,85грн.; відстрочено виконання рішення суду на 1 (один) рік з дня ухвалення цього рішення, тобто до 16 лютого 2025 року.
Керуючись приписами статей 11, 12, 526, 614, 625, 626, 627, 629, 655, 656, 662, 664, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та відповідно задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін, отже сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Проте, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором закупівлю продукції № 02/03 від 02.03.2021, як не містять і повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин в порядку, визначеному договором.
Крім того, відповідачем не було доведено той факт, що належні до сплати 3% річних та інфляційні надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду в погоджені сторонами умови щодо розміру встановленої відповідальності за прострочення договірного зобов'язання. Розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони спору, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних.
Факт поставки позивачем товару та порушення зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 186219,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів річних та інфляційних, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Поряд з цим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення на 1 (один) рік з дня ухвалення відповідного рішення, з огляду на те, що майже вся частка у Статутному капіталі Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» у розмірі 98,15% належить Державі Україна, суб'єктом управління якої є Кабінет Міністрів України, а отже і вплив діяльності відповідача на формування Державного бюджету України в умовах воєнного стану, враховуючи понесення майнових збитків від обставин, що не залежать від його волі, а саме обстріли з боку військових формувань Російської Федерації, а також те, що розмір збитків згідно з експертним висновком Національного наукового центру «Інституту експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 21610/21611 від 07.09.2023, що значно перевищує заборгованість.
Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" щодо стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 72608,56грн. - інфляційних та 14762,61грн. - 3 % річних.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та 3% річних.
Зокрема, апелянт наголошує, що в його діях відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем за поставлену продукцію за договором з початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022, оскільки відповідач не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об'єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили.
Факт виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у відповідача підтверджується Сертифікатом Харківської торгово-промислової палати за вих. №114/63.01-6 від 30.09.2022, яким засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"; станом на дату початку дії правового режиму воєнного стану і на теперішній час відповідач знаходиться на території громади, яка розташована у районі можливих бойових дій;
Крім того, документи (витяги з ЄРДР та рапорти до правоохоронних органів) в рамках даної справи є як прямим доказом, так і самостійною правовою підставою на підтвердження несення відповідачем майнової шкоди внаслідок обстрілів російської федерації (внаслідок обстрілів та прямих влучань завжди є збитки) та надані для підтвердження причино-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися у зв'язку із збройною агресією російської федерації та безпосереднім впливом таких обставин на відповідача та його втрати (недоотримана вигода) через призупинення роботи працівників за напрямком діяльності підприємства;
Апелянт також звертає увагу суду на те, що 24.07.2023 ним було подано лист -запит № 01/03/27-608 до Національного наукового центру "Інституту експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України про проведення оціночно-будівельного дослідження об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі - цех №73.
Відповідно до вказаного експертного висновку №21610/21611 розмір матеріальної шкоди (вартість ремонтно-відновлювальних робіт), заподіяної в результаті обстрілів нежитлової будівлі за адресою вул. Енергетична, 1 м. Харків, станом на вересень 2023 становить 177461282,00грн., відповідно до висновку Національного наукового центру "Інституту експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" про проведення комплексної будівельно-технічної, вибухо-технічної, військової експертизи 11 (одинадцяти) об'єктів нерухомого майна - нежитлових будівель (Витяг додається), відповідачу нанесено шкоди у зв'язку із руйнацією об'єктів, які знаходяться за адресою - м. Харків, проспект Героїв Харкова, 299, на суму - 400256190,00грн;
Окрім викладеного, апелянт наголошує, що у зв'язку із введенням на всій території України воєнного стану і загальної мобілізації частина працівників АТ "Укренергомашини" покинули територію міста Харкова та не виконують посадові обов'язки; станом на 28.12.2023 переважна більшість працівників відповідача або працюють у режимі неповного робочого часу, або через військові дії не працюють на підприємстві; починаючи з 24.02.2022 частина працівників підприємства були мобілізовані, перебувають у складі Збройних Сил України та не виконують свої посадові обов'язки.
Отже, у відповідача повністю відсутня вина у несвоєчасному розрахунку з позивачем, починаючи з 24.02.2022 (із початку бойових дій у Харківській області та введення воєнного стану); відповідач мав обґрунтовані і правомірні очікування від суду першої інстанції не нараховувати до стягнення з відповідача 3% відсотки річних та інфляційні починаючи з дати 24.02.2022.
Проте, при ухваленні оскаржуваного рішення, господарським судом першої інстанції не було враховано посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин та не враховано докази неможливості здійснення відповідачем господарської діяльність з початку війни, що мало наслідком задоволення позову про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат; в період з 24.02.2022 по теперішній час у відповідача діють форс-мажорні обставини, тому стягнення інфляційних втрат та відсотків річних є незаконним.
Також, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд не перевірив правильність розрахунку інфляційних та 3% річних, а позивачем не було надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 для розгляду справи №922/5295/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 задоволено заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/5295/23; матеріали апеляційної скарги у справі №922/5295/23 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 для розгляду справи №922/5295/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 залишено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
18.03.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23 ухвалено розпочати з 21.03.2024 без повідомлення учасників справи.
27.03.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4448), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23 залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 отримано позивачем 21.03.2024.
Клопотання від позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (надалі - постачальник) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (надалі - покупець) було укладено договір про закупівлю № 02/03 (надалі - договір т.1 а.с.10-15, з урахуванням додаткової угоди від 16.09.2021 №1 т.1 а.с.22), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в кількості та за цінами: «Електроди FOX DCMV d=5.0, код УКТ ЗЕД:8311100090» у кількості 1485,0 кг загальною вартістю 372248,00грн. з ПДВ (пункт 1.1. договору).
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах: 50% протягом п'яти банківських днів після підписання договору, 50% впродовж 10-15 днів після поставки продукції на склад покупця.
Згідно з пунктом 5.2. договору, поставка продукції здійснюється засобами покупця на умовах EXW склад постачальника - пгт. Чабани, вул. Кірова, 5а, Київська обл.
Строк поставки продукції за даним договором становить 45 календарних днів, з моменту попередньої оплати. Право власності на продукцію переходять до покупця з моменту отримання продукції та підписання сторонами видаткових накладних (пункти 5.4. та 5.5. договору).
Матеріалами справи підтверджується, шо 02.03.2021 постачальником було виставлено покупцю рахунок-фактуру № 787 на оплату на суму 372438,00грн. (т.1 а.с.16).
04.03.2021 покупцем, у відповідності до приписів пункту 4.1. договору, було сплачено 50% вартості продукції на суму 186219,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №977 від 04.03.2021 (т.1 а.с.17).
На виконання умов договору, постачальником було поставлено на адресу покупця продукцію на загальну суму 372438,00грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0649 від 10.03.2021 на суму 68970,00грн., видатковою накладною № РН-0845 від 29.03.2021 на загальну суму 303468,00грн. (т.1 а.с.19, 21).
Таким чином, у відповідності до пункту 4.1. договору, граничний строк оплати за поставлену продукцію за видатковою накладною № РН-0649 від 10.03.2021 - 25.03.2021, за видатковою накладною № РН-0845 від 29.03.2021 - 13.04.2021.
Проте, покупцем не було в добровільному порядку сплачено повну суму за поставлений товар, в строк визначений умовами договору, у зв'язку із чим, з метою досудового врегулювання спору, 26.09.2023 постачальником було направлено на адресу останнього претензію №10 (т.1 а.с.23-24), в якій вимагав у 5-денний термін з дня отримання претензії погасити борг за договором договір про закупівлю № 02/03 від 02.03.2021.
Факт направлення вказаної претензії на адресу покупця та її отримання останнім 29.09.2023 підтверджується доданими до позовної заяви копіями поштової квитанції №0303917127355 від 26.09.2023 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303917127355 (т.1 а.с.25).
Проте, відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було сплачено в добровільному порядку суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення 15.12.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини” про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукції № 02/03 від 02.03.2021 в загальному розмірі 273590,17грн., з яких: 186219,00грн. - основна заборгованість, 72608,56грн. - інфляційні, 14762,61грн. - 3% річних (т. 1 а.с.1-52).
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.148-158).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області від господарського суду Харківської області від 16.02.2024 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини”, які зводяться до незгоди апелянта з висновками господарського судом першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача інфляційних в сумі 72608,56грн. та 3% річних в розмірі 14762,61грн.
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 Цивільного кодексу України).
Принци належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підставою для застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0649 від 10.03.2021, № РН-0845 від 29.03.2021, які містяться в матеріалах справи. Натомість, доказів остаточних розрахунків у строк, встановлений сторонами в пункті 4.1. договору, відповідачем надано не було.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Зважаючи на прострочення виконання зобов'язань за договором в частині здійснення своєчасних розрахунків, колегія суддів вважає, що позивачем, з урахуванням умов п. 7.1. договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, правомірно застосовано спосіб захисту майнового права та інтересу у вигляді нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 14762,61грн. та інфляційні в розмірі 72608,56грн.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд апеляційної інстанції вважає, що останній здійснений обґрунтовано та є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 14762,61грн. правомірно задоволено судом першої інстанції.
Стосовно заявленої суми інфляційних слід зазначити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.
Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок є арифметично та методологічно вірним. Сума інфляційних розрахована позивачем починаючи з березня 2021 року, тобто округлено дні у лютому місяці 2021 року, в якому мало місце прострочення. Отже сума інфляційних за період з березня 2021 року по жовтень 2023 року обґрунтовано визначена позивачем в розмірі 72608,56грн.
У зв'язку із цим, позов в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних правомірно задоволено господарським судом першої інстанції.
В свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд першої інстанції визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності АТ "Українські енергетичні машини" у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принцип справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій; звільнити АТ «Укренергомашини» від цивільно-господарської відповідальності з оплати інфляційних втрат та 3% річних у період з 24.02.2022 по цей час зважаючи на відсутність вини відповідача, як необхідної умови для застосування фінансових санкцій.
Посилаючись на початок військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022, відповідач зазначав, що він не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об'єктивних і незалежних від нього обставин, а саме, обставин непереборної сили; введення воєнного стану та пов'язані із ним події унеможливили своєчасне виконання зобов'язань за договором.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує, що господарським судом першої інстанції не було враховано посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин та не враховано докази неможливості здійснення відповідачем господарської діяльність з початку війни, що мало наслідком задоволення позову про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат; в період з 24.02.2022 по теперішній час у відповідача діють форс-мажорні обставини, тому стягнення інфляційних втрат та відсотків річних вважає неправомірним.
Зокрема, апелянт, аргументуючи позицію про наявність форс-мажорних обставин та наявність підстав для звільнення від відповідальності з оплати інфляційних втрат та 3% річних у період з 24.02.2022 посилається на лист Торгово-промислова палата України 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та зазначає, що вказаним листом до всіх, кого це стосується, засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, через яку було введено воєнний стан, є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Вважає, що ТПП у вказаному листі підтвердила що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Факт виникнення у відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) апелянт також підтверджує посиланням на сертифікат Харківської торгово-промислової палати №6300-22-1122 за вих. №114/63.01-6 від 30.09.2022, яким засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".
Надаючи оцінку доводам апелянта у відповідній частині, колегія суддів зазначає, що з умов укладеного між сторонами договору про закупівлю продукції №02/03 від 02.03.2021 вбачається, що відповідно до пунктів 8.1., 8.4., 8.5. сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне виконання обов'язків за цим договором, якщо вони трапились внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Термін виконання обов'язків за цим договором відкладається при виникненні форс-мажорних обставин, на час, протягом якого останні будуть діяти.
Належним доказом форс-мажорних обставин та строку їх дії служать довідки, які видаються відповідною торговою палатою чи повноваженими органами місцевої (за місцем форс-мажорних обставин) державної адміністрації.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, від 08.07.2021 у справі №910/8040/20, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, сама по собі обставина непереборної сили (форс-мажору), навіть підтверджена сертифікатом ТПП, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки за змістом наведених положень законодавства не має преюдиціального характеру (заздалегідь встановленого) та для її застосування в якості підстави для такого звільнення має бути наявним причинно-наслідковий зв'язок між відповідною непереборною обставиною (подією) і неможливістю виконання зобов'язання у спірних правовідносинах, тобто, що дана обставина безпосередньо вплинула на можливість своєчасного виконання певних зобов'язань.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99), постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.2022 № 990/115/22.
Так, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Разом з цим, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Харківською торгово-промисловою палатою за зверненням відповідача видано сертифікат №6300-22-1122 на підтвердження форс-мажорних обставин, що перешкоджають своєчасному виконанню обов'язку (зобов'язання) сплатити податок на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року, у термін 29.07.2022; 19.08.2022.
Вищевказаний сертифікат Харківської торгово-промислової палати не відноситься до спірних правовідносин і не підтверджує виникнення обставин непереборної сили 24.02.2022, та що тривають станом на 30.09.2022, тобто після настання строку оплати по договору.
Крім того, як вбачається з вказаного сертифікату, він стосується правовідносин, що регулюються п. 57.1, ст. 57, п. 100.4 - 100.5, ст. 100, п. 133.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового кодексу України, щодо засвідчення неможливості своєчасної сплати податку на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року, у термін: 29.07.2022, 19.08.2022.
Отже, в даному випадку відповідачем не надано суду належного доказу - сертифікату про наявність форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання саме умов договору №02/03 від 02.03.2021.
В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що із початком військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 він не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об'єктивних і незалежних від нього обставин. Зокрема, апелянт зазначає, що станом на дату початку дії воєнного стану і на теперішній час відповідач знаходиться на території громади, яка розташована у районі можливих бойових дій. Зазначає, що підприємство систематично піддавалося ворожим обстрілам, що унеможливило здійснення господарської діяльності та фактично зупинило її здійснення. Повідомляє, що влучання по об'єкту відповідача безумовно призвело до пошкоджень будівель, складських приміщень, які розташовані на території юридичної реєстрації заводу у м. Харкові, що апелянт також підтверджує з посиланням на наявні в матеріалах справи витяги досудових розслідувань, які порушені за фактом обстрілів із встановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території та будівлям відповідача, що розташовані в місті Харкові, в тому числі по будівлям та території АТ “Українські енергетичні машини” та АТ “Завод “Електроважмаш”, правонаступником якого є відповідач.
Розмір майнових витрат відповідача апелянт також підтверджує з посиланням на висновок Національного наукового центру «Інститут експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаруса» №21610/21611 від 07.09.2023, згідно якого розмір матеріальної шкоди (вартість ремонтно- відновлювальних робіт) за адресою: вул. Енергетична, 1 у м. Харкові становить 177 461 282,00 грн, а також висновок експертів №22650/24741 від 27.11.2023, за яким загальна сума заподіяної внаслідок обстрілів матеріальної шкоди за аресою пр. Героїв Харкова, 299 становить 400 256 190,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції відповідачем надавались також інші документи, якими він підтверджував обставини непереборної сили та їх безпосередній вплив на господарську діяльність відповідача, а саме, довідка “Щодо фінансово-економічного стану АТ “Укренергомашини” №27-625 від 01.12.2023; постанова дирекції та профспілкового комітету від 24.02.2022 р №5/88 “Про роботу підприємства в умовах військового стану”; витяг з офіційного сайту Нацбанку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ “Мегабанку”; довідка “Щодо кількісного складу працюючих співпрацівників” від 21.07.2023 №27/301; витяги з Графіку роботи на період воєнного часу за лютий 2022 року на підтвердження кількості працюючих 280 осіб; витяг з Графіку роботи на період воєнного часу за березень 2022 року на підтвердження кількості працюючих 344 осіб; витяг з Графіку роботи на період воєнного часу за квітень 2022 року на підтвердження кількості працюючих 512 осіб; довідка “Щодо переліку посад, професій працівників, які мобілізовані” №27-308 21.07.23; перелік посад, професій працівників АТ “Укренергомашини”, які тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з мобілізацією та перебуванням у складі ЗСУ.
Колегія суддів, приймаючи до уваги доводи апелянта, а також документи, надані до матеріалів справи під час її розгляду в суді першої інстанції зазначає, що згідно з умовами договору відповідач мав здійснити розрахунки з позивачем впродовж 10-15 днів після поставки продукції на склад покупця.
В даному випадку, виходячи з дати поставки товару 10.03.2021 та 29.03.2021, остаточна оплата мала бути здійснена більше ніж за рік до введення воєнного стану з 24.02.2022. Отже, настання для відповідача форс-мажорних обставин, на які він посилається як на підставу звільнення від відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних, не підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами форс-мажору та обставинами несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю продукції №02/03 від 02.03.2021, зважаючи на те, що строк їх виконання сплив до початку дії обставин непереборної сили.
Апелянт також вважає, що у нього відсутня вина у несвоєчасному здійсненні розрахунку з позивачем починаючи з 24.02.2022, тобто з початком бойових дій у Харківській області та введення воєнного стану. Тому, як зазначає апелянт, він мав обґрунтовані сподівання, що суд першої інстанції не буде нараховувати до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних починаючи з 24.02.2022.
Відносно вказаних доводів скаржника, судова колегія враховує, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 Суд зазначив, що статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК).
Враховуючи викладене, суд зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а виникнення обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України , зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Приймаючи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника.
Вказане правило ґрунтується на засадах справедливості й виходить із неприпустимості безпідставного збереження коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошового зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад унаслідок відсутності в боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.
Наявність невиконаного грошового зобов'язання за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору щодо обов'язку сплатити грошове зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України , за час прострочення.
Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19.
Зважаючи на викладене, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється саме від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що спростовує доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних, не надавши оцінки існування у відповідача форс-мажорних обставин.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення дисципліни розрахунків, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Окрім того, з матеріалів справи також вбачається, що у відзиві на позовну заяву, подану до господарського суду першої інстанції, відповідач просив суд зменшити розмір суми інфляційних та 3% відсотків річних на 90%.
Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання відповідач посилався на неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань.
Відповідач наголошував на тому, що АТ “Українські енергетичні машини” належить до числа найбільших підприємств світу з проектування та виробництва турбін та генераторів для АЕС, ТЕС, ГЕС та ГАЕС; гідро затворів та насосних станцій для ГЕС та ГАЕС; електродвигунів та електричних машин для залізничного та міського електротранспорту; іншого енергетичного та електричного обладнання.
Також, відповідач зазначав про те, що не отримує ні бюджетного фінансування, ні будь яких дотацій. У зв'язку із тяжкою економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, підприємством було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету Держави.
Окрім викладеного, відповідач звертав увагу суду на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності. 26.08.2021 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1005-р доповнено перелік об'єктів великої приватизації державної власності додатковою позицією: “ 05762269 Акціонерне товариство “Турбоатом” 75, 22407664”. 27.08.2021 відповідно до рішення позачергових загальних зборів, Акціонерне товариство “Турбоатом” перейменовано у Акціонерне товариство “Українські енергетичні машини”, у зв'язку із чим, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1228-р від 06.10.2021 в перелік об'єктів приватизації внесені відповідні зміни щодо назви Товариства.
Отже, накладення стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків державі в наслідок недоотримання реальної вартості підприємства.
Колегія суддів зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.
Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує висновки Великої палати, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно із якими суд дійшов висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені, штрафу та відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Судова колегія також зазначає, що розмір 3% річних покладено законодавцем в основу цивільних (господарських) правовідносин як компенсація у зв'язку із знеціненням грошових коштів. При цьому, законодавець передбачив можливість збільшення розміру цих відсотків.
Як вбачається із договору, сторонами не було збільшено цей відсоток. Тобто, позивачем застосовано базовий розмір річних відсотків, що розповсюджується на всі правовідносини.
На переконання суду, питання про “надмірність” сум відсотків річних можна було би ставити у випадку збільшення сторонами розміру річних.
Натомість, звертаючись до суду з позовом, розмір річних визначено позивачем виходячи з приписів статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних. Відтак, судова колегія не вбачає заявлений до стягнення розмір 3% річних як такий, що є надмірним.
Судова колегія також зазначає, що нарахування інфляційних є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим законодавством. Зменшення розміру інфляційних втрат порушує права кредитора та робить його уразливим від знецінення грошових коштів, виплату яких затримує боржник.
Крім того, з приводу можливості зменшення розміру інфляційних, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала про можливість зменшення лише процентів річних. Зменшення розміру інфляційних втрат законодавством не передбачено і висновок Великої Палати Верховного Суду з приводу можливості зменшення інфляційних втрат у вказаній постанові №902/417/18 не міститься.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних.
Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього, колегія суддів зазначає, що індекс інфляції є загальнодоступною інформацією. Позивачу при зверненні з позовною заявою, у разі заявлення вимог про стягнення інфляційних, достатньо здійснити відповідний розрахунок інфляційних у позові. Жодна законодавча норма не містить вимог щодо зобов'язань позивача надавати докази здійснення розрахунку індексу інфляції Держстатом та публікації Держстату величини індексу інфляції в офіційних періодичних виданнях.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі №922/5295/23 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 20.05.2024
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий